ДЕРЖСТАНДАРТ 16338 85 поліетилен низького тиску. Поліетилен низького тиску
ГОСТ 16338-85
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ПОЛІЕТИЛЕН НИЗЬКОГО ТИСКУ
ТЕХНІЧНІ УМОВИ
ІПК ВИДАВНИЦТВО СТАНДАРТІВ
Москва
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 20 грудня 1985 р. № 4272 дату запровадження встановлено
01.01.87
Обмеження терміну дії знято за протоколом № 2-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 2-93)
Цей стандарт поширюється на поліетилен. низького тиску(високої щільності), одержуваний суспензійним та газофазним методами полімеризації етилену при низькому тиску на комплексних металоорганічних каталізаторах у суспензії, а в газовій фазі на комплексних металоорганічних каталізаторах на носії, та встановлює вимоги до поліетилену, що виготовляється для потреб народного господарства.
Показники технічного рівня, встановлені цим стандартом, передбачені для вищої та першої категорії якості.
Стандарт не розповсюджується на композиції поліетилену для кабельної промисловості.
1. МАРКИ
1.1. Поліетилен, одержуваний суспензійним методом (суспензійний поліетилен), випускають без добавок (базові марки) та у вигляді композицій на їх основі зі стабілізаторами, барвниками та іншими добавками. Поліетилен, який отримується газофазним методом (газофазний поліетилен), випускають у вигляді композицій зі стабілізаторами.
1.2. Залежно від властивостей та призначення встановлені марки поліетилену, зазначені у .
1.4. Базову марку поліетилену вибирають відповідно до необхідних показників якості, і .
Марку композиції поліетилену вибирають відповідно до , необхідних показників якості та і .
Приклад позначеннябазової марки поліетилену порядкового номера марки 10, усередненого холодним змішуванням, щільністю 0,948-0,959 г/см 3 та середнім показником плинності розплаву 7,5 г/10 хв:
Поліетилен 21008-075 ГОСТ 16338-85.
Позначення композиції, що не містить добавки барвника, складається з найменування матеріалу «поліетилен», трьох перших цифр позначення базової марки, номера рецептури добавки відповідно до , написаного через тире, та позначення цього стандарту.
Приклад позначеннякомпозиції поліетилену базової марки 21008-075 з добавками відповідно до рецептури 04:
Поліетилен 210-04 ГОСТ 16338-85.
Приклад позначеннякомпозиції поліетилену марки 271 з добавками відповідно до рецептури 70:
Поліетилен 271-70 ГОСТ 16338-85.
Позначення композиції з добавкою барвника складається з найменування матеріалу «поліетилен», трьох перших цифр базової марки, написаного через тире номера рецептури добавки (за її наявності), написаного через кому найменування кольору, тризначного числа, що позначає рецептуру забарвлення по , і позначення цього стандарту
Приклади позначеннябазової марки поліетилену 21008-075 та композиції 210-04 на її основі, пофарбованих у червоний колір за рецептурою 101:
Поліетилен 210 червоний рец. 101 ГОСТ 16338-85,
Поліетилен 210-04, червоний рец. 101 ГОСТ 16338-85.
При замовленні поліетилену після позначення марки вказують сорт. Для поліетилену, призначеного для виготовлення електротехнічних виробів та виробів, що контактують з харчовими продуктами, питною водою, косметичними та лікарськими препаратами, іграшок, що контактують і не контактують з ротовою порожниною, а також для поліетилену, що підлягає тривалому зберіганню, додатково вказують відповідне призначення.
2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ
2.1 . Поліетилен повинен виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.
2.2 . Базові марки суспензійного поліетилену випускають у вигляді порошку, композиції суспензійного та газофазного поліетилену - у вигляді гранул. Базові марки та композиції поліетилену випускають вищого, першого та другого сортів.
Для композиції поліетилену марки 203-20 норма за межею плинності при розтягуванні повинна бути не менше ніж 22,7 МПа, відносному подовженню при розриві - не менше ніж 400%.
Примітки:
1. Показник 10 марки 273-71 не визначають.
2. Для композицій поліетилену з добавками рецептур 70, 71, 75, 79, 80, 81, 83, 84, 85, 95 після закінчення гарантійного терміну зберігання допускається зміна показника плинності розплаву на 30%, а для композицій 273-7 80 ще й показників відносного подовження на 30% та межі плинності при розтягуванні на 10% від встановлених норм.
Дозволяється робити знімки піддослідних мікропрепаратів під мікроскопом за допомогою мікрофото-насадки МФН-12 або іншого типу.
Якість розподілу сажі в композиціях поділяється на 3 типи (креслення):
I - добрий розподіл сажі, що характеризується однорідним темним тлом без наявності окремих агломератів сажі;
II- задовільний розподіл сажі, що характеризується однорідним темним тлом з наявністю незначної кількості дрібних агломератів сажі;
III- поганий розподіл сажі, що характеризується неоднорідним тлом з наявністю великої кількості агломератів сажі (партія бракується).
5.19. Стійкість до розтріскування визначають за ГОСТ 13518-68. Зразки вирубують із пластин, пресованих, як зазначено в п. 5.5, і кондиціонують за ГОСТ 12423-66 при (20±2) °С протягом 3 год. Відносна вологість не нормується.
5.20. Тангенс кута діелектричних втрат tg і діелектричну проникність е при частоті 106 Гц визначають за ГОСТ 22372-77 на приладах, що дозволяють вимірювати ємність З похибкою не більше ±(0,01С + 1) пФ і tg з похибкою не більше tg + 0,0001).
При застосуванні вимірювального осередку з мікрометричним гвинтом і рівними електродами діаметром 50 мм вимірювання проводять на зразках у формі дисків діаметром (50,0±0,5) мм і товщиною 1,0-1,6 мм, що вирубуються з пластин, відпресованих по п. 5.5 цього стандарту.
Переважна товщина 1 мм.
Допускається використання безконтактного методу визначення tg 5 і е в осередку з електродами у формі плит, заповненої зневодненим бензолом марки ч. д. а. або іншою калібрувальною рідиною. Товщина та розміри зразків повинні відповідати конструкції комірки.
Зразки вирубують із пластин, відпресованих за п.5.5.
Умови нормалізації - за ГОСТ 6433.1-71: 4 год/(15-35)°С/(45-75) %.
За результат приймають середнє арифметичне значення tg і обчислених за результатами визначень на трьох зразках. Розбіжність між значеннями показників, отриманими на окремих зразках, і середнім значенням не повинно перевищувати ± 1, для tg ±2,0 х 10 -4 .
5.21. Електричну міцність при змінному напрузі частотою 50 Гц визначають за ГОСТ 6433.3-71 в трансформаторному маслі ГОСТ 982-80 із застосуванням циліндричних електродів з нержавіючої сталі або латуні ГОСТ 17711-93. При цьому плавно піднімають напругу від нуля таким чином, щоб пробій відбувався в інтервалі від 10 до 20 з моменту початку підйому напруги.
Діаметр електродів повинен бути (25,0±0,5) мм, радіус закруглення – 2,5 мм, висота – не менше 25 мм.
Зразки у формі дисків діаметром (100±1) мм вирубують із пластин, відпресованих, як зазначено в п.5.5.
Умови нормалізації - за ГОСТ 6433.1-71: 4 год/(15-35)°С/(45-75) %.
5.22. О п е д о л е н н н я н я м а с о в й д о л і ф е н о з а н а 23 (і р г а н о к с а 1010)
5.22.1. Апаратура, посуд та реактиви
УФ-спектрометр СФ-16 чи іншого типу.
Терези загального призначенняз найбільшою межею зважування 200 г 2-го класу точності за ГОСТ 24104-88 та з найбільшою межею зважування 500 або 1000 г 3-го класу точності за ГОСТ 24104-88.
Вальці.
Колба К-1-250-29/32 ТС за ГОСТ 25336-82.
Колба 2-50-2 за ГОСТ 1770-74.
Холодильник ХШ-1-300-29/32; ХПТ-1-200-14/23 ХС за ГОСТ 25336-82.
Вирва В-36-80 ХС за ГОСТ 25336-82.
Електроплитка за ГОСТ 14919-83 або колбонагрівач.
Хлороформ для спектроскопії, х. год.
Фенозан 23 (Ірганокс 1010).
Насадка Н1-29/32-14/23-14/23 ТС за ГОСТ 25336-82.
Аллонж АІ-14/23-60 ТС за ГОСТ 25336-82.
Технічний вуглець за ГОСТ 7885-86.
Перетворювач термоелектричний ТХК згідно з ГОСТ 6616-94.
5.22.2. Побудова калібрувального графіка
5.22.2.1.Приготування штучних сумішей
Готують штучні суміші, що містять 0,05; 0,10; 0,15; 0,20 та 0,25 % фенозану 23 (ірганокса 1010) та 2,5 % технічного вуглецю в композиції поліетилену. Для цього навішування 0,1; 0,2; 0,3; 0,4 і 0,5 г фенозану 23 (ірганокса 1010) і 0,5 г технічного вуглецю, зважені на вагах загального типу з найбільшою межею зважування 200 г, перемішують на вальцях з (200±1) г поліетилену, зваженого на вагах найбільшою межею зважування 500 або 1000 г за температури (160±3) °С протягом 10 хв. Температуру валків вимірюють безперервно автоматично. Допускається вимірювати температуру за допомогою термоелектричного перетворювача ТХК згідно з ГОСТ 6616-94. Отримане вальцьоване полотно товщиною (0,45±0,15) мм знімають із вальців і ріжуть на дрібні шматки довільної форми.
5.22.2.2. Проведення екстракції
Беруть по 4 г кожної штучної суміші, зваженої на терезах з найбільшою межею зважування 200 г, поміщають у круглодонні колби місткістю 250 см 3 . У кожну колбу доливають 80 см 3 хлороформу і з'єднують колбу зі зворотним холодильником.
Вміст колби нагрівають до кипіння на піщаній бані або колбонагрівачі і кип'ятять 1 год 15 хв. Після охолодження колбу з'єднують з прямим холодильником, нагрівають вміст на піщаній бані або колбонагрівачі і відганяють надлишок хлороформу, залишаючи в колбі 30-35 см 3 розчину. Від'єднують колбу, закривають пробкою та охолоджують під струменем. холодної води. Потім вміст колби відфільтровують на вирві з паперовим фільтратом від композиції поліетилену мірну колбу місткістю 50 см 3 .
Колбу та осад на фільтрі промивають три рази невеликою кількістю хлороформу, який зливають у ту саму колбу. Вміст колби доводять до мітки хлороформом і ретельно перемішують.
5.22.2.3.Проведення спектральних вимірів
Вимірюють оптичні густини отриманих екстрактів по відношенню до хлороформу в максимумі аналітичної смуги поглинання 282 нм. Використовують кювети завтовшки 10 мм. Будують калібрувальний графік, відкладаючи осі абсцис вміст фенозану 23 (ірганокса 1010) в стандартному зразку в міліграмах, а по осі ординат - відповідну оптичну щільність. Для фенозану 23 та ірганоксу 1010 будують окремі калібрувальні графіки. При проведенні всіх спектральних вимірювань використовують певні кювети в зразковому каналі і в каналі порівняння.
5.22.3. Проведення аналізу
Підготовку аналізованої проби композиції 273-79 до екстракції та екстракцію проводять, як зазначено у пп. 5.22.2.1 та 5.22.2.2.
Вимірюють оптичну щільність отриманого екстракту максимум аналітичної смуги поглинання 282 нм по відношенню до хлороформу.
Використовуючи калібрувальний графік, отриманого значення оптичної щільності смуги 282 нм визначають вміст фенозану 23 (ірганокса 1010) в міліграмах у взятій навішуванні комбінації поліетилену.
5.22.4. Обробка результатів
Масову частку фенозану 23 (ірганоксу 1010) у композиції поліетилену ( Х 3) у відсотках обчислюють за формулою.
Low-pressure polyethylene. Specifications Цей стандарт поширюється на поліетилен низького тиску (високої щільності), що отримується суспензійним та газофазним методами та полімеризації етилену при низькому тиску на комплексних металорганічних каталізаторах на носії, та встановлює вимоги до поліетилену, що виготовляється для потреб народного господарства та для поставки на поставки. Показники технічного рівня, встановлені цим стандартом, передбачені для найвищої та першої категорії якості.
Стандарт не розповсюджується на композиції поліетилену для кабельної промисловості.
| найменування показника | Норма для марки | ||||||
| 273-79 | 273-83 | 276-73 | 277-73 | ||||
| Вищий сорт | Перший сорт | Вищий сорт | Перший сорт | Вищий сорт | Перший сорт | Вищий сорт | |
| 1. Щільність, г/см3 | 0,957-0,964 | 0,955-0,960 | 0,958-0,963 | 0,958-0,964 | |||
| 2. Показник плинності розплаву, г/10 хв | 0,30-0,50 | 0,30-0,55 | 0,30-0,55 | 2,6-3,2 | 17,0-25,0 | ||
| 3. Розкид показників плинності розплаву не більше партії, %, трохи більше | ±10 | ±18 | ±10 | ±18 | ±10 | ±18 | ±10 |
| 4. Кількість включень, шт., трохи більше | Не нормують | Не нормують | 5 | 20 | 5 | ||
| 5. Масова частка золи, %, не більше | 0,04 | 0,06 | 0,04 | 0,06 | 0,03 | 0,045 | 0,03 |
| 6. Масова частка летких речовин, %, не більше | 0,09 | 0,1 | 0,09 | 0,1 | 0,09 | 0,1 | 0,09 |
| 7. Межа плинності при розтягуванні, МПа (кгс/см2), щонайменше | 21,6 | 21,6 | 22,6 | 22,6 | 25,5 | 25,5 | Не нормують |
| (220) | (220) | (230) | (230) | (260) | (260) | » | |
| 8. Міцність при розриві, МПа (кгс/см2), щонайменше | 24,5 | 20,6 | 24,5 | 20,6 | 27,4 | 23,5 | » |
| (250) | (210) | (250) | (210) | (280) | (240) | » | |
| 9. Відносне подовження при розриві, %, не менше | 700 | 550 | 700 | 550 | 700 | 700 | » |
| 10. Відношення ПТР21, 6/ПТР5 | 20-45 | 20-45 | Не нормують | Не нормують | » | ||
ГОСТ 16338-85
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ПОЛІЕТИЛЕН НИЗЬКОГО ТИСКУ
ТЕХНІЧНІ УМОВИ
ІПК ВИДАВНИЦТВО СТАНДАРТІВ
Москва
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 20 грудня 1985 р. № 4272 дату запровадження встановлено
01.01.87
Обмеження терміну дії знято за протоколом № 2-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 2-93)
Даний стандарт поширюється на поліетилен низького тиску (високої щільності), одержуваний суспензійним і газофазним методами полімеризації етилену при низькому тиску на комплексних металоорганічних каталізаторах в суспензії, а в газовій фазі на комплексних металоорганічних каталізаторах на носії, і встановлює вимоги до поліетілен господарства та для постачання на експорт.
Показники технічного рівня, встановлені цим стандартом, передбачені для вищої та першої категорії якості.
Стандарт не розповсюджується на композиції поліетилену для кабельної промисловості.
1. МАРКИ
1.1. Поліетилен, одержуваний суспензійним методом (суспензійний поліетилен), випускають без добавок (базові марки) та у вигляді композицій на їх основі зі стабілізаторами, барвниками та іншими добавками. Поліетилен, який отримується газофазним методом (газофазний поліетилен), випускають у вигляді композицій зі стабілізаторами.
1.2. Залежно від властивостей та призначення встановлені марки поліетилену, зазначені у табл. 1.
Таблиця 1
|
Марка поліетилену | ||||
|
суспензійного |
газофазного |
|||
Примітки:
1. Для суспензійного поліетилену вказані лише базові марки, на основі будь-якої з яких відповідно до рецептур добавок за табл. 2 випускають композиції.
2. Марку 273-79 модифікують альфа-бутилен.
1.3. Код ОКП для кожної марки за Загальносоюзним класифікатором промислової та сільськогосподарської продукції повинен відповідати зазначеному в додатку 1.
1.4. Базову марку поліетилену вибирають відповідно до необхідних показників якості, додатків 2 і 3.
Марку композиції поліетилену вибирають відповідно до табл. 2, необхідними показниками якості та додатками 3 та 4.
Таблиця 2
|
Номер рецептури добавок |
Тип добавки |
Властивості композиції |
||
|
Для суспензійного поліетилену будь-якої марки |
||||
|
Антикорозійна добавка |
Нестабілізована, незабарвлена |
|||
|
Світлостабілізатор, антикорозійна добавка |
З підвищеною стійкістю до фотоокислювального старіння, чорного кольору. |
|||
|
Стійка до термоокислювального старіння, слабо забарвлена |
||||
|
Термостабілізатор, антикорозійна добавка |
З підвищеною стійкістю до термоокислювального старіння, слабко забарвлена |
|||
|
З підвищеною стійкістю до термоокислювального старіння, стійка до фотоокислювального старіння, чорного кольору. |
||||
|
Термостабілізатор, антикорозійна добавка |
З підвищеною стійкістю до термоокислювального старіння, рожевого кольору, що змінюється на світлі до сірого. |
|||
|
Термостабілізатор, світлостабілізатор, антикорозійна добавка |
Стійка до термо- та фотоокислювального старіння, слабко забарвлена |
|||
|
Стійка до термоокислювального старіння, з підвищеною стійкістю до фотоокислювального старіння, чорного кольору. |
||||
|
Термостабілізатор, світлостабілізатор, антикорозійна добавка |
З підвищеною стійкістю до термо- та фотоокислювального старіння, чорного кольору. |
|||
|
Для газофазного поліетилену |
||||
|
Термостабілізатор | ||||
|
Термо- та світлостабілізатор |
Стійка до термоокислювального старіння при переробці та експлуатації, з підвищеною стійкістю до фотоокислювального старіння, чорного кольору. |
|||
|
Термостабілізатор |
Стійка до термоокислювального старіння при первинній переробці, незабарвлена |
|||
|
Термостабілізатор, світлостабілізатор |
Стійка до термоокислювального старіння при переробці, з підвищеною стійкістю до фотоокислювального старіння, чорного кольору. |
|||
|
З підвищеною стійкістю до термо- та фотоокислювального старіння при переробці та експлуатації, чорного кольору. |
||||
|
З підвищеною стійкістю до термоокислювального старіння при переробці та експлуатації, стійка до фотоокислювального старіння, чорного кольору. |
||||
|
Термостабілізатор |
З підвищеною стійкістю до термоокислювального старіння при переробці та експлуатації, слабозабарвлена. |
|||
|
З підвищеною стійкістю до термоокислювального старіння при переробці та експлуатації, незабарвлена |
||||
|
Термостабілізатор, світлостабілізатор; |
Стійка до термоокислювального старіння при переробці, термо- та фотоокислювального старіння при експлуатації, слабозабарвлена |
|||
|
Термостабілізатор |
Стійка до термоокислювального старіння при переробці та експлуатації, слабко забарвлена |
|||
|
З підвищеною стійкістю до термоокислювального старіння при переробці, незабарвлена |
||||
1.5. Позначення базової марки поліетилену складається з назви матеріалу «поліетилен», восьми цифр, що характеризують конкретну марку, та позначення цього стандарту.
Перша цифра 2 вказує на те, що полімеризація етилену протікає на комплексних металоорганічних каталізаторах при низькому тиску. Дві такі цифри позначають порядковий номер базової марки. Четверта цифра вказує на рівень гомогенізації поліетилену. Поліетилен низького тиску піддається усередненню холодним змішуванням, яке позначається цифрою 0. П'ята цифра умовно визначає групу щільності поліетилену:
6 - 0,931-0,939 г/см3
7 - 0,940-0,947 г/см3
8 - 0,948-0,959 г/см3
9 - 0,960-0,970 г/см3.
При визначенні групи густини беруть середнє значення густини цієї марки. Наступні цифри, написані через тире, вказують десятикратне середнє значення показника плинності розплаву цієї марки за табл. 3.
Приклад позначення базової марки поліетилену порядкового номера марки 10, усередненого холодним змішуванням, щільністю 0,948-0,959 г/см 3 середнім показником плинності розплаву 7,5 г/10 хв:
Поліетилен 21008-075 ГОСТ 16338-85.
Позначення композиції, що не містить добавки барвника, складається з найменування матеріалу поліетилен, трьох перших цифр позначення базової марки, номера рецептури добавки відповідно до табл. 2 , написаного через тире, та позначення цього стандарту.
Приклад позначення композиції поліетилену базової марки 21008-075 з добавками відповідно до рецептури 04:
Поліетилен 210-04 ГОСТ 16338-85.
Приклад позначення композиції поліетилену марки 271 з добавками відповідно до рецептури 70:
Поліетилен 271-70 ГОСТ 16338-85.
Позначення композиції з добавкою барвника складається з найменування матеріалу поліетилен, трьох перших цифр базової марки, написаного через тире номера рецептури добавки по табл. 2 (за її наявності), написаного через кому найменування кольору, тризначного числа, що позначає рецептуру забарвлення за додатком 4, та позначення цього стандарту
Приклади позначення базової марки поліетилену 21008-075 та композиції 210-04 на її основі, пофарбованих у червоний колір за рецептурою 101:
Поліетилен 210 червоний рец. 101 ГОСТ 16338-85,
Поліетилен 210-04, червоний рец. 101 ГОСТ 16338-85.
При замовленні поліетилену після позначення марки вказують сорт. Для поліетилену, призначеного для виготовлення електротехнічних виробів та виробів, що контактують з харчовими продуктами, питною водою, косметичними та лікарськими препаратами, іграшок, що контактують і не контактують з ротовою порожниною, а також для поліетилену, що підлягає тривалому зберіганню, додатково вказують відповідне призначення.
Натуральний під зафарбування
Однорідні
ціна з ПДВ
від 100 руб/кг
Застосування
Виготовлення одноразового посуду, ємностей під харчові продукти (контейнери), георешітки, виробів народного споживання, поліпропіленові нитки, мішки
Відпустка товару
Мішки від 25 кг
Спосіб відвантаження
Вручну та механізованим способом за допомогою навантажувача. Тара мішок 25 кг, біг-біги 500 кг та біг біги 850 кг. Палета (піддон на ньому акуратно складені мішки та замотані стрейтч-плівкою) від 1 тн і 1,25 тн
Поліетилен є незамінним матеріалом для багатьох областей застосування завдяки своїм відмінним діелектричним характеристикам і мінімальної поглинальної здатністю. Крім того, він хімічно нейтральний, має відмінну міцність, у нього немає запаху. Поліетилен характеризується низькими газо- та паропропіцальністю. Він не вступає в реакцію з лугами, сольовими розчинами, концентрованими соляною та плавиковою кислотою, стійкий до бензинів, спиртів, олій, не взаємодіє з водою.
Поліетилен не розчиняється в органічних розчинниках, частково набухаючи при тривалому контакті. Руйнівний ефект може статися при взаємодії з 50% азотною кислотою та газовими галогенами фтору та хлору.
Виділяють два основні види поліетилену – ПВД (поліетилен. високого тискунизької щільності) та ПНД (поліетилен низького тиску високої щільності). ПНД поліетилен низького тиску проводиться суспензійним чи газофазним способами. Незалежно від способу виробництва матеріал характеризується сильними зв'язками на молекулярному рівні, що надає йому значно більшу міцність, ніж у поліетилену високого тиску. На сьогоднішній день купити поліетилен низького тиску з необхідними характеристиками не так просто з урахуванням того, що різні виробники здійснюють різні маркування, випуск проводиться за ТУ та ГОСТ. Не складно заплутатися навіть досвідченому замовнику. Найкраще купувати ПНД, що випускається за ГОСТ 16338-85 або ГОСТ 16337-77.
Переваги поліетилену низького тиску
Зупинимося на основних характеристиках та перевагах ПНД поліетилену низького тиску.
- Висока міцність. Завдяки цій особливості, даний полімер набув широкого поширення в різних сферах застосування. Відмінна міцність на розтягування та стиск дозволяє використовувати ПНД для випуску побутових приладів та приладдя, різних виробів для промислових підприємств та торгових об'єктів.
- Висока водостійкість. Використання готових виробів із ПНД в умовах підвищеної вологості протягом тривалого часу не впливає на властивості та характеристики полімеру. Завдяки цьому широке поширення ПНД отримав при впорядкуванні басейнів, ванних кімнат, лазень, саун, а також на промислових підприємствах у приміщеннях з підвищеною вологістю. У багатьох випадках поліетилен низького тиску просто незамінний під час роботи в даних екстремальних умовах.
- Відсутність взаємодії із різними хімічними реагентами. ПНД не вступає в реакції з різними кислотами, лугами, солями та іншими активними речовинами. Завдяки цій особливості він набув широкого поширення в хімічної промисловості. Тара з ПНД використовується для зберігання, транспортування токсичних та хімічно активних речовин.
- Стійкість до екстремальних температур. ПНД не змінює своїх властивостей при експлуатації в умовах мінусових та високих температур. Він однаково добре може використовуватися в умовах крайньої півночі та у найспекотніших точках нашої країни.
- Простота виробництва. З урахуванням цієї особливості налагодити випуск готових виробів із ПНД можна без великих фінансових витрат за устаткування.
Сьогодні можна купити поліетилен низького тиску, що виробляється за ГОСТ 16338-85 та ГОСТ 16337-77. Зупинимося на основних фізико-механічних властивостях ПНД.
Температура крихкості відповідно до показника характеристики плинності розплаву (г/10 хв.):
- 0,2-0,3 при трохи більше -120 °З;
- 0,6-1,0 при трохи більше -110 °З;
- 1,5-2,2 при трохи більше -100 °З;
- 3,5 при трохи більше -80 °З;
- 5,5 при трохи більше -70 °З;
- 7-8 при трохи більше -60 °З;
- 12 при трохи більше -55 °З;
- 20 при трохи більше -45 °З.
Поточний модуль пружності становить:
- поліетилен 0,917-0,921 г/см 2 - (882,3-1274,5) х105 Па; 900-1300 кгс/см 2;
- поліетилен 0,922-0,926 г/см 2 - (1372-1764,7) х105 Па; 1400-1800 кгс/см 2;
- поліетилен 0,928 г/см 2 - 2107,8х105 Па; 2150 кгс/см 2 .
Ціна на поліетилен низького тиску
Основною перевагою ПНД є його низька вартість. Завдяки тому, що на поліетилен низького тиску ціна значно нижча, ніж на матеріали, що використовуються в аналогічних застосуваннях, ПНД завойовує нові сегменти ринку.
На сьогоднішній день значна частина пакувального матеріалу виготовляється з полімеру. Практично вся харчова плівка, пакувальні пакети, одноразовий посуд виготовляється із поліетилену низького тиску. З урахуванням простоти виробництва та невисокої вартості сировини, виробники на поліетилен низького тиску ціну встановлюють на прийнятному для більшості споживачів рівні.
Характеристики ПНД згідно з ГОСТ 16338-85
| № п/п | найменування показника | Одиниця виміру | Норма для марки |
| 1 | густина | г/см 3 | 0,931-0,970 |
| 2 | Температура розм'якшення у повітряному середовищі по Віка | °С | 120-125 |
| 3 | Температура плавлення | °С | 125-132 |
| 4 | Насипна щільність порошку | г/см 3 | 0,20-0,25 |
| 5 | Насипна щільність гранул | г/см 3 | 0,5-0,6 |
| 6 | Руйнівна напруга при згинанні | МПа | 19-35 |
| 7 | Твердість по вдавлюванню кульки при заданому навантаженні | МПа | 48-54 |
| 8 | Межа міцності при зрізі | МПа | 19-35 |
| 9 | Ом | 1014 | |
| 10 | Ом див | 1016-1017 | |
| 11 | Водопоглинання за 30 діб | % | 0,03-0,04 |
| 12 | Тангенс кута діел. втрат (f=1010 Гц) | 0,0002-0,0005 | |
| 13 | Діел. проникність (f=1010 Гц) | 2,32-2,36 | |
| 14 | Теплоємність при 20-25 ° С | Дж/кг °С | 1780±100 |
| 15 | Теплопровідність | В/(м °С) | (41,8-44) х10-2 |
| 16 | Лінійний коефіцієнт термічного розширення | °С | (1,7-2,0) х10-41 |
Характеристики ПНД згідно з ГОСТ 16337-77:
| № п/п | найменування показника | Одиниця виміру | Норма для марки |
| 1 | густина | г/см 3 | 0,9-0,939 |
| 2 | Температура плавлення | °С | 103-110 |
| 3 | Насипна щільність | г/см 3 | 0,5-0,6 |
| 4 | Твердість по вдавлюванню кульки при заданому навантаженні (1,66-2,25) х105 Па | кгс/см 2 | 1,7-2,3 |
| 5 | Водопоглинання за 30 діб | % | 0,02 |
| 6 | Литєва усадка | % | 1,0-3,5 |
| 7 | напруга руйнування на вигин | кгс/см 2 | 120-200 |
| 8 | Межа міцності | кгс/см 2 | 140-170 |
| 9 | Питомий об'ємний електричний опір | Ом див | 1016-1017 |
| 10 | Питомий поверхневий електричний опір | Ом | 1015 |
| 11 | Тангенс кута діелектричних втрат (f=1010 Гц), в межах | 0,0002-0,0005 | |
| 12 | Діелектрична проникність (f=1010 Гц), не більше | 2,25-2,31 |