Інформація, представлена ​​на цьому сайті, має виключно ознайомлювальний характер.Для того, щоб придбати цю книгу, скористайтеся наступним посиланням:

"Управління проектами"
Мазур І.І., Шапіро В.Д., Ольдерогге Н.Г

Глава 12. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

12.1. Основні засади оцінки ефективності інвестиційних проектів

Існує ряд методик оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснованих на єдиній методологічній базі та що відрізняються умовами застосування та предметними областями. Найбільш адекватною сучасним російським умовам методикою є Методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів (друга редакція, затверджено Міністерством економіки РФ, Міністерством фінансів РФ, Державним комітетом РФ з будівельної, архітектурної та житлової політики №ВК 477 від 21.06.1999). Поданий нижче матеріал ґрунтується на даному документі, як на найбільш методологічно повному, економічно актуальному та нормативно авторитетному. Загальні визначенняЕфективність інвестиційного проекту - це категорія, що відображає відповідність проекту до цілей та інтересів його учасників. У зв'язку з цим необхідно оцінювати ефективність проекту загалом, а також ефективність участі у проекті кожного з його учасників. Ефективність проекту в цілому оцінюється з метою визначення потенційної привабливості проекту для потенційних учасників та пошуків джерел фінансування. Вона включає: » соціально-економічну ефективність проекту; комерційну ефективність проекту. Ефективність участі у проекті визначається з метою перевірки реалізованості проекту та зацікавленості в ньому всіх його учасників та включає в себе: » ефективність участі підприємств та організацій у проекті; » ефективність інвестування у проект; » ефективність участі у проекті структур вищого рівня, у тому числі: регіональну та народногосподарську; галузеву; бюджетну ефективність. Основні засади оцінки ефективностіСеред найважливіших основних принципів оцінки ефективності проектів можна назвати такі: » розгляд проекту протягом усього його життєвого циклу(оцінка ефективності проекту повинна здійснюватися при розробці інвестиційної пропозиції, при розробці обґрунтування інвестицій, при розробці ТЕО проекту та в ході реалізації проекту як економічного моніторингу в рамках управління вартістю проекту); моделювання грошових потоків; » сумісність умов порівняння різних проектів (або варіантів проекту); принцип позитивності та максимуму ефекту; »облік фактора часу; » облік лише майбутніх витрат та надходжень; » порівняння станів «з проектом» та «без проекту»; »облік всіх найбільш істотних наслідків проекту; » облік наявності різних учасників проекту; багатоетапність оцінки; » Облік впливу на ефективність проекту потреби в оборотному капіталі; » облік впливу інфляції та можливості використання » при реалізації проекту кількох валют (багатовалютність); » облік (у кількісній формі) впливу невизначеності та ризику, що супроводжують реалізацію проекту. Загальна схема оцінки ефективності Оцінка ефективності проекту проводиться у три етапи (рис. 12.1.1). 1. Початковим кроком є ​​експертна оцінка суспільної значущості проекту. Суспільно значимими вважаються великомасштабні, економічні та світові проекти. 2. На другому етапі розраховуються показники ефективності проекту загалом. Мета цього етапу - інтегральна економічна оцінка проектних рішень та створення необхідних умов для пошуку інвестора. Для локальних проектів оцінюється лише їхня комерційна ефективність і, якщо вона виявляється прийнятною, рекомендується безпосередньо переходити до другого етапу оцінки. Для суспільно значних проектівоцінюється насамперед їх соціально-економічна ефективність. За незадовільної оцінки такі проекти не рекомендуються до реалізації і не можуть претендувати на державну підтримку. Якщо їх соціально- економічна ефективності виявляється достатньої, оцінюється їх комерційна ефективність. 3. Третій етап оцінки здійснюється після вироблення схеми фінансування. На цьому етапі уточнюється склад учасників та визначаються фінансова реалізованість та ефективність участі у проекті кожного з них (регіональна та галузева ефективність, ефективність участі у проекті окремих підприємств та акціонерів, бюджетна ефективність тощо).

12.2. Вихідні дані для розрахунку ефективності проекту

Обсяг вихідної інформації залежить від стадії проектування, де проводиться оцінка ефективності. На всіх стадіях вихідні відомості повинні включати: мета проекту; » характер виробництва, загальні відомості про застосовувану технологію, вид виробленої продукції (робіт, послуг); » умови початку та завершення реалізації проекту, тривалість розрахункового періоду; » Відомості про економічне оточення. На стадії інвестиційної пропозиції відомості про проект мають містити: » тривалість будівництва; » обсяг капіталовкладень; »виручку за роками реалізації проекту; » Виробничі витрати за роками реалізації проекту. На стадії обґрунтування інвестицій відомості про проект повинні включати (з приведенням обґрунтувальних розрахунків): обсяг інвестицій з розподілом за часом та за технологічною структурою (будівельно-монтажні роботи, обладнання та інше); » відомості про виручку від реалізації продукції з розподілом за часом та видами витрат. На стадії ТЕО (або обґрунтування інвестицій, що безпосередньо передує розробці робочих креслень) повинна бути представлена ​​в повному обсязі вся вихідна інформація, подана нижче. Відповідно до Методичних рекомендацій з оцінки щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів вихідна інформація для розрахунків ефективності має таку структуру: » відомості про проект та його учасників; економічне оточення проекту; » відомості про ефект від реалізації проекту у суміжних областях; » грошовий потік від інвестиційної діяльності; » грошовий потік від операційної діяльності; » Фінансовий потік від фінансової складової діяльності. Загальні відомості про проект повинні включати: характер проектованого виробництва, склад виробленої продукції (робіт, послуг); »відомості про розміщення виробництва; » інформацію про особливості технологічних процесів, про характер споживаних ресурсів, систему реалізації продукції, що виробляється. При оцінці ефективності інвестицій для окремих його учасників необхідна додаткова інформація про склад та функції цих учасників. Для учасників, які виконують у проекті одночасно кілька різнорідних функцій, мають бути описані всі ці функції. За тими учасниками, які на даній стадії розрахунків уже визначені, необхідна інформація про їх виробничий потенціал та фінансовий стан. Виробничий потенціал підприємства визначається величиною його виробничої потужності (бажано у натуральному вираженні за видами продукції), складом та зносом основного технологічного обладнання, будівель та споруд, наявністю та професійно-кваліфікаційною структурою персоналу, наявністю нематеріальних активів (ліцензії, патенти, ноу-хау). Усі хто хоче більш детальний виклад цієї книги з нормальними малюнками, схемами та таблицями скористайтеся наступним посиланням: "Управління проектами" Мазур І.І., Шапіро В.Д., Ольдерогге Н.Г Якщо проект передбачає створення нової юридичної особи - акціонерного підприємства, необхідна попередня інформація про його акціонерів та розмір наміченого акціонерного капіталу. Інші учасники проекту визначаються лише своїми функціями під час реалізації проекту. У зв'язку з тим що витрати та результати учасників залежать від характеру взаємовідносин між ними, інформація про учасників повинна включати і опис основних елементів організаційно-економічного механізму реалізації проекту. Відомості про економічне оточення проекту: » прогнозна оцінка загального індексу інфляції та прогноз абсолютної або відносної (стосовно загального індексу інфляції) зміни цін на окремі продукти (послуги) та ресурси на весь період реалізації проекту (табл. 12.2.2); прогноз зміни обмінного курсу валюти або індексу внутрішньої інфляції іноземної валюти на весь період реалізації проекту; » Про систему оподаткування У розрахунках ефективності рекомендується враховувати також вплив реалізації проекту на діяльність сторонніх підприємств та населення, у тому числі: » Зміна ринкової вартості майна громадян, зумовлена ​​реалізацією проекту; » зниження рівня роздрібних цін на окремі товари та послуги; » Вплив реалізації проекту на обсяги виробництва продукції (робіт, послуг) стороннім підприємствам; » Вплив здійснення проекту на здоров'я населення; економію часу населення на комунікації, зумовлену реалізацією проекту в галузі транспорту та зв'язку. Інформація наводиться у довільній формі. Ефективність проекту оцінюється протягом розрахункового періоду, що охоплює часовий інтервал від початку проекту до його припинення. Розрахунковий період розбивається на кроки- відрізки, не більше яких виробляється агрегування даних, що використовуються оцінки фінансових показників. Кроки розрахунку t визначаються номерами (0, 1, …). Час у розрахунковому періоді вимірюється у роках чи частках року та відраховується від фіксованого моменту t0=0, який приймається за базовий. Тривалість різних кроків може бути різною. Грошовий потік проекту - це залежність від часу грошових надходжень і платежів при реалізації його проекту, що визначається для всього розрахункового періоду. На кожному кроці значення грошового потоку характеризується: припливом, рівним розміру грошових надходжень (або результатів у вартісному вираженні) на цьому кроці; » відпливом, рівним платежам цьому кроці; » сальдо (активним балансом, ефектом), рівним різниці між припливом та відтоком. Грошовий потік f(t) зазвичай складається з часткових потоків від окремих видів діяльності: грошового потоку від інвестиційної діяльності fі(t); » грошового потоку від операційної діяльності fо(t); » Фінансового потоку від фінансової діяльності fф(t). Грошові потоки можуть виражатися в поточних, прогнозних або дефльованих цінах залежно від того, в яких цінах виражаються на кожному кроці розрахунку притоки та відтоки. Поточними називають ціни, закладені в проект без урахування інфляції. Прогнозними називають ціни, очікувані (з урахуванням інфляції) на майбутніх кроках розрахунку. Дефльованими називаються прогнозні ціни, що наведені до рівня цін фіксованого моменту часу шляхом розподілу на загальний базисний індекс інфляції. Грошові потоки можуть виражатися у різних валютах. Згідно з Методичними рекомендаціями слід враховувати грошові потоки в тих валютах, в яких вони реалізуються (виробляються надходження та платежі), слідом за цим наводити їх єдиній, підсумковій валюті і потім дефлювати, використовуючи базовий індекс інфляції, що відповідає цій валюті. Поряд з грошовим потоком при оцінці ефективності проекту використовують також накопичений грошовий потік (накопичений приплив, накопичений відтік, накопичене сальдо (ефект), характеристики якого визначаються на кожному кроці розрахункового періоду як сума відповідних характеристик грошового потоку за даний і всі попередні кроки (наростаючим підсумком) У грошовий потік від інвестиційної діяльності fі(t) як відтік включаються передусім розподілені за кроками розрахункового періоду витрати на створення та введення в експлуатацію нових основних засобів та ліквідацію, заміщення або відшкодування існуючих основних засобів, що вибувають існуючі. , сплата податку на земельну ділянку, що використовується в ході будівництва, витрати на будівництво об'єктів зовнішньої інфраструктури та ін.. Крім того, в грошовий потік від інвестиційної діяльності включається зміна оборотного капіталу (збільшення розглядається як відтік коштів, зменшення-як приплив). Як відплив включаються також власні кошти, вкладені в депозит, а також витрати на купівлю цінних паперів інших суб'єктів господарювання, призначених для фінансування проекту. Як приплив у грошовий потік від інвестиційної діяльності включаються доходи від реалізації активів, що вибувають. У грошових потоках від операційної діяльності fо(t) враховуються всі види доходів та витрат на відповідному етапі розрахунку, пов'язані з виробництвом продукції, та податки, що сплачуються із зазначених доходів. Основними притоками у своїй є доходи від продукції та інші доходи. Обсяги виробництва слід зазначати у натуральному та вартісному вираженні. Ціни на продукцію, передбачені у проекті, повинні враховувати вплив реалізації проекту на загальний обсяг пропозиції даної продукції на відповідному ринку. Вихідна інформація визначення виручки від продажу продукції визначається кроками розрахунку кожному за виду продукції. Крім виручки від реалізації у притоках та відтоках реальних грошейнеобхідно враховувати доходи та витрати від позареалізаційних операцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом продукції. До них, зокрема, належать: доходи від здачі майна в оренду; чи лізинг; » надходження коштів при закриття депозитних рахунків та за придбаними цінними паперами; » повернення позик, наданих іншим учасникам. Відтоки від операційної діяльності формуються з витрат за виробництво і збут продукції, які складаються з виробничих витрат і податків. До фінансової діяльності відносяться операції із коштами, зовнішніми по відношенню до інвестиційного проекту, тобто надходять не за рахунок здійснення проекту. Вони складаються з власного (акціонерного) капіталу та залучених коштів. Грошові потоки від фінансової складової діяльності fф(t). Як притоки відносяться вкладення власного капіталу та залучених коштів: субсидій та дотацій, позикових коштів, у тому числі і за рахунок випуску підприємством власних боргових цінних паперів; і як відток - витрати на повернення та обслуговування позик і випущених підприємством боргових цінних паперів, а також за необхідності-на виплату дивідендів за акціями підприємства. p align="justify"> Грошові потоки від фінансової діяльності у великій мірі формуються при виробленні схеми фінансування і в процесі розрахунку ефективності інвестиційного проекту. Тому вихідна інформація обмежується відомостями про джерела фінансування. Розподіл по кроках може мати при цьому орієнтовний характер. Розміри грошових надходжень та платежів, пов'язаних з фінансовою діяльністю, рекомендується встановлювати окремо по платежах у російській та іноземних валютах. 12.3. Основні показники ефективності проекту Основні показники ефективності проекту ґрунтуються на обліку вартості фінансових ресурсів у часі, що визначається за допомогою дисконтування. Дисконтуванням грошових потоків називається приведення їх різночасних (що належать до різних кроків розрахунку) значень до їхньої цінності на певний момент часу, який називається моментом приведення та позначається t0. Момент приведення може збігатися з базовим моментом. Дисконтування застосовується до грошових потоків, виражених у поточних або дефльованих цінах та в єдиній валюті. Основним економічним нормативом, що використовується під час дисконтування, є норма дисконту Е, що виражається у частках одиниць або відсотках на рік. Норма дисконту Е може вибиратись різною для різних кроків розрахунку. Це може бути доцільним у випадках змінного за часом ризику, змінної за часом структури капіталу. Розрізняють такі норми дисконту: комерційна, яка використовується при оцінці комерційної ефективності проекту (вона визначається з урахуванням альтернативної ефективності використання капіталу); » норма дисконту учасника проекту, яка відбиває ефективність участі у проекті підприємств та інших учасників (вона обирається самими учасниками; за відсутності переваг як її можна використовувати комерційну норму дисконту); » соціальна норма дисконту, яка використовується при розрахунках соціально-економічної ефективності та характеризує мінімальні вимоги суспільства до ефективності проекту (вона вважається національним параметром і повинна встановлюватися централізовано органами управління народним господарством у зв'язку з прогнозами економічного та соціального розвитку країни); » Бюджетна, яка використовується при розрахунках показників бюджетної ефективності і відображає альтернативну вартість бюджетних коштів (вона встановлюється органами федерального або регіонального значення, за завданням яких оцінюється бюджетна ефективність проекту). Як основні показники, що застосовуються для розрахунків ефективності проекту, можна використовувати: чистий дохід; » Чистий дисконтований дохід; »внутрішню норму доходності; » потреба у додатковому фінансуванні (вартість проекту, капітал ризику); » Індекси прибутковості витрат та інвестицій; " термін окупності; » Показники фінансового стану Чистим доходом (ЧД) називається накопичений ефект (сальдо грошового потоку) за розрахунковий період де підсумовування поширюється на всі кроки розрахункового періоду. Найважливішим показником ефективності проекту є чистий дисконтований дохід (ЧДД), який є накопиченим дисконтованим ефектом (дисконтованим накопиченим сальдо) за розрахунковий період. ЧД та ЧДД характеризують перевищення сумарних грошових надходжень над сумарними витратами для даного проекту відповідно без урахування та з урахуванням нерівноцінності ефектів, що належать до різних моментів часу. Різницю між ЧД та ЧДД називають дисконтом проекту. Для визнання проекту ефективним із погляду інвестора необхідно, щоб ЧДД проекту був позитивним; при порівнянні альтернативних проектів перевага має надаватися проекту з великим значенням ЧДД (у разі виконання умови його позитивності). Приклад розрахунку ЧДД щодо різноманітних інвестиційних проектів. Термін окупності називається тривалість періоду від початкового моменту до моменту окупності. Початковий момент вказується у завданні проектування (зазвичай це початок нульового кроку чи початок операційної діяльності). Моментом окупності називається той ранній момент часу в розрахунковому періоді, після якого поточний чистий дохід ЧД стає і надалі залишається невід'ємним. Оцінюючи ефективності термін окупності виступає, зазвичай, лише як обмеження. Термін окупності з урахуванням дисконтування називається тривалість періоду від початкового моменту «до моменту з урахуванням дисконтування». Моментом окупності з урахуванням дисконтування називається той ранній час у розрахунковому періоді, після якого поточний чистий дисконтований дохід ЧДД стає й надалі залишається неотрицательным. Потреба додаткового фінансування (ПФ) - максимальне значення абсолютної величини негативного накопиченого сальдо від інвестиційної та операційної діяльності. Величина ПФ показує мінімальний обсяг зовнішнього фінансування проекту, необхідного для забезпечення його фінансової реалізації. Тому ПФ називають ще капіталом ризику. Слід пам'ятати, що реальний обсяг потрібного фінансування ні збігатися з ПФ і, зазвичай, перевищує його рахунок необхідності обслуговування боргу. Потреба додаткового фінансування з урахуванням дисконту (ДПФ) - максимальне значення абсолютної величини негативного накопиченого дисконтованого сальдо від інвестиційної та операційної діяльності. Величина ДПФ показує мінімальний дисконтований обсяг зовнішнього фінансування проекту, необхідний забезпечення його фінансової реалізованості. Індекси прибутковості характеризують відносну «віддачу проекту» на вкладені у нього кошти. Вони можуть розраховуватися як дисконтованих, так недисконтованих грошових потоків. При оцінці ефективності часто використовується: » Індекс прибутковості витрат - відношення суми грошових приток (накопичених надходжень) до суми грошових відтоків (накопичених платежів); »Індекс прибутковості дисконтованих витрат-відношення суми дисконтованих грошових приток до суми дисконтованих грошових відтоків; »Індекс прибутковості інвестицій (ІД) - відношення суми елементів грошового потоку від операційної діяльності до абсолютної величини суми елементів грошового потоку від інвестиційної діяльності. Він дорівнює збільшеному на одиницю відношенню ЧД до накопиченого обсягу інвестицій; »Індекс прибутковості дисконтованих інвестицій (ІДД) - відношення суми дисконтованих елементів грошового потоку від операційної діяльності до абсолютної величини дисконтованої суми елементів грошового потоку від інвестиційної діяльності. ІДД дорівнює збільшеному на одиницю відношенню ЧДД до накопиченого дисконтованого обсягу інвестицій. При розрахунку ВД та ІДД можуть враховуватися або всі капіталовкладення за розрахунковий період, включаючи вкладення в заміщення основних фондів, що вибувають, або тільки початкові капіталовкладення, що здійснюються до введення підприємства в експлуатацію. Індекси прибутковості витрат та інвестицій перевищують 1, якщо і тільки якщо для цього потоку ЧД позитивний. Індекси прибутковості дисконтованих витрат та інвестицій перевищують 1, якщо і тільки якщо для цього потоку ЧДД є позитивним. Розрахунок показників ефективності проекту У табл. 12.3.2 наведено дані щодо грошових потоків за проектом. Тривалість кроку розрахунку дорівнює одному року. Для спрощення розрахунки проводять у поточних цінах (без урахування інфляції). Норма дисконту Е = 10%. Чистий дохід вказано в останньому стовпці (m=8) стор. 5: ЧД = 72,83. З того ж рядка видно, що потреба у фінансуванні (ПФ) дорівнює 148,40 (на кроці m=1). Момент окупності проекту також визначається виходячи з даних у стор. 5 табл. 12.3.2. Видно, що лежить усередині кроку m=5. Таким чином, період окупності проекту приблизно дорівнює 6 рокам. ЧДД проекту, яка визначається як сума наростаючим підсумком за стор 7, дорівнює 9,04. Таким чином, проект, наведений у прикладі, є ефективним. ВИД визначається з стор. 4 підбором значення норми дисконту. В результаті отримаємо ВНД = 11,92%. Це вкотре підтверджує ефективність проекту, оскільки ВНД>Е. 12.4. Оцінка ефективності інвестиційного проектуОцінка соціально- економічної ефективностіпроекту полягає у розрахунку показників ефективності проекту з позицій народного господарства загалом і має низку особливостей, таких як: » у грошових потоках відображається вартісна оцінка наслідків здійснення даного проекту в інших галузях народного господарства, у соціальній та екологічній сферах; » у складі оборотного капіталу враховуються лише запаси (матеріали, незавершена готова продукція) та резерви коштів; » виключаються з притоків та відтоків грошей з операційної та фінансової діяльності їх складові, пов'язані з отриманням кредитів, виплатою відсотків за ними та їх погашенням, наданими субсидіями, дотаціями, податковими та іншими трансфертними платежами, за яких фінансові ресурсипередаються від одного учасника проекту (включаючи державу) до іншого; » Продукція, що виробляється (послуги, роботи) і ресурси, що витрачаються, повинні оцінюватися в спеціальних економічних цінах. Грошові надходження від операційної діяльності розраховуються за обсягом продажу та поточними витратами. Додатково у грошових потоках від операційної діяльності враховуються зовнішні ефекти, наприклад збільшення чи зменшення доходів сторонніх організацій та населення, зумовлене наслідками реалізації проекту. За наявності відповідної інформації до складу витрат включаються очікувані втрати від аварій та інших позаштатних ситуацій. У грошових потоках від інвестиційної діяльності враховуються: » вкладення основні кошти усім кроках розрахункового періоду; »витрати, пов'язані з припиненням проекту; » вкладення приріст оборотного капіталу; доходи від реалізації майна та нематеріальних активів при припиненні проекту. Для оцінки комерційної ефективності проекту використовуються показники, наведені у п. 12.3, але при цьому виникає низка додаткових моментів: » використовуються передбачені проектом (ринкові) поточні або прогнозні ціни на продукти, послуги та матеріальні ресурси; » грошові потоки розраховуються у тій самій валюті, у якій проектом передбачаються придбання ресурсів та оплата продукції; » заробітня плата включається до складу операційних витрат у розмірі, встановленому проектом; » якщо проект передбачає одночасно і виробництво та споживання деякої продукції (наприклад, виробництво та споживання комплектуючих виробів та обладнання), у розрахунку враховуються лише витрати на її виробництво, але не витрати на її придбання; » при розрахунку враховуються податки, збори, відрахування тощо, передбачені законодавством, зокрема відшкодування ПДВ за ресурси, встановлені законом податкові пільги тощо; » якщо проектом передбачено повне або часткове зв'язування коштів (депонування, придбання цінних паперів тощо), вкладення відповідних сум враховується (у вигляді опоку) у грошових потоках від інвестиційної діяльності, а отримання (у вигляді приток) – у грошових потоках від операційної діяльності; » якщо проект передбачає одночасне здійснення кількох видів операційної діяльності, у розрахунку враховуються витрати на кожному з них. Як вихідні форми для розрахунку комерційної ефективності проекту рекомендуються таблиці: » звіту про прибутки та про збитки; » грошових потоків із розрахунком показників ефективності; прогноз балансу активів та пасивів за кроками розрахунку (необов'язково). Оцінка фінансової реалізованості проекту та розрахунок показників ефективності участі підприємства у проекті Методично розрахунок ефективності участі підприємства у проекті проводиться відповідно до п. 12.3. Як відплив розглядається власний (акціонерний) капітал, а як приплив - надходження, що залишаються у розпорядженні проектоустроювача після обов'язкових виплат (у тому числі за залученими коштами). До розрахунку вносяться такі зміни. У грошовому потоці від інвестиційної діяльності: до відтоків додаються додаткові фонди, розрахунку потреби у оборотному капіталі можна додавати пасиви з допомогою обслуговування позик. У грошовому потоці від операційної діяльності: додаються у припливі доходи від використання додаткових фондів (у разі потреби) та враховуються пільги з податку на прибуток при поверненні та обслуговуванні інвестиційних позик. Додається частина грошового потоку від фінансової діяльності: у притоках - залучені кошти, у відтоках-витрати повернення і обслуговування цих коштів, і навіть за необхідності виплачені дивіденди. Крок розрахунку рекомендується вибирати таким, щоб взяття та повернення кредитів, а також процентні платежі припадали на початок (або кінець) кроку. Перед обчисленням показників ефективності грошові потоки перетворюються те щоб на кожному кроці розрахунку сумарне сальдо грошового потоку стало неотрицательным. І тому використовуються додаткові фонди. Оцінка ефективності проекту для акціонерів У разі якщо оцінка ефективності проекту проводиться окремо за звичайними та привілейованими акціями, вихідними даними для такого розрахунку є: » співвідношення вартості звичайних та привілейованих акцій; прибутковість привілейованих акцій або її відношення до прибутковості звичайних акцій. Оцінка ефективності проекту структурами вищого рівня Реалізація проекту нерідко торкається інтересів структур вищого рівня стосовно безпосередніх учасників проекту. Ці структури можуть брати участь у реалізації проекту або, навіть не будучи учасниками, впливати на його реалізацію. У цьому рекомендується оцінювати ефективність проекту з погляду структур вищого рівня, зокрема: » з погляду РФ, суб'єктів РФ, адміністративно-територіальних одиниць РФ (регіональна ефективність); » з погляду галузей економіки, об'єднань підприємств, холдингових структур та фінансово-промислових груп (галузева ефективність). Розрахунок ведеться за сумою грошових потоків від інвестиційної, операційної та частково фінансової діяльності-враховуються надходження та виплата кредитів тільки з боку середовища, зовнішнього по відношенню до цієї структури. У грошових потоках не враховуються взаєморозрахунки між учасниками, що входять до структури, що розглядається, і розрахунки між цими учасниками і самою структурою. У той же час враховується вплив реалізації проекту на діяльність аналізованої структури та інших (сторонніх) підприємств, що входять до неї. Грошові потоки розраховуються у дефльованих цінах. Умови фінансової реалізованості не перевіряються, оскільки схема фінансування використовується в повному обсязі. Вихідними формами є таблиці грошових потоків із розрахунком показників ефективності. Розрахунок показників регіональної ефективності провадиться відповідно до 12.3, але при цьому: » додатковий ефект у суміжних галузях народного господарства, а також соціальні та екологічні ефекти враховуються лише в рамках цього регіону К; » при визначенні оборотного капіталу, крім запасів, враховуються також затримки платежів та пасиви за розрахунками із зовнішнім середовищем; » вартісна оцінка виробленої продукції та споживаних ресурсів проводиться так само, як і в розрахунках соціально-економічної ефективності, з внесенням за необхідності регіональних коригувань; » до грошових приток включаються також виникаючі у зв'язку з реалізацією проекту грошові надходження (оплата виробленої в регіоні продукції, платежі за наданими регіоном позикам, надходження позикових коштів, субсидій та дотацій, що надходять податки) до регіону із зовнішнього середовища ( федерального центру , інших регіонів та підприємств, що входять до них, іноземних джерел); » до грошових потоків включаються також виникаючі у зв'язку з реалізацією проекту платежі (за використані ресурси інших регіонів, оплата ресурсів, що надійшли в регіон, надання позик, платежі за отриманими позиками, перерахування податків) у зовнішнє середовище (до бюджету вищого рівня, іноземним державам, іншим регіонам); » за наявності необхідної інформації враховуються зміни доходів та витрат, пов'язані з впливом реалізації проекту на діяльність інших підприємств та населення регіону (непрямі фінансові результати проекту). Розрахунки галузевої ефективності проекту проводяться аналогічно до розрахунків показників ефективності участі підприємства у проекті, але при цьому: » враховується вплив реалізації проекту на діяльність інших підприємств даної галузі (непрямі галузеві фінансові результати проекту); » у складі витрат підприємств-учасників не враховуються відрахування та дивіденди, що виплачуються ними у галузеві фонди; » не враховуються взаєморозрахунки між підприємствами-учасниками, що входять у галузь; не враховуються відсотки за кредит, що надається галузевими фондами підприємствами галузі-учасниками проекту. Бюджетна ефективність оцінюється на вимогу органів державного та/або регіонального управління. Відповідно до цих вимог може визначатися бюджетна ефективність бюджетів різних рівнів чи консолідованого бюджету. Показники бюджетної ефективності розраховуються відповідно до п. 12.3 на підставі визначення потоку бюджетних коштів. До приток коштів для розрахунку бюджетної ефективності відносяться: » припливи від податків, акцизів, мит, зборів та відрахувань до позабюджетних фондів, встановлених чинним законодавством; » доходи від ліцензування, конкурсів та тендерів на розвідку, будівництво та експлуатацію об'єктів, передбачених проектом; » платежі для погашення кредитів, виданих з відповідного бюджету учасникам проекту; » платежі у погашення податкових кредитів (при «податкових канікулах»); комісійні платежі Мінфіну РФ за супровід іноземних кредитів (у доходах федерального бюджету); » дивіденди щодо акцій та інших цінних паперів, що належать регіону або державі, випущеним у зв'язку з реалізацією проекту. До відтоків бюджетних коштів ставляться: » надання бюджетних (зокрема, державних) ресурсів за умов закріплення у власності відповідного органу управління (зокрема, у федеральної державної власності) частини акцій акціонерного товариства, створюваного реалізації проекту; » надання бюджетних ресурсів у вигляді інвестиційного кредиту; » надання бюджетних коштів на безоплатній основі (субсидування); бюджетні дотації, пов'язані з проведенням певної цінової політики та забезпеченням дотримання певних соціальних пріоритетів. Окремо рекомендується враховувати: » податкові пільги, що відображаються у зменшенні надходжень від податків та зборів; » державні гарантії позик та інвестиційних ризиків. При оцінці бюджетної ефективності проекту враховуються також зміни доходів і видатків бюджетних коштів, зумовлені впливом проекту на сторонні підприємства та населення, якщо проект впливає на них, у тому числі: » пряме фінансування підприємств, що беруть участь у реалізації проекту; » Зміна податкових надходжень від підприємств, діяльність яких погіршується або покращується в результаті реалізації проекту; » виплати допомоги особам, які залишаються без роботи у зв'язку з реалізацією проекту; »виділення з бюджету коштів для переселення та працевлаштування громадян у випадках, передбачених проектом. За проектами, які передбачають створення нових робочих місць у регіонах із високим рівнем безробіття, у припливі бюджетних коштів враховується економія капіталовкладень із федерального бюджету чи бюджету суб'єкти федерації на виплату відповідних посібників. Як вихідну форму рекомендується таблиця грошового потоку бюджету з визначенням показників бюджетної ефективності (12.3). Основним показником бюджетної ефективності є ЧДР. За наявності бюджетних відтоків можливе визначення ВНД та ВД. 12.5. Вплив ризику та невизначеності в оцінці ефективності проектуУ розрахунках ефективності проекту слід враховувати невизначеність та ризик. Під невизначеністю розуміється неповнота та неточність інформації про умови реалізації проекту, а під ризиком – можливість виникнення таких умов, що призведуть до негативних наслідків. Питання управління ризиками проектів докладно розглянуті в гол. 22. З метою оцінки стійкості та ефективності проекту в умовах невизначеності та ризику Методичні рекомендації містять чотири можливих методів (Кожен наступний у списку метод є більш точним, хоча і більш трудомістким, і тому застосування кожного з них робить непотрібним застосування попередніх): 1) укрупнену оцінку стійкості; 2) розрахунок рівнів беззбитковості; 3) метод варіації параметрів; 4) оцінку очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності. Удосконалена оцінка стійкості проекту При використанні цього методу з метою забезпечення стійкості проекту рекомендується: використовувати помірно песимістичні прогнози техніко-економічних параметрів проекту, цін, ставок податку, обмінних курсів валют та інших параметрів економічного оточення проекту, обсягу виробництва та цін на продукцію, термінів виконання та вартості окремих видів робіт та ін; » передбачати резерви коштів на непередбачені інвестиційні та операційні витрати, зумовлені можливими помилками проектної організації, переглядом рішень у ході будівництва, непередбаченими затримками платежів за поставлену продукцію тощо; » збільшувати норму дисконту на величину виправлення на ризик. Розмір премії за ризик встановлюється експертно. Таким чином, норма дисконту з урахуванням ризику буде: Ер = Е + ПР. Розрахунок меж беззбитковості Ступінь стійкості проекту по відношенню до можливих змін умов реалізації може бути охарактеризована показниками меж беззбитковості та граничних значень таких параметрів проекту, як обсяги виробництва, ціни виробленої продукції та ін. виробництва) до проектного на цьому етапі. Під «беззбитковим» розуміється обсяг продажів, у якому чистий прибуток стає рівним нулю. При визначенні цього показника приймається, що на кроці m: обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів; » Обсяг виручки змінюється пропорційно обсягу продажів; » доходи від позареалізаційної діяльності та витрати на цю діяльність не залежать від обсягів продажу; » Повні поточні витрати виробництва можуть бути поділені на умовно-постійні (не змінюються при зміні обсягу виробництва) та умовно-змінні, що змінюються прямо пропорційно до обсягів виробництва. Зазвичай проект вважається стійким, якщо розрахунках у проекті загалом рівень беззбитковості вбирається у 0,6-0,7 після освоєння проектних потужностей. Близькість рівня беззбитковості до 1 (100%), як правило, свідчить про недостатню стійкість проекту до коливань попиту на продукцію на цьому кроці. Метод варіації параметрів (або аналіз чутливості) полягає у дослідженні змін інтегральних показників ефективності проекту залежно від зміни окремих параметрів, таких як: інвестиційні витрати; " об'єм виробництва; " витрати виробництва; »відсоток за кредит; »Індекси цін або індекси інфляції; » затримки платежів; » тривалість розрахункового періоду та ін Оцінка стійкості може проводиться шляхом визначення граничних значень параметрів проекту, тобто таких, при яких інтегральний комерційний ефект стає рівним нулю. Для оцінки граничних значень параметрів, що змінюються кроками розрахунку (ціни продукції, основного технологічного устаткування, обсяги виробництва, обсяги кредитних ресурсів, ставки найбільш суттєвих податків та ін.), рекомендується обчислювати граничні інтегральні рівні цих параметрів, тобто. такі коефіцієнти (постійні всім кроків розрахунку) до значень цих параметрів, при яких ЧДД проекту (чи учасника) стає нульовим. Оцінка очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності При ймовірнісній невизначеності за кожним сценарієм вважається відомою (заданою) ймовірність його реалізації. Імовірнісний опис умов реалізації проекту виправданий і застосовний, коли ефективність проекту обумовлена ​​насамперед невизначеністю природно-кліматичних умов або процесів експлуатації та зносу основних засобів. З певною часткою умовності коливання ціни вироблену продукцію і споживані ресурси можуть описуватися й у ймовірнісних термінах. Інтервальна невизначеність оцінюється у разі, коли будь-якої інформації про ймовірності сценаріїв відсутня (відомо, що вони позитивні й у сумі становлять 1) ЛІТЕРАТУРА 1. Беренс У., Хавранек П.М. Посібник з підготовки промислових техніко-економічних досліджень. - М: Інтерексперт, 1995. 2. Віленський П.Л., Смоляк С.А. Як розрахувати ефективність інвестиційного проекту - М: Інформелектро, 1996. 3. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз. - М.: Фінанси та статистика, 1996. 4. Комерційна оцінка інвестиційних проектів. - СПб.: ІКФ "Альт", 1993. 5. Методичні рекомендації з оцінки ефективності інвестиційних проектів. – М.: Економіка, 2000. 6. Посібник користувача Project Expert 6 Professional. - М: Про-Інвест-Консалтинг, 1999. 7. Програмний комплекс «Альт-Інвест v3». - СПб.: ІКФ "Альт", 1999. 8. Стоянова Є. С. Фінансовий менеджмент: теорія та практика. - М: Перспектива, 1996. 9. Експертиза інвестицій. На допомогу підприємцю. - М: ДжИПЛА Лтд., 1992. 10.Інвестиційний аналіз. Теорія вибору//Інвестиції у Росії. -1997 № 1-2. 11. Шеремет В.В. та ін. Управління інвестиціями. У 2 т. - М. 1998.

Для досягнення вищої ефективності вкладень керівництво підприємства має враховувати базові засади інвестування та оцінки інвестиційних проектів . Розглянемо їх докладніше.

Принципи оцінки ефективності інвестиційних проектів можуть бути чітко розділені на три структурні групи:

- методологічні - Це найбільш загальні, що відносяться до концептуальної сторони справи, "філософії" оцінки і мало залежать від специфіки проекту;

- методичні – це принципи безпосередньо пов'язані з проектом, його специфікою, економічною та фінансовою привабливістю;

- операційні - Це принципи, що полегшують процес оцінки з інформаційно-обчислювальної точки зору.

До методологічних принципів належать:

1)Вимірність . Ефективність проекту характеризується показниками, що у кількісної шкалою, т. е. числами. Це означає, що всі основні характеристики проекту, що визначають його ефективність, повинні вимірюватися кількісно.

Результати (економічні та позаекономічні);

Витрати (всіх видів: одноразові, поточні тощо);

2)Порівнянність . Якщо порівнювати два інвестиційні проекти, тобто завжди має місце один, і тільки один, з трьох результатів: перший проект краще другого, другий краще першого, обидва проекти рівноефективні (однаково кращі).

Щоб результати порівняння проектів не суперечили правилам раціонального економічного поведінки, необхідно виконання наступних вимог монотонності, асиметричності, транзитивності і адитивності.

3)Вигідність . Проект вважається ефективним, якщо реалізація цього проекту вигідна його учасникам. Це означає, що витрати, пов'язані з реалізацією проекту, оцінюються не вище, ніж результати. ТимНайбільш оцінка ефективності проекту базується на оцінках витрат та результатів проекту, представлених у кількісному (числовому) вираженні.

4)Платність ресурсів . Оцінюючи ефективність проектів повинні враховуватися обмеженість всіх видів відтворюваних і невідтворюваних ресурсів (економічних благ) і необмеженість потреб у них. Це означає, що кожен ресурс, потрібний для реалізації проекту, в принципі може бути використаний іншим способом, наприклад, в іншому проекті. Тому важливим завданням є вибір варіанта найбільш ефективного використання ресурсу та вибору відповідного проекту.

5)Невід'ємність та максимум ефекту . Порівняння будь-яких проектів має здійснюватися за єдиним критерієм, як і раніше, що у випадку проекти характеризуються системою показників ефективності. Такий критерій – інтегральний ефект - Відбиває різницю між оцінками сукупних результатів і витрат за проектом за весь період його реалізації. Проект сприймається як неефективний, якщо інтегральний ефект реалізації від'ємний, і як ефективний – якщо позитивний. При цьому неефективність проекту не обов'язково означає збитковість інвестицій, а свідчить лише про можливість кращого застосування ресурсів, що використовуються в проекті. При порівнянні альтернативних проектів перевага повинна надаватися проекту з великим значенням інтегрального ефекту.

До методичних принципів належать:

1)Порівняння ситуацій "з проектом" та "без проекту" . Оцінка ефективності проекту провадиться шляхом зіставлення наслідків його реалізації з наслідками відмови від нього. Цей принцип не допускає оцінки проекту шляхом порівняння ситуації "до проекту" та "після проекту", а також ігнорування ситуації "без проекту". Водночас ситуація "до проекту" характеризує умови, за яких проект починає здійснюватися, та її облік є необхідним.

2)Субоптимізація . Оцінка ефективності проекту повинна проводитись за оптимальних значень його параметрів. Оцінюючи ефективності проекту завжди є можливість варіювати тими чи іншими параметрами (від будівельних рішень до схеми фінансування). При цьому в основу оцінки має бути найкраще поєднання таких параметрів. Це, однак, не означає, що в якості оптимальних повинні бути прийняті значення параметрів, які забезпечують найбільший ефект інвестору, – якщо в проекті кілька учасників, то оптимальне поєднання параметрів має забезпечити вигідність проекту для кожного з них.

3) Некерованість минулого . При оцінці проектів у грошових потоках не повинні відображатися "колишні витрати" та "минулие доходи", здійснені до початку розрахункового періоду, навіть якщо ці витрати або доходи були пов'язані безпосередньо з підготовкою до реалізації цього проекту.

4)Динамічність (облік впливу фактора часу) . При оцінці ефективності проектів необхідно враховувати фактор часу, вплив якого може виявлятися по-різному:

а) У ході реалізації проекту можуть змінюватися структура та характер об'єктів, техніко-економічні показники підприємств, основних засобів та технологічних процесів, інші параметри проекту.

б) можуть змінюватися у часі показники економічного оточення (ціни, валютні курси, ставки податків). Зростання цін на продукцію та ресурси охоплюється поняттям "інфляція".

в) Можуть бути розриви у часі (лаги) між виробництвом продукції чи споживанням ресурсів та його оплатою. Деякі види лагів можуть бути враховані шляхом включення до грошових потоків витрат на формування або приріст оборотного капіталу.

5)Тимчасова цінність грошей . Оцінка ефективності проекту передбачає зіставлення результатів проекту з проектованими витратами в умовах, коли і результати, і витрати розподілені у часі. Це означає, що в розрахунках ефективності різночасні витрати та результати повинні бути певним чином пропорційні – приведені до одного й того самого часу. У цьому враховується, що результати (витрати), рівні за величиною, але досягаються різні моменти часу, не рівноцінні. Більш раннє одержання (тих самих) результатів або пізніше здійснення (тіх же) витрат робить проект кращим і поліпшує показники його ефективності. Відносне зменшення цінності витрат чи результатів за пізнішому їх здійсненні характеризується у своїй специфічним економічним нормативом – нормою дисконту , що виражає тимчасову цінність грошей Перевага більш ранніх результатів і пізніших витрат зумовлює і неефективність затримок: ефективний проект стає менш ефективним при відкладанні його реалізації на деякий час.

6)Неповнота інформації . Оцінка ефективності проекту завжди проводиться в умовах невизначеності, тобто неповноти та неточності інформації про сам проект, умови його реалізації та зовнішнього середовища. Тому реалізація проекту може бути пов'язана з ризиком його учасників. Це слід враховувати під час розробки проекту, підготовки вихідної інформації, у процесі розрахунків ефективності, і навіть при інтерпретації отриманих результатів.

7)Структура капіталу . Використовуваний у проекті капітал немає однорідним; зазвичай частина його – власний (акціонерний), а частина – позиковий. Тим часом ці види капіталу суттєво відрізняються за низкою характеристик, насамперед за рівнем ризику. Тому структура капіталу є важливим чинником, що впливає норму дисконту і, отже, на оцінку проекту.

До операційних принципів належать:

1)Взаємозв'язок параметрів проекту . Розробляючи та оцінюючи різні варіанти проекту та формуючи вихідну інформацію про його економічні, технічні, організаційні або якісь інші параметри, необхідно враховувати, що зміна будь-яких одних параметрів, як правило, викликає зміну інших. У зв'язку з цим подібні зміни, навіть у тих випадках, коли вони носять, здавалося б, локальний характер, повинні розглядатися і враховуватися так само, якби йшлося про оцінку ефективності нового проекту.

2) Моделювання . Оцінка ефективності проекту здійснюється шляхом моделювання процесу його реалізації з урахуванням залежностей між взаємозалежними параметрами проекту та зовнішнього середовища. У кінцевому підсумку таке моделювання зводиться до перетворення розподілених у часі витрат і результатів грошові потоки (надходжень і витрат), виражених у єдиних вартісних вимірниках, і до розрахунку показників ефективності проекту з урахуванням цих потоків.

3)Багатостадійність оцінки ефективності проекту . Розробка та реалізація проекту здійснюються послідовно, у кілька стадій ("обґрунтування" інвестицій, ТЕО, вибір схеми фінансування, економічний моніторинг). На кожній наступній стадії вихідна інформація про проект та зовнішнє середовище оновлюється та поповнюється, змінюється і склад альтернативних варіантів проекту. Тому оцінка ефективності проекту та вибір його кращого варіанту щоразу повинні проводитися заново, із застосуванням дедалі точніших методів.

4)Інформаційна та методична узгодженість . При порівнянні різних проектів (варіантів проекту) необхідно забезпечити узгодженість вихідної інформації та методів оцінки їхньої ефективності. Зокрема, мають бути узгоджені склад, способи визначення та одиниці вимірювання видів результатів, витрат і показників ефективності, що використовуються, нормативна база та інформація про параметри зовнішнього середовища.

5)Симпліфікація . Якщо є кілька методів оцінки, які ведуть одному й тому результату, слід вибирати їх найпростіший з інформаційної і обчислювальної точок зору. Так само результати розрахунків необхідно представляти в найбільш наочній і простій формі.

Попередня

В даний час існує ряд методик оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснованих на єдиній методологічній базі і які відрізняються в основному умовами застосування та предметними галузями. Найбільш адекватна сучасним російським умовам методика - Методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів. Поданий нижче матеріал ґрунтується на даному документі як на найбільш методологічно повному, економічно актуальному та нормативно авторитетному.

Загальні положення. Ефективність інвестиційного проекту – категорія, що відображає відповідність проекту цілям та інтересам його учасників. У зв'язку з цим необхідно оцінювати як ефективність проекту загалом, і ефективність кожного з його учасників.

Ефективність проекту в цілому оцінюється з метою визначення потенційної привабливості проекту для можливих учасників та з метою пошуків джерел фінансування. Вона включає соціально-економічну ефективність проекту та комерційну ефективність проекту.

Ефективність участі у проекті визначається з метою перевірки реалізованості проекту та зацікавленості в ньому всіх його учасників та включає ефективність:

Участь підприємств та організацій у проекті;

Інвестування у проект;

Участь у проекті структур вищого рівня, у тому числі регіональну та народногосподарську, а також галузеву та бюджетну ефективність.

Основні засади оцінки ефективності. Серед найважливіших основних принципів оцінки ефективності проектів можна назвати такі:

Розгляд проекту протягом усього життєвого циклу (оцінка його ефективності повинна здійснюватись при розробці інвестиційної пропозиції, обґрунтування інвестицій, ТЕО та в ході реалізації проекту у вигляді економічного моніторингу в рамках управління вартістю проекту);

Моделювання грошових потоків;

Сумісність умов порівняння різних проектів (або варіантів проекту);

Принцип позитивності та максимуму ефекту;

Врахування фактора часу;

Облік майбутніх витрат та надходжень;

Порівняння станів «з проектом» та «без проекту»;

Врахування всіх найбільш істотних наслідків проекту;

Врахування наявності різних учасників проекту;

багатоетапність оцінки;

Врахування впливу на ефективність проекту потреби в оборотному капіталі;

Облік впливу інфляції та можливості використання при реалізації проекту кількох валют (багатовалютність);

Облік (у кількісній формі) впливу невизначеності та ризику, що супроводжують реалізацію проекту.

Загальна схема оцінки ефективності. Оцінка ефективності проекту проводиться у три етапи (рис. 10.1).

1.Початковим кроком є ​​експертна оцінка суспільної значущості проекту. Суспільно значимими вважаються великомасштабні, економічні та світові проекти.

2.На другому етапі розраховуються показники ефективності проекту загалом. Цілі цього етапу - інтегральна економічна оцінка проектних рішень та створення необхідних умов для по-

позову інвестора. Для локальних проектів оцінюється лише їхня комерційна ефективність і, якщо вона виявляється прийнятною, рекомендується безпосередньо переходити до наступного етапу оцінки. Для суспільно значимих проектів оцінюється насамперед їхня соціально-економічна ефективність. За незадовільної оцінки такі проекти не рекомендуються до реалізації і не можуть претендувати на державну підтримку. Якщо їх соціально-економічна ефективність виявляється достатньої, оцінюється їх комерційна ефективність.

3.Третій етап оцінки здійснюється після вироблення схеми фінансування. На цьому етапі уточнюється склад учасників та визначаються фінансова реалізованість та ефективність участі у проекті кожного з них (регіональна та галузева ефективність, ефективність участі у проекті окремих підприємств та акціонерів, бюджетна ефективність тощо).

Методи оцінки економічної ефективності інвестицій мають базуватися на принципах, які у вигляді основних правил і положень, якими необхідно керуватися під час виборів проектного рішення. У літературі можна зустріти різні підходи до формулювання цих принципів. Великий їх перелік дається в «Методичних рекомендаціях щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів». Основні принципи оцінки ефективності містяться у роботах В.В. Новожилова. До найважливіших із методичних принципів оцінки ефективності інвестиційних проектів можна віднести такі.

Принцип комплексності оцінки ефективності інвестиційного проекту. Він потребує визначення ефективності проекту з урахуванням всього різноманіття як економічних, а й соціальних, технічних, екологічних та інших наслідків.

Принцип сумісності у всій сукупності розрахункових показників інвестиційних проектів. Дотримання цього принципу дозволяє здійснювати об'єктивний вибір проектних рішень, що порівнюються. Аналогом цього є сформульоване В.В. Новожиловым так зване правило тотожності ефектів, що означає, що «порівнювані проектні варіанти мають виконувати тотожні народно-господарські завдання, тобто. задовольняти тотожні за обсягом, складом, місцем і часом потреби і служити тотожним за характером, обсягом, місцем і часом цілям економічної політики».

Принцип повного обліку майбутніх витрат та надходжень та обліку минулих витрат у вигляді витрат зворотнього зв'язку. У результаті реалізації проекту можуть бути використані раніше створені засоби виробництва. При розрахунку ефективності витрати на їх створення повинні бути прирівняні до нуля, оскільки ми не здатні проводити минуле. Раніше створені засоби виробництва, які у проекті, оцінюються за величиною втраченої вигоди, тобто. за величиною витрат зворотного зв'язку. Як пише В.В. Новожилов, «старі засоби виробництва повинні оцінюватися за економією майбутньої праці, що вони дають, вважаючи у своїй минулу працю рівним нулю. А ця економія майбутньої праці не що інше, як витрати зворотного зв'язку».

Принцип обліку невизначеності та ризиків, пов'язаних із реалізацією інвестиційного проекту. Очікувані розрахункові значення показників ефективності інвестиційних проектів мають імовірнісний характер, і вони найчастіше розходяться з фактичними значеннями, що обумовлюється динамізмом і складною передбачуваністю їх значень. У безкризові періоди коливання економічних нормативів відбуваються в очікуваних та допустимих для нормального економічного розвиткугосподарюючого суб'єкта в межах, а в періоди різких змін на фінансових і товарних ринках під впливом різних причин вони можуть зазнати серйозних змін.

Найтіснішим чином із попереднім принципом пов'язаний принцип обліку інфляції та оцінки можливості використання для реалізації інвестиційного проекту кількох валют.

Принцип урахування впливу часу на техніко-економічні та фінансові показники, нормативи та умови, що формують рівень ефективності інвестиційного проекту у всіх фазах його життєвого циклу. Виділяються різні форми прояву чинника часу, які необхідно враховувати в оцінці ефективності інвестицій. У часі змінюються терміни поставок, виконання певних видів робіт і проведення заходів, вартість засобів виробництва, що купуються, і продукції, що реалізується, тощо. Економічні показники мають імовірнісну природу, але час впливає їх оцінку. Навіть точно детерміновані різночасні та формально рівні значення економічних показників нерівноцінні і фактично для суб'єкта господарювання не рівні, тому що нерівноцінні для нього рівні величини реальних і майбутніх витрат або результатів. Прибуток, отриманий цього року, цінніший, ніж той самий розмір прибутку, отриманого через 10 років. Іншими словами, вартість грошей залежить від часу, тому різночасно витрачені на інвестиційний проект гроші та доходи різних роківмають бути приведені до одного моменту часу.

Принцип моделювання реальних грошових потоків, пов'язаних з реалізацією проекту за весь період його життєвого циклу, та оцінка на цій основі повернення капіталу, що інвестується.

Принцип системності оцінки ефективності інвестиційної політики, який вимагає, щоб проект розглядався як складова частина в рамках загальної системи розвитку суб'єкта господарювання. Якщо реалізація проекту надає велике позитивний впливна перспективи розвитку підприємства чи регіону, то можуть суттєво знизитися вимоги до поточних показників ефективності інвестиційної політики.

Найбільш повна характеристикапринципів оцінки ефективності інвестиційних проектів наводиться у книзі П.Л. Віленського, В.М. Лівшиця, С.А. Смоляка «Оцінка ефективності інвестиційних проектів: теорія та практика». Автори виділяють 30 принципів: 10 методологічних, 10 методичних та 10 операційних.

Методологічні засади:

Загальна допустимість;

Системність;

Комплексність;

Адекватність;

Платність ресурсів;

Невід'ємність та максимум ефекту;

Порівнянність;

Вигідність;

Наявність різних учасників проекту та узгодження їх інтересів;

Незаперечність методів.

Методичні засади:

Порівняння ситуацій «з проектом» та «без проекту»;

Унікальність;

Вимірюваність;

Субоптимізація;

Некерованість минулого;

Динамічність;

Тимчасова цінність грошей;

Неповнота інформації;

структура капіталу;

Багатовалютність.

Операційні принципи:

Взаємозв'язок параметрів;

Моделювання;

Організаційно-економічний механізм реалізації проекту;

Багатостадійність оцінки;

Корисність інформації;

Ув'язування з політикою держави;

Інформаційна узгодженість;

Методична узгодженість;

Симпліфікація;

Універсалізація оціночних процедур.

Методологічні принципи оцінки ефективності інвестицій - найбільш загальні, що забезпечують раціональну поведінку економічних суб'єктів незалежно від характеру та цілей проекту; методичні - що забезпечують економічну обґрунтованість оцінки ефективності проектів та рішень, що приймаються на їх основі; операційні - що полегшують та спрощують процедуру оцінки ефективності проектів та забезпечують необхідну точність оцінок.

У фінансовому плані, коли йдеться про доцільність ухвалення того чи іншого проекту, по суті мається на увазі необхідність отримання відповіді на три запитання:

а) який необхідний обсяг фінансових ресурсів?

б) де знайти джерела у необхідному обсязі та яка їх вартість?

в) чи окупляться зроблені вкладення, тобто. Чи достатній обсяг прогнозованих надходжень порівняно із зробленими інвестиціями?

До ключових категорій, що лежать в основі використовуваних при відповіді на ці питання процедур і методів кількісного обґрунтування управлінських рішень, що готуються, відносяться поняття тимчасової цінності грошей і вартості капіталу.

Рішення фінансового характеру в переважній більшості випадків не є одномоментними в плані прояву наслідків, що викликаються ними. Інакше кажучи, тут дуже важливу, а то й вирішальну, роль грає чинник часу. Ключовими моментами методів оцінки ефективності фінансових операцій, що визначають їх логіку, є такі твердження: у переважній більшості випадків власне операції або їх наслідки «розтягнуті» у часі, а тому елементи грошового потоку, що належать до різних моментів часу, без певних перетворень не можна порівняти.

Нині до практики обґрунтування інвестиційних проектів міцно увійшли методи, засновані на дисконтуванні грошових потоків. Дотримуючись методик Світового банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, а також методики ООН з промислового розвитку (так звана методика ЮНІДО), мільйони інвесторів у всьому світі проводять оцінку ефективності інвестиційних проектів за показниками чистого дисконтованого доходу, внутрішньої норми прибутковості, дисконтованого терміну окупності.

Методичні рекомендації щодо оцінки ефективності інвестиційних проектів, розроблені групою російських вчених на чолі з В.В. Косовим, В.М. Лівшицем, А.Г. Шахназарова, також засновані на дисконтуванні грошових потоків.

Однак у Останніми рокамиу науковій літературі стали з'являтися окремі публікації, де різко критикується методика дисконтування грошових потоків і вказується необхідність її вдосконалення. Свою думку критики методології дисконтування грошових потоків змогли аргументувати. На їхню думку, процедура дисконтування потоків реальних грошей ставить необґрунтовано високі темпи знецінення майбутніх грошових надходжень за проектом. Через війну цінність грошових надходжень, віддалених у часі п'ять і більше років, стає мізерно малою величиною. Таким чином, проекти реального інвестування, як правило, не витримують зіставлення віддалених у часі результатів, врахованих у «дешевих» грошах, з витратами, які виробляються на початкових етапахреалізації проекту і тому враховуються у повноважних «дорогих» грошових одиницях.

На підставі сказаного критики методології дисконтування грошових потоків приходять до висновку про те, що її застосування в обґрунтуванні інвестиційних проектів має важкі наслідки для економіки, оскільки викликає відтік фінансових ресурсів з її реального сектора в сектор короткострокових спекулятивних фінансових операцій, порушує нормальний процес відтворення основних фондів сфері матеріального відтворення.

Однак, зважаючи на те, що методології комплексної оцінки інвестиційних проектів, здатної замістити прийняту в усьому світі методологію, при цьому зберігши її переваги і виключивши зазначені недоліки, досі не розроблено, розглянемо методологію, засновану на дисконтуванні грошових потоків.

Логіка побудови основних алгоритмів ґрунтується на двох операціях - нарощенні та дисконтуванні. У першому випадку рухаються від «сьогодення» до майбутнього, у другому – навпаки. В обох випадках за допомогою схеми складних відсотків вдається отримати оцінку грошового потоку з позиції майбутнього чи «сьогодення».

Розрахунок нарощеної (FV) та дисконтованої (PV) величин здійснюється за формулами (1.1) та (1.2) відповідно:

де FV - нарощена сума, дохід, що планується до отримання в n-му році;

PV - сума, що інвестується;

R – ставка нарощення;

n – термін діяльності проекту.

Наведені формули входять до базових у фінансових обчисленнях, тому для зручності користування значення множників (1+r)n і 1/(1+r)n табульовані для різних значень r і n. Зазначений множники) називаються відповідно мультиплікуючим та дисконтуючим множниками або коефіцієнтами нарощення та дисконтування. Економічний сенс коефіцієнта нарощення полягає в наступному: він показує, чому дорівнюватиме одна грошова одиниця через n періодів при заданій процентній ставці r. Коефіцієнт дисконтування показує «поточну» ціну однієї грошової одиниці майбутнього, тобто чому з позиції поточного моменту дорівнює одна грошова одиниця, що циркулює у сфері бізнесу n періодів від моменту розрахунку, при заданих процентній ставці (прибутковості) r і частоті нарахування відсотків. Термін «поточна вартість» не слід розуміти буквально, оскільки дисконтування може бути виконане на будь-який момент часу, що не обов'язково збігається з поточним моментом.

Враховуючи значущість дисконтування, вплив розміру дисконту на величини критеріїв проекту при розрахунку показників його ефективності особливу увагу слід приділяти вибору величини дисконту.

При обґрунтуванні норми дисконтування зазвичай використовуються такі підходи. Дисконт визначається як:

Середній рівень ставки за депозитами великих банків;

Середньозважена величини вартості інвестицій з різних джерел їх фінансування;

Розмір безризикової ставки, скоригована інфляцію.

Будь-яка компанія потребує джерел коштів для того, щоб фінансувати свою діяльність, як з позиції перспективи, так і в плані поточних операцій. Залежно від тривалості існування у цій конкретної формі активи підприємства, як і джерела коштів можна поділити на коротко- і довгострокові. Залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язане для компанії з певними витратами: акціонерам потрібно виплачувати дивіденди, банкам – відсотки за надані ними позички, інвесторам – відсотки за зроблені ними інвестиції та ін. Загальна сума коштів, яку потрібно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу називається вартістю капіталу. В ідеалі передбачається, що, зазвичай, поточні активи фінансуються з допомогою короткострокових, а кошти тривалого користування - з допомогою довгострокових джерел коштів. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат із залучення коштів.

Концепція вартості капіталу є одним із базових у теорії капіталу. Вона не зводиться лише до обчислення відносної величини грошових виплат, які потрібно перерахувати власникам, які надали фінансові ресурси, але також характеризує рівень рентабельності інвестованого капіталу, який повинна забезпечувати фірма, щоб не зменшити свою ринкову вартість.

Вартість будь-якого джерела фінансування різна, тому вартість капіталу по фірмі загалом знаходять за формулою середньої арифметичної виваженої. Показник обчислюється у відсотках та, як правило, за річними даними. Основна складність при розрахунках полягає у обчисленні вартості одиниці капіталу, одержаного з конкретного джерела коштів. Для деяких джерел її можна обчислити досить легко (наприклад, ціна банківського кредиту), для інших джерел це зробити досить важко, причому точне обчислення в принципі неможливо. Проте навіть приблизне знання вартості капіталу комерційної організації дуже корисне як для порівняльного аналізуефективності авансування коштів на його діяльність, так і для здійснення його власної інвестиційної політики.

Показник, що характеризує відносний рівень загальної суми витрат на підтримку оптимальної структури довгострокових джерел фінансування фірми, якраз і характеризує вартість авансованого в її діяльність капіталу і зветься середньозваженою вартістю капіталу (weighted average cost of capital, WACC). Цей показник відображає сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність, і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої за наведеним нижче алгоритмом:

де kj - вартість j-го джерела коштів;

dj - питома вага j-го джерела коштів у їхній загальній сумі.

Не лише власне розрахунок значення WACC, а й обґрунтованість застосування цього показника в аналітичних розрахунках пов'язані з певними застереженнями та умовностями. Зокрема, при аналізі інвестиційних проектів використання WACC як коефіцієнт дисконтування можливе лише в тому випадку, якщо є підстави вважати, що нові та існуючі інвестиції мають однаковий ступінь ризику та фінансуються з різних джерел, які є типовими для фінансування інвестиційної діяльності в цій компанії. Нерідко залучення додаткових джерел для фінансування нових проектів призводить до зміни фінансового ризику компанії загалом, тобто зміни значення WACC. Зазначимо також, що значення ці показники впливають як внутрішні умови діяльності компанії, а й зовнішня кон'юнктура ринку; так, за зміни процентних ставок змінюється і необхідна акціонерами норма прибутку на інвестований капітал, що впливає значення WACC.

Ключові засади оцінки інвестиційних проектів

Інвестиційний проект полягає в обґрунтуванні економічної доцільності, обсягу, термінів здійснення інвестицій та містить проектно-кошторисну документацію, розроблену відповідно до законодавства України та затверджених стандартів, а також бізнес-план.

Ефективність інвестиційного проекту відображає відповідність проекту до цілей та інтересів його учасників. Оцінка ефективності інвестиційного проекту відповідно до офіційно діючих методичних рекомендаціймає ґрунтуватися на певних засадах.

У схемі оцінки інвестиційного проекту виділяють два етапи:

Ефективність реалізації проекту загалом, де оцінюється привабливість для інвесторів вкладень капіталу інвестиційний проект. На цьому етапі проходять такі стадії: оцінка суспільної значущості проекту; оцінка комерційної ефективності проекту; оцінка суспільної ефективності проекту;

Фінансова реалізованість проекту згідно зі схемою його фінансування. На цьому етапі виділяють такі стадії: перевірка фінансової реалізації проекту; оцінка комерційної ефективності кожному за учасника проекту; уточнення схеми фінансування та визначення доцільності участі у проекті.

До найважливіших принципів оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів відносяться:

Розгляд та аналіз проекту протягом усього життєвого циклу (від проведення доінвестиційного дослідження до припинення проекту);

Моделювання грошових потоків (включає усі пов'язані із здійсненням проекту витрати та надходження за розрахунковий період);

Зіставлення умов порівняння різних проектів;

Принцип позитивності та максимуму ефекту (при порівнянні

альтернативних інвестиційних проектів перевага надається проекту з найбільшим економічним ефектом);

Урахування фактору часу (мають враховуватися динамічність, розриви у часі (лаги), нерівномірність різночасних витрат чи результатів);

Облік лише майбутніх витрат і надходжень (при розрахунку показників ефективності необхідно враховувати лише майбутні витрати та надходження в ході реалізації проекту, включаючи витрати, пов'язані із залученням раніше створених основних засобів, а також можливі майбутні втрати, спричинені реалізацією проекту);

Порівняння "проекту" та "без проекту" (порівняння необхідно проводити не в ситуації "до або після проекту", а в запропонованому варіанті);

Врахування всіх найбільш істотних наслідків проекту (економічних, екологічних, соціальних та ін); багатоетапність оцінки (на стадії техніко-економічного обґрунтування проекту, вибору схеми фінансування, моніторингу тощо);

Облік розробки проекту чинників інфляції та ризику;

Врахування потреби в оборотному капіталі для новостворюваного підприємства.

Розглянуто принципи використовуються інвесторами на всіх стадіях реалізації інвестиційних проектів – доінвестиційної, інвестиційної та експлуатаційної.

Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Оцінка ефективності інвестиційного проекту базується на розрахунку цілої низки показників. Від обґрунтованості такої оцінки залежать терміни повернення вкладених коштів та перспективи розвитку підприємства. Серед показників економічної ефективності виділяють статистичні, що не враховують вплив фактору часу, та динамічні, засновані на дисконтуванні грошових потоків (рис. 17.1).

На підприємстві, що діє, за даними останнього бухгалтерського балансу можна оцінити ефективність коштів, авансованих у необоротні активи, за допомогою показника прибутковості:

Мал. 17.1. в

де Р. – рентабельність інвестицій, %;

НП - чистий прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства після оподаткування;

Б/75 – валюта пасиву балансу;

КО – короткострокові зобов'язання. Ефективність вкладення коштів у необоротні активи оцінюється в динаміці шляхом порівняння отриманих результатів з даними попереднього періоду. Аналіз отриманих показників необхідно проводити з урахуванням сумісності умов, тобто показники мають бути очищені від інфляційної складової.

Період окупності інвестицій (Г70) є оберненим показником рівня їх рентабельності.

Ефективність реальних інвестиційних проектів із тривалим терміном окупності оцінити досить складно, тому що розрахунок інвестиційних показників базується на концепції оцінки вартості грошей у часі. Західні інвестори зазвичай виходять із переваги сьогоднішньої вартості грошей, оскільки: існує ризик неповернення в майбутньому вкладених у проект коштів; Наявні сьогодні кошти можуть інвестуватися у високоприбуткові оборотні активи.

У разі ринкової економіки критерієм привабливості проекту рівень дохідності, отриманої на вкладений капітал. Під прибутковістю проекту розуміється такий темп приросту капіталу, який повністю компенсує зміну купівельної спроможності грошей протягом певного періоду, забезпечує прийнятний рівень прибутковості проекту та покриває ризик інвестора, пов'язаний із його реалізацією. У зв'язку з цим констатувати, що проблема оцінки привабливості інвестиційного проекту для інвестора зводиться до встановлення рівня його прибутковості.

Для вирішення проблеми оцінки привабливості інвестиційного проекту використовуються два основні підходи: статистичний (просте) моделювання та динамічне моделювання, що базується на дисконтуванні грошових потоків.

Для розрахунку простої норми прибутку використовується така формула (17.3):

де Пт - проста норма прибутку,%; НП - чистий прибуток; / - Вихідні інвестиції в проект;

АТ - амортизаційні відрахування, що генеруються проектом. Зворотним показником є ​​період окупності інвестицій (Г0), що розраховується за формулою:

При оцінці інвестиційного проекту вибирається варіант із найбільшою нормою прибутку та мінімальним терміном окупності (табл. 17.4).

Цей метод є простим та надійним для проектів, реалізованих протягом одного року, оскільки за його використання ігноруються окремі фактори:

негрошовий (прихований) характер деяких витрат (наприклад, амортизаційних відрахувань);

Доходи від реалізації колишніх активів, що замінюються новими;

Можливість реінвестування отримуваних доходів та тимчасова вартість грошей;

Неможливість визначити перевагу одного із проектів, що мають однакову норму прибутку, але різні обсяги інвестицій.

Таблиця 17.4. в

У світовій практиці найбільшого поширення набули такі динамічні моделі:

Чиста поточна вартість чи чистий дисконтований дохід (Net Present Value, NPV)",

Індекс доходності (PI);

Дисконтований період окупності інвестицій (DPP);

Врішня норма прибутковості (прибутку) проекту чи маржинальної ефективності капіталу (Interal Rate of Return, IRR);

p align="justify"> Модифікований метод маржинальної ефективності капіталу (MIRR).

Метод чистої поточної вартості (NPV) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату реалізації проекту, тобто кінцевий ефект в абсолютному вираженні:

де FV – майбутня вартість грошових доходів від проекту (Future Value);

г – ставка дисконтування, частки одиниці; г – розрахунковий період, роки (місяці). Дисконтна ставка виражається у відсотках чи частках одиниці.

Якщо NPV >0, то проект генерує більшу, ніж середньозважена вартість капіталу, норму прибутку. І тут проект може бути прийнятий інвестором.

Розрахунок чистої поточної вартості (NPV) може здійснюватися за такою формулою:

де РУ - реальна вартість фінансових надходжень від проекту після дисконтування;

/ - сума інвестицій (капіталовкладень), спрямованих на реалізацію цього проекту.

Дисконтна ставка (г), застосовувана визначення РУ, диференціюється з урахуванням ризику та ліквідності інвестицій.

Для розгляду щодо кредитування у комерційний банкнадійшли два бізнес-плани альтернативних проектів із наступними параметрами (табл. 17.5). Умови реалізації проектів: капітальні витрати здійснюються одночасно протягом року; терміни експлуатації проектів різні, тому дисконтні ставки.

Таблиця 17.5. в

У табл. 17.6 наведено розрахунок реальної вартості грошових надходжень за проектами.

Таблиця 17.6. в

Аналогічні розрахунки робляться для проекту №2. На підставі проведених розрахунків визначимо NPV за проектами:

Отже, порівняння NPV за проектами підтверджує, що другий переважає перший. NPVy на 3,4 млн грн (13,72-10,32), або на 24,8% вище, ніж у першому проекті.

Проте за проектом №1 сума капітальних вкладень на 5,0 млн грн (35-30), або на 14,3%, більша, а віддача у формі майбутніх грошових надходжень на 6,0 млн грн (54-60) нижча, ніж у проекті №2.

У разі реалізації проекту №1 його ініціатору необхідно знайти додаткове фінансування (внутрішнє чи зовнішнє) обсягом 5,0 млн грн. Тому він має вибрати найбільш прийнятний варіант з урахуванням наявних фінансових можливостей.

Реалізація інвестиційної діяльності, що з капіталовкладеннями, може здійснюватися кілька етапів. У цьому випадку розрахунок Л/РУ здійснюється за формулою:

де Л/РУ1 – чиста поточна вартість за проектом при багаторазовому здійсненні інвестиційних витрат;

РУ(- майбутня вартість грошових потоків від проекту з інтервалом ґ загального періоду реалізації проекту;

/(- сума інвестицій з інтервалом t загального періоду реалізації проекту;

г - дисконтна ставка, що використовується, частки одиниці; t-число інтервалів (кроків) у загальному розрахунковому періоді.

Проекти, якими чиста поточна вартість негативна чи дорівнює нулю, неприйнятні інвестора, оскільки не принесуть йому додаткового доходу вкладений капітал. Проекти з позитивним значенням цієї величини дозволяють збільшити спочатку інвестований капітал інвестора.

Після остаточного вивчення всіх складових можна визначити реальні грошові потоки (CASH-FLOW, CF) за інвестиційними проектами за формулою:

де CP – чистий грошовий потік від проекту;

НП - чистий прибуток, що залишається після оподаткування; АТ - амортизаційні відрахування; з-інвестиційні витрати;

ДЗ – зміна довгострокової заборгованості (+ приріст, – зниження).

Індекс прибутковості (Profitability Index, PI) розраховується за такою формулою:

де РУ – реальна вартість грошових надходжень;

/- Сума інвестицій, спрямованих на реалізацію проекту Визначимо індекс прибутковості (рентабельності) розглянутих двох проектів:

Заданим параметром ефективність другого проекту значно вища – на 0,17 пункту (або на 11,6%).

Розрахунок індексу прибутковості при реалізації інвестицій у кілька етапів проводиться за такою формулою:

де РР – індекс прибутковості при багаторазовому здійсненні інвестиційних витрат;

/,- сума інвестицій в інтервалі р загального періоду реалізації проекту;

РУ, - реальна вартість грошових надходжень в інтервалі загального періоду реалізації проекту;

л – число інтервалів (фоків) у загальному розрахунковому періоді;

г – ставка дисконтування, частки одиниці. Якщо РУ< 0, то проект не принимается, потому что не принесет инвестору дополнительного дохода. К реализации принимаются проекты с РУ& 1,0

Одним із найпоширеніших показників оцінки ефективності проектів є дисконтований період окупності вкладених коштів:

де ОРУ - дисконтований період окупності проекту, років; / - Сума інвестицій, спрямованих на реалізацію проекту;

Г~7, - середній розмір грошових надходжень у період р. Визначимо період окупності капітальних витрат за розглянутими проектами. Для цього встановимо середньорічну суму грошових надходжень у дійсній вартості.

За проектом №1 вона дорівнює 15,11 млн. грн. (45,32:3).

За проектом №2 вона дорівнює 10,93 млн. грн. (43,72:4).

З урахуванням середньорічної величини грошових надходжень, дисконтований період окупності становить:

За проектом №1 = 3,0 року (35:15,11).

За проектом №2 = 2,7 року (30:10,93).

Ці дані свідчать про пріоритетне значення проекту №2 для інвестора.

Внутрішня норма доходності чи маржинальна ефективність капіталу (IRR) є найскладнішим показником з метою оцінки ефективності реальних проектів. Цей показник характеризує рівень прибутковості проекту. Він виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошових надходжень (FV) наводиться до реальної вартості авансованих коштів (PV). У цьому випадку внутрішню норму прибутку (IRR) можна обчислити за такою формулою:

де NPV – чиста поточна вартість грошових надходжень; / - Інвестиції (капіталовкладення) в даний проект.

Економічний зміст IRR полягає в тому, що всі доходи і капітальні вкладення по проекту приводяться до справжньої вартості на базі внутрішньої прибутковості самого проекту, а не на основі дисконтної ставки, що задається ззовні.

Варіант, коли капітальні витрати окупаються, означає, що внутрішня норма прибутку визначається як ставка доходності, за якої реальна вартість грошових надходжень (CASH-FLOW, CF) від проекту дорівнює наведеній вартості капітальних витрат, тобто величина NPV = 0. У цьому випадку IRR = г, у своїй NPV= F) = 0.

Якщо відбувається різночасове надходження капітальних вкладень у проект, то IRR можна розрахувати за такою формулою:

де СР(- сума грошових надходжень за окремими інтервалами загального періоду реалізації проекту;

ЯК - внутрішня норма прибутку за проектом, частки одиниці;

л - кількість інтервалів у загальному розрахунковому періоді; t = 0 – нульовий (початковий) період здійснення капітальних вкладень.

У практичної діяльностівибираються варіанти проекту, у якому IRR > WACC.

При IRR< WACC проект считается неэффективным.

У нашому прикладі (табл. 17.5 та 17.6) за проектом №1 необхідно знайти розмір дисконтної ставки (г), за якою справжня вартість грошових надходжень (45,32 млн грн) за три роки буде приведена до суми коштів, що вкладаються (35 млн грн) . Розмір цієї ставки становить:

Вона висловлює внутрішню норму прибутку за проектом №1. ЇЇ величина (IRR) вища за середньорічний темп інфляції (9,83% > 9,0%). Аналогічним чином знаходиться IRR проекту №2:

IRR проекту №2 також більша за середньорічний темп інфляції (11,43% > 9,0%). Цей показник гірший, ніж у проекті №1.

Модифікований метод маржинальної ефективності капіталу (MIRR) є удосконаленою моделлю IRR. Цей метод усуває проблему множинності норми прибутковості на різних етапах оцінки проекту та дає більш правильну оцінку ставки дисконтування. Його зміст полягає в наступному:

1. За ставкою середньозваженої вартості капіталу (WACC) усі грошові потоки доходів від проекту призводять до майбутньої вартості та підсумовуються.

2. За єдиною ставкою IRR отримана сума наводиться до цієї вартості.

3. Чиста поточна вартість NPV проекту розраховується так: із справжньої вартості доходів віднімається справжня вартість інвестиційних витрат.

4. Визначається реальна величина внутрішньої норми прибутковості (рентабельності) проекту (MIRR) за такою формулою:

Усі розглянуті методи оцінки дають можливість фінансовим менеджерам підприємства вивчити характерні особливостіпроекту та прийняти правильне рішення.

Основними критеріями прийняття інвестиційних рішень є:

Відсутність вигідніших варіантів;

Мінімізація ризику втрат від інфляції;

Короткий термін окупності капітальних вкладень;

Невисока вартість проекту;

Забезпечення стабільності надходження доходів від проекту протягом тривалого часу;

Висока рентабельність інвестиційних вкладень у діяльність підприємства;

Висока прибутковість інвестицій після дисконтування тощо. Використовуючи різноманітні комбінації у прийнятті рішень,

фінансовий менеджер може прийняти обґрунтований варіант проекту.

Реальний процес прийняття управлінських рішень потребує значного обсягу інформації та безлічі фінансових розрахунків, що знаходить відображення в інвестиційних планах підприємства.