480 руб. | 150 грн. | 7,5 дол. ", MOUSEOFF, FGCOLOR, "#FFFFCC", BGCOLOR, "#393939");" onMouseOut="return nd();"> Дисертація - 480 руб., доставка 10 хвилин, цілодобово, без вихідних та свят

Обутова Олександра Інокентіївна. Роль фельдшера в організації протитуберкульозних заходів у вогнищах туберкульозної інфекції у сільській місцевості: дисертація... кандидата медичних наук: 14.02.03 / Обутова Олександра Інокентіївна; дослідницький інституторганізації та інформатизації охорони здоров'я "]. - Москва, 2016. - 196 с.

Вступ

Глава I. Огляд літератури 13

1.1. Епідемічна ситуація щодо туберкульозу в Російської Федераціїта Далекосхідному федеральному окрузі 13

1.2. Захворюваність на туберкульоз медичних працівників у вогнищах туберкульозної інфекції 21

1.3. Застосування дезінфікуючих засобів у профілактиці туберкульозу 27

Розділ II. Організація, матеріали та методи дослідження 35

Розділ III. Особливості епідемічної ситуації щодо туберкульозу в Республіці Саха (Якутія) та заходи щодо підвищення ефективності протиепідемічних заходів у вогнищах туберкульозної інфекції... 49

3.1. Особливості епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу в Республіці Саха (Якутія) 49

3.2. Захворюваність на туберкульоз у медичних організаціях Республіки Саха (Якутія) 62

3.3. Порівняльна характеристика захворюваності на туберкульоз працівників медичних організацій різного профілю 66

3.4. Шляхи підвищення ефективності протиепідемічних заходів у вогнищах туберкульозної інфекції 72

Розділ IV. Вдосконалення організації протитуберкульозних заходів на рівні фельдшерсько-акушерських пунктів 77

4.1. Організація діяльності фельдшерсько-акушерських пунктів у Республіці Саха (Якутія) 77

4.2 Характеристика контингенту хворих на туберкульоз у ФАП Республіки Саха (Якутія) 83

4.3. Оцінка ефективності комплексних контрольованих протитуберкульозних заходів за умов фельдшерсько-акушерського пункту 94

4.4. Розробка алгоритму організації фельдшером протитуберкульозних заходів у вогнищах туберкульозної інфекції у сільській місцевості 1. 02

Висновок 133

Список літератури

Введення в роботу

Актуальність дослідження.За оцінкою ВООЗ Росія входить до складу 22 держав світу з високим тягарем туберкульозу, показник захворюваності на який за період 2002-2013рр. становив 79,3 на 100 000 населення, у той час як середньоєвропейський показник – 35,0 на 100 000 населення (Савілов Є.Д. та співавт., 2015).

Туберкульоз, у всі часи і в усіх країнах, що вважався показником соціально-економічного неблагополуччя, до 90-х років почав набувати в Росії характеру національної проблеми (Шилова М.В., 2001). Початок XXI століття характеризується стабілізацією епідемічної ситуації щодо туберкульозу (Скач-кова Є.І. та співавт., 2009). Одночасно збільшується кількість пацієнтів з лікарсько-стійким туберкульозом та у поєднанні з ВІЛ-інфекцією (Мішин В.Ю., 2006; Нечаєва О.Б., 2012, 2015), Останніми рокаминамічається тенденція до зростання захворюваності і смертності серед жінок віком від 25 до 35 років (Нечаєва О.Б. та співавт., 2009), що свідчить про несприятливу епідемічну ситуацію, що зберігається в країні. Серед пацієнтів з туберкульозом частота народження соціальної дезадаптації в 3,4 рази частіше, ніж серед осіб, які не хворіють на туберкульоз (Нечаєва О.Б. та співавт., 2010), що ускладнює лікування та диспансерне спостереження за ними.

В останні десятиліття в Росії зберігається напруженою ситуація щодо професійної захворюваності працівників медичних організацій. За наявними даними, лише протягом 11 років з 1993 по 2003 роки її рівень зріс у 2,4 рази (Сацук О.В., 2010), що потребує негайних заходів щодо підвищення ефективності боротьби із внутрішньолікарняним поширенням туберкульозної інфекції (Ковальова О.П. ., Сьоміна Н.А., 2005; Сон І. М. та співавт., 2006; Корначов А.С., 2007). Аналогічна ситуація простежується щодо захворюваності на туберкульоз осіб у вогнищах туберкульозної інфекції (Шилова М.В., 2011).

В умовах збереження неблагополучної епідеміологічної ситуації щодо туберкульозу та мікобактеріозів підвищується роль комплексного підходу до проведення неспецифічних протиепідемічних заходів у медицині.

ських організаціях та в осередках інфекції, найважливішим елементом яких є знезараження різних об'єктів, що здійснюються з використанням різних дезінфікуючих засобів (Федорова Л.С., 1998, 2006). Добре відомо, що дезінфекційні заходи, навіть при правильному виконанні рекомендацій щодо застосування дезінфікуючих засобів, досягають необхідного ефекту лише в тому випадку, коли вірулентний штам збудника не має стійкості до туберкулоцидного препарату, що використовується для обробки (Покровський В.І., 1998).

Є поодинокі роботи (О.Б.Нечаєва, 2002; Є.І. Скачкова, О.Б. Нечаєва, 2006) щодо ролі середнього медичного персоналу в організації протитуберкульозних заходів. У загальноприйнятій практиці фельдшеру відводиться роль помічника лікаря. Разом з тим, у системі первинної охорони здоров'я у сільській місцевості, фельдшер виконує самостійні завдання, у тому числі щодо проведення протитуберкульозних та протиепідемічних заходів при туберкульозній інфекції. В умовах малонаселеності, значного віддалення від центральних районних лікарень та відсутності цілорічного транспортно-дорожнього сполучення, зростає роль фельдшера як самостійної ланки у системі протитуберкульозної служби сільської місцевості. Однак відсутність методик реалізації, що регламентують роботу фельдшера на рівні фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП), ускладнює їхнє проведення.

Існує необхідність у розробці для фельдшерів єдиного алгоритму протитуберкульозних профілактичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на зниження інфікованості та захворюваності на туберкульоз сільського населення, що проживає на адміністративних територіях, що обслуговуються ФАП.

Мета дослідження:вдосконалення організації адресних протитуберкульозних профілактичних та протиепідемічних заходів, що проводяться фельдшером у вогнищах туберкульозної інфекції у сільській місцевості.

Завдання дослідження:

Оцінити епідемічну ситуацію щодо туберкульозу в Республіці Саха (Якутія) за період 2007-2014 рр., зокрема серед сільського населення.

Провести порівняльну оцінку захворюваності на туберкульоз працівників медичних організацій як моделі туберкульозу в організованих групах населення залежно від ефективності проведення протитуберкульозних та протиепідемічних заходів в осередку.

Оцінити ефективність дії дезінфектантів на популяцію вірулентних штамів мікобактерій туберкульозу, що циркулюють в Республіці Саха (Якутія).

Встановити роль фельдшера у створенні протитуберкульозних заходів у Республіці Саха (Якутія). Провести комплекс контрольованих протитуберкульозних профілактичних та протиепідемічних заходів в умовах фельдшерсько-акушерського пункту та оцінити їх ефективність.

Розробити алгоритм роботи фельдшера з виявлення та профілактики туберкульозу у сільській місцевості.

Наукова новизна дослідження. Доведено провідну роль фельдшера як самостійної одиниці в організації протитуберкульозних заходів в Республіці Саха (Якутія). Оцінено ефективність комплексних контрольованих протитуберкульозних заходів в умовах фельдшерсько-акушерського пункту. Вперше визначено ефективність дії дезінфектантів на вірулентні штами мікобактерій туберкульозу, що циркулюють у Республіці Саха (Якутія). Проведено порівняльну оцінку захворюваності на туберкульоз працівників медичних організацій різного профілю як моделі туберкульозу в організованих групах населення. Визначено залежність захворюваності на туберкульоз працівників медичних організацій від ефективності проведення в осередках протитуберкульозних профілактичних та протиепідемічних заходів. Доведено необхідність визначення чутливості мікобактерій, що циркулюють на території регіону, до дезінфектантів до їх використання в осередках туберкульозу. Вперше розроблено алгоритм реалізації норма-

тивно-правових актів з організації виявлення та профілактики туберкульозу в умовах фельдшерсько-акушерського пункту.

Науково-практичне значення.Показано можливості проведення фельдшером ефективних адресних комплексних протитуберкульозних заходів у сільській місцевості. Встановлено причини низької ефективності дезінфекційних заходів у протитуберкульозних медичних організаціях. Запропоновано алгоритм реалізації фельдшером адресних протитуберкульозних заходів щодо виявлення та профілактики туберкульозу в умовах фельдшерсько-акушерського пункту.

Особистий внесок автора.Автором визначено мету та завдання роботи; дизайн дослідження; проведено пошук та аналіз літератури; зібрано та опрацьовано звітні форми та відомості роботи ФАП; організовано дослідницькі роботи з чутливості клінічних штамів мікобактерій туберкульозу (МБТ) до дезінфектантів та діагностичні дослідження із застосуванням Діа-скінтесту (частка участі 75%); спільно з активом села та фельдшером ФАП проведено внутрішньосільські протитуберкульозні заходи, анкетування середніх медичних працівників сільської ланки охорони здоров'я (85%); результати роботи впроваджено у медичні організації республіки (80%). Весь матеріал, представлений у дисертації, отримано, оброблено та проаналізовано особисто автором.

Відповідність дисертації паспорту наукової спеціальності.Наукові положення дисертації відповідають паспорту спеціальності 14.02.03 – Громадське здоров'я та охорона здоров'я. Результати проведеного дослідження відповідають галузі дослідження спеціальності, саме пунктів 2, 3.

Впровадження результатів дослідження у практику.З особистою участю автора розроблено та затверджено наказ Міністерства охорони здоров'я Республіки Саха (Якутія) "Про організацію діяльності пунктів контрольованого лікування хворих на туберкульоз в Республіці Саха (Якутія)" № 01-07/1191 від 18.05.2015р. Розроблена методика комплексної протитуберкульозної профілактичної та протиепідемічної роботи фельдшера у вогнищах туберкульозної інфекції, у тому числі в умовах ФАП, з проведенням дезінфекцій-

них заходів з урахуванням чутливості мікобактерій туберкульозу до де-зінфектантів впроваджено у програму післядипломної підготовки в ДБОУ СПО "Якутський медичний коледж" за спеціальністю "Лікувальна справа" (м. Якутськ). Методи проведення дезінфекції з визначенням чутливості мікобактерій туберкульозу до дезінфектантів, виділених у пацієнтів з туберкульозом, впроваджено в роботу ГБУ Республіки Саха (Якутія) "Республіканська лікарня №2 – Центр екстреної медичної допомоги" (м. Якутськ); ГБУ Республіки Саха (Якутія) «Республіканська лікарня №3», Центр геріатрії (м. Якутськ); ГБУ Республіки Саха (Якутія) „Науково-практичний центр „Фтизіатрія” (м. Якутськ); ГБУ Республіки Саха (Якутія) "Нерюнгрінська центральна районна лікарня" (м. Нерюнгрі).

Алгоритм організації проведення протитуберкульозних та протиепідемічних заходів фельдшером сільської місцевості впроваджено у роботу фельдшерських ділянок у с.Хомустах ГБУ РС(Я) "Усть-Олданська центральна районна лікарня" та с. Сатагай ГБУ РС(Я) "Амгінська центральна районна лікарня". У цих селах за пропозицією та за особистою участю автора створено та працюють громадські групи з раннього виявлення та профілактики туберкульозу з числа представників адміністрації та активів сіл на чолі із заступниками адміністрації сіл із соціальних питань.

Має свідоцтво на корисну модель РФ "Пристрій для пломбування екстраплевральної порожнини" № 302 від 27.06.2003р.

Публікації.Матеріали дослідження опубліковані в 17 друкованих працях, у тому числі 3 публікації в наукових журналах, що рецензуються, рекомендованих ВАК Росії.

Апробація дисертації.Основні положення дисертації доповідають та обговорені на республіканській науково-практичній конференції: "Стан сестринської справи на сучасному етапі розвитку охорони здоров'я Республіки Саха (Якутія)" (м. Якутськ, 2009); науково-практичних конференціях з розвитку сестринської справи у медичних організаціях сільської ланки охорони здоров'я у Таттинському, Чурапчинському (2010), Амгінському та Мегіно-Кангаласському (2011, 2015) районах Республіки Саха (Якутія); Російсько-

американському семінарі з сестринських досліджень (Санкт-Петербург, 2011); Всеросійській науково-практичній конференції: "Актуальні аспекти модернізації розвитку сестринської справи в Республіці Саха (Якутія)" (м. Якутськ, 2011); засіданнях Республіканської асоціації медичних сестер (м. Якутськ, 2011, 2014); Всеросійському форумі медичних сестер (Санкт-Петербург, 2012); міжрегіональній науково-практичній конференції: "Удосконалення організації протитуберкульозних заходів в умовах Крайньої Півночі та Далекого Сходу" (м. Якутськ, 2013); міжрегіональній науково-практичній конференції: "Сестринський менеджмент у профілактиці, виявленні та лікуванні туберкульозу" (м. Якутськ, 2013); міжрегіональній науково-практичній конференції за міжнародною участю: «Ефективність методів раннього виявлення туберкульозу. Проблеми та шляхи вирішення» (м. Владивосток, 2013); ІІІ конгресі Національної асоціації фтизіатрів (Санкт-Петербург, 2014); круглому столі з міжнародною участю: "Профілактика хронічних захворювань без кордонів: порівняння догляду хворих на ТБ у 3 країнах (Росія, Канада, Філіппіни)" (м. Якутськ, 2015); на апробаційній раді ФДБУ "ЦНДІОІЗ" МОЗ Росії.

Основні положення, що виносяться на захист:

У Республіці Саха (Якутія) захворюваність на туберкульоз за період 2007-2014 років. має тенденцію до зниження, як і по Далекосхідному федеральному округу та Російській Федерації в цілому. Зберігається висока частка бактеріовиділювачів та суттєвий приріст вперше виявлених пацієнтів з МЛУ-ТБ. При цьому захворюваність і поширеність поєднаної ТБ-ВІЛ в республіці істотно нижче, ніж у середньому по Російській Федерації та Далекосхідному федеральному округу.

В умовах ФАП фельдшер є основним організатором та безпосереднім виконавцем проведення протитуберкульозних профілактичних та протиепідемічних заходів, від кваліфікації якого залежить якість протитуберкульозної допомоги на селі.

Розроблений алгоритм передбачає комплексне проведення фельдшером адресних протитуберкульозних профілактичних та

протиепідемічних заходів на рівні села як в організованій групі населення, що суттєво підвищує охоплення профілактичними медичними оглядами та знижує захворюваність на туберкульоз серед підвідомчого населення.

Обсяг та структура дисертації

Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури та додатків. Робота викладена на 168 сторінках, ілюстрована 29 таблицями, 21 малюнком. Список літератури включає 204 джерела, у тому числі 155 вітчизняних та 49 зарубіжних.

Застосування дезінфікуючих засобів у профілактиці туберкульозу

У світі 2012 р. було зареєстровано 8,6 млн. нових випадків туберкульозу та 1,3 млн. людей померли від цієї хвороби. З числа померлих, за оцінками 170 000 випадків смерті, припадає на пацієнтів з МЛУ-ТБ, що становить порівняно велику частку від 450 000 нових випадків захворювання з множинним лікарсько-стійким туберкульозом (МЛУ-ТБ). Захворюваність на ТБ послідовно знижується у всьому світі протягом останніх років (на 2% на рік у 2012 році). У глобальному масштабі показники смертності від ТБ знизилися на 45% із 1990 року. Показники смертності та захворюваності знижуються у всіх шести регіонах ВООЗ та у більшості з 22 країн з високим тягарем туберкульозу, в яких реєструється понад 80% усіх випадків туберкульозу (ТБ) у світі.

Останні 10 років аналогічні тенденції спостерігаються й у РФ, як і суб'єктах федерації, і у країні загалом. Так, наголошується на зниження захворюваності осіб, які перебувають у побутовому контакті з туберкульозною інфекцією, показників смертності та летальності населення від туберкульозу, зменшилася поширеність туберкульозу в пенітенціарних установах. У той же час, залишаються високими показники захворюваності на туберкульоз у дітей та низькими деякі показники, що характеризують якість лікування пацієнтів з туберкульозом. Загалом епідемічна ситуація щодо туберкульозу в РФ продовжує залишатися напруженою.

Порівняно з 2013 р. показник загальної смертності населення РФ від туберкульозу у 2014 р. знизився на 11,5% (з 11,3 до 10,0 на 100 тис. населення). Найбільш значне зниження на 55,8% відзначається порівняно з піковим показником 2005 р. (22,6 на 100 тис. населення). У віковій структурі померлих від туберкульозу переважну більшість становлять особи працездатного віку (80,0%). При цьому найбільша смертність посідає вікові групи 35-44 років у жінок і 45-54 – у чоловіків. У 2014 році серед померлих від туберкульозу пацієнтів спеціалізованих стаціонарів частка осіб, які раніше перебували на диспансерному обліку, склала 71,3% (у 2013 р. – 71,4%), осіб з МЛУ-ТБ – 36,5% (у 2013 р. – 36 ,0%).

Туберкульоз органів дихання (ТОД) є найпоширенішою причиною смерті хворих на туберкульоз. У 2012 р. показник смертності пацієнтів від ТОД становив 10,8 випадків на 100 тис. населення, і лише у 65,8% випадків причина смерті була підтверджена бактеріологічними та гістологічними методами. У 2014 р. частота посмертної діагностики туберкульозу склала 1,7% (у 2012-2013 р.р. – 1,6%), однорічної летальності хворих на облік – 2,9% (2012-2013 р.р. – 3 0%).

За даними захворюваності дитячого населення у 2012 р. найбільш неблагополучною групою були діти першого року життя, смертність яких становить 0,3 випадки на 100 тис. народжених (у 2011 р. – 0,6), що свідчить про виражений вплив екзогенної інфекції, зумовленої домашніми контактами з не виявленими хворими на туберкульоз, на поширення хвороби. Напруженість епідемічної обстановки туберкульозом можна оцінити з урахуванням показника захворюваності . Порівняно з 2013 р. рівень загальної захворюваності на туберкульоз знизився у 2014 р. на 5,6 % (з 63,0 до 59,5 на 100 тис. населення), а порівняно з піковим 2008 р. (85,1 на 100 тис. населення) – на 30,1%. У динаміці захворюваності на туберкульоз населення РФ за період з 2000-2012 роки відзначається тенденція до зниження показників на 30,5%. При цьому з 2009 року цей показник протягом п'яти років знизився на 25,9%. Разом про те, проти показником 1991 р. рівень захворюваності на туберкульоз населення РФ продовжує залишатися високим, перевищує показник 25-річної давності більш ніж 2 разу.

Щодо поширення туберкульозу серед населення найбільшу небезпеку становлять вперше виявлені пацієнти та не діагностовані особи з бактеріовиділенням, які до встановлення у них захворювання є неконтрольованим вогнищем передачі інфекції. Водночас за останні роки спостерігається суттєве скорочення кількості бацилярних вогнищ. Так, у 2014 р. показник бацилярності пацієнтів із туберкульозом знизився порівняно з попереднім роком на 6,7% (з 60,9 до 56,8 випадків на 100 тис. населення), а за період із 2005 р. (86,4 випадків) – на 34,3%. За рівнем територіальних показників найбільш несприятлива обстановка туберкульозу зберігається в Уральському, Сибірському і, особливо, Далекосхідному федеральних округах. Як і раніше, основною локалізацією вперше діагностованого туберкульозу залишаються органи дихання.

В основному, на туберкульоз хворіють особи віком 18-44 років. За даними 2014 р. їхня частка у структурі пацієнтів з туберкульозом становить 62,3%. Залежно від статевої належності хворих найбільша частота захворюваності припадає на вікові групи 25-34 років у жінок і 35-44 - у чоловіків, при цьому в загальній структурі хворих на туберкульоз переважають чоловіки (68,2%).

Захворюваність на туберкульоз у медичних організаціях Республіки Саха (Якутія)

В. Відсутність зростання колоній тест-мікобактерій на тест-об'єкті і на поверхні живильного середовища - свідчить про наявність у засобу туберкулоцидної та мікобактерицидної ефективності, що відповідає вимогам, що висуваються до дезінфектантів, при їх практичному використанні (забезпечення зниження рівня обсімененості об'єкта на 105 КО). Для тестування було відібрано та досліджено понад 500 проб-контролів ефективності наступних концентрацій 9 дезінфікуючих засобів, що відносяться до наступних груп хімічних сполук: I. Хлорвмісні сполуки: 1) «Хлорамін Б» у концентрації – 0,5 %; 2) «Сульфохлорантин Д» - 1,0%; 3) "Хлормісепт-Р" - 0,2%; 4) "Славін" - 1,2%; 5) "Діамант" - 2,0%; та 6) "Аква-хлор" - 0,1%. ІІ. Четвертично-амонійні сполуки (ГОД): 1) «Міродез-універ» – 1,0 %; 2) "Екобриз" - 2,0%; і 3) "Альфадез" - 1,0%.

Розрахунок концентрації живих мікобактерій на тест-об'єкті здійснювали за такою формулою: X = А 1000 де X - концентрація живих мікобактерій на тест-об'єкті; А - середня кількість колонії утворюючих одиниць (КОЕ), що виросли на 5 пробірках; 1000 - коефіцієнт, отриманий від співвідношення 100 мл (загальний обсяг води в колбі) до 0,1 мл (об'єм суспензії використаний для посіву).

Приклад розрахунку: отримано зростання мікобактерій прим. В-5 у першій пробі - 122 КУО, у 2-ій - 102 КУО, в 3-ій - 120 КУО, в 4-ій - 92 КУО, в 5-ій - 105 КУО, тоді середня кількість колоній утворюючих одиниць (ДЕЯ) ), що виросли в 5 пробірках дорівнюватиме: А=(122+102+120+92+105)/5 =108, отже, X = 108x1000 = 1080000, що відповідає 1 млн. мікробних тіл на тест-об'єкті. 4. Для оцінки ефективності контрольованих протитуберкульозних профілактичних та протиепідемічних заходів в умовах ФАП у сільській місцевості було організовано та впроваджено проект "Село вільне від туберкульозу". Дослідження проводилось у 2009-2014 роках. на території с. Хомустах Усть-Алданського району Республіки Саха (Якутія) під науково-методичним керівництвом ГБУ РС(Я) НВЦ «Фтизіатрія» за погодженням з адміністрацією та схвалення активу населення села. Програма дослідження включала системне, щорічне профілактичне обстеження населення суцільним методом ( доросле населеннясела – флюорографічне обстеження, дитяче населення – туберкулінодіагностика з використанням проби Манту). Пацієнти з туберкульозом, які перебувають на диспансерному спостереженні, були спрямовані на лікування до районного чи республіканського протитуберкульозних диспансерів. Особи з тривалим (понад 2 тижні) кашлем були спрямовані на мікроскопію мокротиння на наявність кислотостійких мікобактерій (КУМ). Всім особам, які не пройшли у встановлені терміни ФЛН, було проведено діагностику Діаскінтестом. Ефективність програми оцінювалася за частотою нових випадків туберкульозу, «віражу» у дитячого населення, відсотка охоплення населення профілактичними оглядами.

Методом анкетування проведено оцінку знань фельдшерів про основи організації протитуберкульозних заходів. Опитувальник містив 25 питань про нормативні документи, що регламентують організацію та проведення протитуберкульозних заходів, а також питання про реальну безпосередню практику у цій галузі (табл.4.10). В анкетуванні взяли участь 152 респонденти зі 161 (75,6%) ФАП 25 районів Республіки Саха (Якутія). З них 8 районів арктичної зони, 3 - промислової, 9-сільської, 5 - змішаної зон.

Вивчено можливість застосування в умовах ФАП нового препарату для діагностики туберкульозу "Діаскінтест" (ДСТ) - алергену туберкульозного рекомбінантного. Апробація препарату "Діаскінтест" (ДСТ) проведена у стандартному розведенні. Як модель виявлення туберкульозу в організованих групах населення були сформовані з використанням методу випадкового відбору 2 групи зі співробітників медичних організацій. У дослідженні взяли участь 64 медичні працівники ГБУ РБ №2 - Центру екстреної медичної допомоги та 68 співробітників ГБУ Науково-практичного центру "Фтизіатрія" Республіки Саха (Якутія). Дослідження проводилося за інформованої добровільної згоди співробітників. Усі медичні працівники проходили щорічний профілактичний медичний огляд та диспансеризацію працюючого населення. У всіх медичних працівників остання флюорографія була проведена давністю менше 1 року. Оцінку результатів проби з препаратом "Діаскінтест" здійснювали через 72 години після введення 0,1 мл у шкіру правого передпліччя. При цьому негативним результатом вважалася відсутність інфільтрату та гіперемії, сумнівним – інфільтрат 2-4 мм або лише гіперемії будь-якого розміру без інфільтрату, та позитивним – інфільтрат розміром 5 мм і більше. При розмірі інфільтрату 15 мм і більше, при везикуло-некротичних змінах шкіри, лімфангоїті, лімфаденіті незалежно від розміру інфільтрату реакція вважалася позитивною.

Статистичний аналіз проведено з використанням прикладних програм: Statistica ver. 6.0 та "IBM SPSS Statistics 22". Заходи центральної тенденції кількісних ознак представлені форматі М±m, де М - середнє значення, m - стандартна помилка середнього. При порівнянні груп за кількісними ознаками залежно від типу груп та характеру розподілу змінних використовували t-критерій Стьюдента для незалежних та парних вибірок, непараметричні критерії Манна-Уітні та Вілкоксона. При порівнянні якісних (бінарних) ознак будували таблиці сполученості з обчисленням критерію 2 Пірсона, за малої кількості спостережень – критерій Фішера. Для встановлення сили та напрями зв'язку між показниками застосовували метод кореляційного аналізу (r) Пірсона. Критичне значення рівня значущості (р) під час перевірки статистичних гіпотез приймали рівним 5%.

Для аналізу динаміки показників захворюваності та смертності за період 2007-2014 років. проведено лінійний регресійний аналіз у модулі «лінійний регресійний аналіз». У використаному модулі вирівнювання рядів динаміки проводиться методом найменших квадратів. Проведено перевірку дотримання необхідних умов застосування лінійного регресійного аналізу. Перевірка нормальності розподілу кількісних змінних проводилася із застосуванням критерію Шапіро-Вілка. Як залежну змінну було розглянуто фактичні рівні показників захворюваності/смертності (на 100 000 населення), як незалежну змінну - час. Залежна змінна у всіх моделях мала нормальний розподіл (значення р для критерію Шапіро-Вилка понад 0,05). Побудовані рівняння трендів, що мають вигляд Yt = a + bt, де Yt - розрахунковий рівень ряду за кожен період, а - вільний член, b - коефіцієнт регресії; t-тимчасова точка. Перевірка дотримання умов незалежності спостережень проводилася з використанням критерію Durban-Watson. Якість підбору лінійної функції оцінювалося за коефіцієнтом детермінації. Оцінка значущості рівняння регресії проводилася з використанням F критерію Фішера при критичному рівні значущості (р) 5 %.

Шляхи підвищення ефективності протиепідемічних заходів у вогнищах туберкульозної інфекції

Імунодіагностика туберкульозу органів дихання серед дитячого та підліткового населення. Пробу Манту з 2 ТЕ та Діаскінтест проводять, згідно з затвердженим головним лікарем ЦРЛ планом на імунодіагностику та графіком проведення масового скринінгу на туберкульоз серед дітей та підлітків. Проведення проб із туберкуліном та Діаскінтестом необхідно планувати до проведення профілактичних щеплень. При проведенні профілактичних щеплень до постановки імунологічних проб останні проводять не раніше, ніж через місяць після вакцинації.

Проби Манту та Діаскінтест проводять спеціально навчені фельдшера/медичні сестри, які мають довідку-допуск про спеціальну підготовку з техніки та методики проведення. внутрішньошкірної пробиМанту і Діаскінтест, і допуску до самостійної роботи. Навчання методик проведення проб здійснює лікар-фтизіатр протитуберкульозного диспансеру один раз на рік або навчання проводиться в головному протитуберкульозному диспансері, в якому повинні бути організовані курси навчання на робочому місці.

Особам, які не пройшли ФЛГ-обстеження протягом 2-3 років та/або мають симптоми, що свідчать про можливе захворювання на туберкульоз, рекомендується проведення імунодіагностики Діаскінтестом в умовах ФАП з веденням записів у «Журнал обліку та реєстрації результатів «Діаскінтесту» у осіб -Дослідження »(додаток № 7 до цього алгоритму). За результатами Діаскінтесту особи, які потребують дообстеження в умовах протитуберкульозного диспансеру, направляються до лікаря-фтизіатра протягом 6 днів з дня перевірки результатів шкірних проб. До обстеження підлягають особи з позитивною чи гіперергічною реакцією імунодіагностичного тесту. ФЛГ-обстеження підліткового та дорослого населення.

Рентгенологічні дослідження органів грудної кліткиз профілактичною метою населення у груповому (за епідеміологічними показаннями) та індивідуальному порядку проводяться відповідно до додатку № 1 до Порядку проведення профілактичних рентгенологічних досліджень органів грудної клітки в Російській Федерації (Додаток №3 до цього алгоритму).

Фельдшер щорічно після уточнення чисельності населення, прикріпленого до ФАП, складає план-графік (Додаток №4 до цього алгоритму) проведення профілактичних рентгенологічних оглядів органів грудної клітки населення з відображенням у ньому термінів та кратності проведення обстеження декретованих контингентів, груп ризику туберкульозу, неорган сільського населення. План погоджується з головним лікарем ЦРЛ та затверджується головою адміністрації села. Наказом призначають осіб, відповідальних за організацію, проведення профілактичних оглядів населення. План-графік повинен бути розбитий помісячно із зазначенням термінів та кратності проходження оглядів для кожного об'єкта ( населений пункт, підприємство, установа, навчальний закладі т.д.). План-графік профілактичних рентгенологічних досліджень доводиться до відома керівників організацій, адміністрації села, які не пізніше ніж за два тижні мають подати списки осіб, які підлягають обстеженню. Після цього, фельдшер подає Заявку у довільній формі головному лікарю ЦРЛ на організацію профілактичного ФЛГ-обстеження за допомогою виклику виїзної ФЛГ – бригади «на себе» або спільно з головою адміністрації села організують виїзд осіб, які підлягають профілактичному ФЛГ-обстеженню, в медицині згідно з планом-графіком та заходами Комплексного плану. Контроль за своєчасним проходженням населенням профілактичних оглядів на туберкульоз здійснюється фельдшером ФАП та адміністрацією села.

Основним реєстраційним документом при створенні картотеки осіб, які підлягають оглядам з метою раннього виявлення захворювання на туберкульоз, є Карта профілактичних флюорографічних обстежень (форма 052/у), (Додаток №5), де записуються результати флюорографічних обстежень. Особливу увагу необхідно звертати на заповнення наступних пунктів: 1) У першому рядку зазначаються особи, які тривалий термін (2 і більше року) не оглядалися флюорографічно (різниця між датою закладу картки та датою першого обстеження або різниця між датами останнього та попереднього обстеження), та які представляють Групу підвищеного ризику захворювання. 2) У правій сторонікарти вписуються хронічні захворювання, на які страждає особа, що підлягає огляду, і шляхом підкреслення вказується група населення, до якої він належить. 3) Графа 5 таблиці служить запису заключного діагнозу за результатами двох читань флюорограммы. 4) На обороті карти в нижній її частині вміщено таблицю для запису дати, методу та результатів рентгенологічного дообстеження (рентгеноскопії або рентгенографії, томографії). Обмінними документами для заповнення цього розділу є «напрямок на консультацію та допоміжні відділення» (ф. № 028/у) (Додаток №6). Лицьова сторона направлення заповнюється фельдшером, який направляє хворого на дообстеження, зворотний - лікарем-консультантом.

Висновок підлягає пересиланню лікаря через пацієнта або навмисним (поштою) і вклеюється в медичну карту амбулаторного або стаціонарного хворого. Карти зберігаються у картотеці флюорографічного кабінету за групами населення та всередині груп за датами (місяцями) наступної флюорографії.

При направленні на дообстеження пацієнтів заповнюється «Журнал реєстрації осіб, які підлягають дообстеженню», перші 7 граф та 11граф (додаток № 7 до цього алгоритму) і робиться відмітка в медичній документації пацієнта. Виклику на рентгенологічне дообстеження підлягають усі особи, у яких на рентгенівському зображенні (флюорограмі) виявлено зміни (відхилення від норми) неясного характеру з боку органів грудної клітки та кісткового скелета, а також діафрагми. Якщо пацієнт неодноразово проходив обстеження в даному кабінеті, питання виклику його на дообстеження вирішується на підставі порівняння серії попередніх зображень (флюорограм). Особи старше 18 років, у яких на рентгенівському зображенні (флюорограмі) чітко видно лише поодинокі звапнілі вогнища, вогнища Гону, переломи ребер, що зрослися, та інші зміни, що не викликають сумнівів, на дообстеження не викликаються, а отримані дані заносяться в графу журнал реєстрації осіб, які підлягають обстеженню (додаток № 7 до цього алгоритму). Діти віком 15-17 років при виявленні будь-яких патологічних змін на рентгенологічному зображенні потребують дообстеження у фтизіатра.

Оцінка ефективності комплексних контрольованих протитуберкульозних заходів в умовах фельдшерсько-акушерського пункту

Розчини більшості дезінфікуючих засобів, на основі четвертинних амонійних сполук (ЧАС) навіть у рекомендованих для практики режимах застосування не виявили 100% туберкулоцидного та мікобактерицидного ефекту щодо тест-штамів Mycobacterium B-5, M.bovis, M.Tuberculosis №25 M.Tuberculosis № 258 чутливий до ПТП (музейні та клінічні).

З дезінфектантів, що містять хлор, у рекомендованих режимах застосування ефективними (відсутність життєздатних мікобактерій на тест-об'єкті) щодо тест-штаму мікобактерій В-5 були всі 100% випробуваних препаратів, щодо M.bovis – 50%, щодо клінічних штамів M.Tuberculosis № 255 з МЛУ – 33% та M.Tuberculosis № 258 чутливий до ПТП – 67% відповідно. Таким чином, у середньому лише 60,0% випробуваних розчинів хлорвмісних речовин надавали згубну дію на збудників туберкульозу.

Аналіз результатів досліджень показав, що музейні та клінічні тест-штами мікобактерій M.bovis та M.tuberculosis більш адекватні збудникам туберкульозу за стійкістю до дезінфектантів. Ці дані підтверджують доцільність використання у вітчизняній практиці при розробці туберкулоцидних режимів застосування засобів дезінфікування різних тест-штамів, а не тільки мікобактерій штаму В-5.

У кожній адміністративній території республіки у складі центральних районних лікарень є протитуберкульозна служба у вигляді протитуберкульозного диспансерного відділення з ліжковим та без ліжковим фондами. Робота ФАП на всій території Республіки Саха (Якутія) з протитуберкульозних заходів проводиться під контролем та організаційно-методичною допомогою територіальної протитуберкульозної служби. Середня кількість всіх ФАП по Республіці Саха (Якутія) становила 219,4+1,8, з яких 96,2% розміщено у пристосованих будинках, забезпеченість медичними кадрами становила 87,7+1,6%, частка співробітників віком від 60 до 65 років – 25,0%. Оснащення ФАП відповідає стандарту, зокрема більшість їх немає санітарного автотранспорту. Найбільш віддаленими від центральних районних лікарень є ФАПи, розташовані в Арктичній (135,8+47,3 км) та змішаній (130,9+18,4 км) зонах. З 2007 р. число ФАП скоротилося на 6,25%, при цьому по республіці чисельність населення, яке обслуговує ФАП, зросла на 7,8% за рахунок збільшення дорослого контингенту. Протитуберкульозна робота у ФАП складається з наступних розділів: 1. Активне виявлення пацієнтів із туберкульозом. Раннє та активне виявлення пацієнтів з туберкулзом здійснюється фельдшером під час амбулаторних прийомів, при обстеженні осіб, які перебувають у контакті з пацієнтом з туберкульозом, бактеріовиділювачами, при профілактичних оглядах та подвірних обходах; 2. Спостереження за пацієнтами з туберкульозом, які перебувають на диспансерному обліку та контактними особами; 3. Контроль за прийомом протитуберкульозних препаратів; 4. Проведення дезінфікуючих заходів спільно та під контролем дезінфекторів центральних районних лікарень. 5. Вирішення питань щодо трудової та соціальної реабілітації пацієнтів з туберкульозом у міру відновлення їх працездатності; 6. Робота з оздоровлення туберкульозних осередків.

Вогнища туберкульозу були у 23,1+1,7% ФАП, у яких спостерігалося в середньому 6,0+1,3% усіх пацієнтів із туберкульозом, які проживають на адміністративній території. У кожному вогнищі туберкульозу проживало не менше 1 дорослого пацієнта туберкульозом та менше 1 здорової дитини. Дітей, які мешкають в одному осередку, було менше (p 0,001), ніж дорослих пацієнтів з туберкульозом, які формують вогнище туберкульозу. З-поміж наявних вогнищ 40,2% були осередками 1-ой групи, що свідчить про поєднання найбільш несприятливих чинників і вимагає підвищеної уваги під час роботи з цією групою населення. Встановлено взаємозв'язок між наявністю туберкульозного осередку на території обслуговування ФАП та формуванням нового туберкульозного осередку (r=0,84, р 0,001).

За період, що вивчається, у ФАП спостерігалося 360 пацієнтів у різних періодах і фазах лікування туберкульозу, з них 80,0% не мали постійної роботи; 59,2% – були вперше виявленими, 5,8% – з рецидивом, 35,0% – з хронічним туберкульозним процесом; 50,3% пацієнтів були бактеріовиділювачами. Факторами, що обтяжували лікування та реабілітацію пацієнтів із туберкульозом у сільській місцевості, є куріння та зловживання пацієнтами алкоголем. Було відзначено позитивну тенденцію до зменшення кількості пацієнтів з туберкульозом, які зловживали алкоголем – з 20,5% у 2007 р. до 5,6% у 2011 р., що курили – до 54,7% пацієнтів.

У 2009-2014 роках. проводився проект "Село вільне від туберкульозу" щодо роботи у внутрішньосільському осередку туберкульозу в селі "Хомустах" Усть-Алданського району Республіки Саха (Якутія). У період реалізації проекту первинна інфікованість дитячого населення знизилася з 5 (6,5%) до 1 (1,2%) випадку від кількості всього дитячого населення села (2= 3,99; p 0,05), а з 2013 р. перестали реєструватися нові випадки захворюваності на туберкульоз. Контингент дорослих пацієнтів із туберкульозом до 2014 р. зменшився з 5 (2,7%) осіб до показника «0» (r=0,95; p 0,001). Відбулося суттєве збільшення охоплення населення флюорографічним профілактичним обстеженням за рахунок залучення неорганізованої частини населення з 66,3% у 2007 р. до 91,3% у 2014 р. (r=0,81; p 0,05). При цьому захворюваність на туберкулз у кожному третьому випадку була виявлена ​​з числа неорганізованого населення.

У профілактиці туберкульозу важливе значення мають оздоровчі заходи у бацилярних осередках, і медсестра відіграє провідну роль у їхньому здійсненні. Інтенсивність їх залежить від тяжкості епідситуації у вогнищі. Осередком може бути квартира, гуртожиток, установа соціального забезпечення, будь-яке підприємство і навіть весь невеликий населений пункт, якщо його мешканці тісно спілкуються з хворим. Медсестра та дільничний фтизіатр повинні регулярно відвідувати бацилярні вогнища, планувати спільно з епідеміологом та здійснювати весь комплекс протиепідемічних заходів, до яких належать: госпіталізація, або амбулаторне лікуванняхворого; ізоляція дітей від нього; проведення поточної та заключної дезінфекції; хіміопрофілактика контактів; навчання хворого та членів його сім'ї санітарно-гігієнічним навичкам тощо.

Туберкульоз органів дихання, особливо нелікований, найбільш небезпечний з погляду зараження оточуючих. Менш небезпечні хворі із позалегеневими формами туберкульозу. Особливу категорію джерел інфекції становлять хворі сільськогосподарські тварини (як правило, корови) та птиці.

Джерело туберкульозної інфекції в більшості випадків існує тривалий час, оскільки туберкульозу властиво тривалий, нерідко хвилеподібний та хронічний перебіг. За контактними особами спостерігають протягом усього терміну виділення МТБ хворим на туберкульоз, а також протягом 1 року після зняття бактеріовиділювача з епідеміологічного обліку або виїзду з осередку інфекції, крім того, протягом 2 років після смерті хворого, який виділяв МТБ у зовнішнє середовище.

При встановленні діагнозу активного туберкульозу у хворого, який перебуває на лікуванні у соматичному, психоневрологічному чи іншому стаціонарі, протиепідемічні заходи здійснює персонал цієї установи.

З профілактичною метою проводяться планові медичні огляди, спрямовані на своєчасне виявлення захворювання. У дітей та підлітків регулярно 1 раз на рік повинна проводитися туберкулінодіагностика, а у підлітків та дорослих не рідше 1 разу на 2 роки – флюорографія органів грудної клітки. Групи ризику туберкульозу оглядаються частіше - щорічно або 2 рази на рік.

Значне місце серед обов'язків медсестри фтизіатричного профілю займає постановка туберкулінової проби Манту та заходи відповідно до її результатів.

Для встановлення проби Манту застосовують спеціальні однограмові шприци. З дотриманням асептики та антисептики в шприц набирають 0,2 мл розчину туберкуліну ППД-Л і тонкою голкою, введеною внутрішньошкірно різом вгору, вводять 0,1 мл розчину так, щоб утворилася папула білуватого кольору розміром 5-8 мм. Реакцію оцінюють через 48-72 години, вимірюючи прозорою лінійкою діаметр інфільтрату поперечної осі передпліччя.

Реакція вважається: а) негативною (анергія), якщо немає почервоніння та інфільтрату, а є лише слід від уколу; б) сумнівною – при діаметрі інфільтрату від 2 до 4 мм або почервоніння будь-яких розмірів; в) позитивної – при діаметрі інфільтрату від 5 до 16 мм у дітей та підлітків до 20 мм у дорослих (старше 17 років); позитивна реакція, своєю чергою, підрозділяється: на слабопозитивную - при діаметрі інфільтрату 5-9 мм; середньої інтенсивності – 10-14 мм; виражену - 15-16 мм у дітей та підлітків та 15-20 мм у дорослих; г) гіперергічної при діаметрі інфільтрату більше 17 мм у дітей та підлітків і 21 мм і більше у дорослих, а також за наявності лімфангіїту та везиконекротичних змін будь-яких розмірів; д) посилюється - при збільшенні діаметра на 6 мм і більше протягом року або менше 6 мм, але при розмірі інфільтрату 12 мм і більше (наприклад, 10 мм, збільшився до 13 мм). Нарешті виділяють «віраж» туберкулінової реакції - поява вперше позитивної реакції за умови постановки попередньої проби не більше 1 року тому та негативному її результаті.

Діти та підлітки з «віражем», гіперергічною і реакціями, що посилюються, відносяться до групи ризику, вони обстежуються з метою виявлення туберкульозу (огляд, загальний аналізкрові та сечі, рентгенограма легень і т.д.); за наявності хвороби їм проводиться відповідне лікування.

Особи, зняті з диспансерного протитуберкульозного обліку у зв'язку з одужанням, протягом перших трьох років підлягають обов'язковому обстеженню двічі на рік. Вони повинні спостерігатися у дільничного терапевта, а медсестра терапевтичної ділянки повинна стежити за своєчасністю проходження ними флюорографії органів грудної клітки. 2 рази на рік протягом перших двох років після виходу на волю слід обстежити на туберкульоз та осіб, звільнених із слідчих ізоляторів та виправних установ.

2 рази на рік підлягають обстеженню ВІЛ – інфіковані та особи, які стоять на диспансерному обліку в наркологічних та психіатричних установах, а також тісні контакти з джерелом туберкульозної інфекції.

Медсестра повинна стежити також за щорічними обстеженнями туберкульозу хворих на цукровий діабет, хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання, шлунково-кишковий трактта органів сечостатевої системи, осіб, які отримують кортикостероїдну, променеву та цитостатичну терапію, а також підлягають соціальним групамвисокого ризику захворювання на туберкульоз (без певного місця проживання, мігранти, біженці, вимушені переселенці).

В індивідуальному (позачерговому) порядку профілактичним оглядам на туберкульоз підлягають особи, які живуть разом із вагітними жінками та новонародженими, а також ті, у кого вперше встановлено діагноз ВІЛ-інфекції.

Важливо пояснювати пацієнтам, що не треба боятися флюорографічних обстежень, оскільки зараз застосовується цифрова рентгенодіагностична техніка з променевим навантаженням у 30-50 разів меншим, ніж у плівкових флюорографів.

Велике значення має освітня діяльність. У санбюлетенях, плакатах, пам'ятках для населення треба постійно пропагувати здоровий спосіб життя (відмова від куріння, вживання наркотиків, побутового пияцтва та алкоголізму тощо). успіх санітарно-освітньої роботи значною мірою залежить від середнього медичного персоналу.

Про туберкульоз

Туберкульоз є інфекційним захворюванням, і тому хворі з активними бацилярними його формами становлять епідеміологічну небезпеку. потребують ізоляції. Небезпека зараження залежить від поширеності процесу в легенях, масивності бациловіділення, вірулентності збудника,

інтенсивності та тривалості хіміотерапії.

Важливість лікування

Припинення виділення з харкотинням мікобактерій туберкульозу відбувається настільки швидко, що епідеміологічна небезпека хворих вже через 4 тижні лікування зменшується в 2000 разів. Це означає, що за 1 міс. лікування хворого на хіміопрепарати дорослій людині безпечніше провести з нею в одній кімнаті 24 год, ніж 1 хв до початку хіміотерапії. Тому зараз цілком справедливо вважають, що хворий на туберкульоз небезпечний для оточуючих до того часу, поки він не виявлено. Ефективне лікуванняхворих веде до зменшення резервуару інфекції серед населення

У зв'язку з розвитком масових профілактичних оглядів населення роль фельдшерів сільської місцевості у своєчасному виявленні хворих на туберкульоз зростає, оскільки зменшення настороженості населення та медиків стосовно цього захворювання може призвести до збільшення числа «помилок», «перепусток» і внаслідок цього — до розвитку запущених. форм хвороби Тим часом можливості лікування хворих, тобто. успіх боротьби з туберкульозом залежить від своєчасності виявлення хворих.

Своєчасна діагностика туберкульозу легень у сільській місцевості на сучасному етапі неможлива без участі лікарів та фельдшерів загальної медичної мережі. Від пильності медичних працівників, від їх поінформованості щодо туберкульозу залежить правильний планїх дій під час обстеження «підозрілих» хворих. Своєчасне виявлення туберкульозу легень забезпечується як фтизіатрами, а й активними зусиллями працівників загальної медичної мережі, особливо терапевтів і фельдшерів сільської місцевості.

Хто становить небезпеку?

Відомо, що хворі, що кашляють, зокрема особи похилого та старечого віку, представляють велику епідеміологічну небезпеку, тому що кашель нерідко є єдиним симптомом активного туберкульозу легень, а хворі, особливо старі, знаходяться вдома в тісному контакті з оточуючими, в тому числі з дітьми. Разом з тим кашель в осіб похилого віку спостерігається досить часто і буває, пов'язаний із хронічним бронхітом.

Тому фельдшера, до яких вперше звертаються хворі, повинні уважно ставитись до пацієнтів, які висувають скарги на кашель. Необхідно з'ясувати причину кашлю.

Звичайно, такий симптом, як кашель, сам не має великого діагностичного значення. Однак при дослідженні хворого необхідно встановити, коли почався кашель, якою є його тривалість, чи бувають періоди загострення та посилення. Велике діагностичне значення мають виділення мокротиння при кашлі, його кількість, характер, запах, домішки тощо. Крім того, при уважному розпитуванні хворого можна з'ясувати, що він втратив апетит, став погано спати, відчуває занепад сил, зазначає схуднення. При вимірі температури може виявитися, що вечорами вона іноді підвищується до 38 ° С, а вранці буває субфебрильною. Ці дані повинні змусити фельдшера почати шукати причину загальної інтоксикації. Вогнище найчастіше виявляється у легенях. Перед фельдшером постає питання: що це за процес? Без об'єктивного та допоміжного дослідження нічого іншого, крім туберкульозу легень, припустити не можна тому, що всі інші легеневі захворювання мають яскравішу симптоматику.

Симптоми туберкульозу

При об'єктивному дослідженні хворих на туберкульоз легень у них зазвичай знаходять ряд відхилень: відзначається деякий блиск очей, підшкірний шар розвинений погано, дихальні рухи грудної клітки обмежені, але перкуторний звук над легенями зазвичай без змін. При аускультації дихання у верхніх відділах легень тверде, з тривалим видихом. На такому фоні вислуховується крепітація, що зникає після кількох вдихів і з'являється після покашлювання. Це пов'язано з тим, що при відкашлювання ексудат з альвеол і бронхіол видаляється, а невелика частина, що залишилася, його викликає явища крепітації. При великому скупченні ексудату або закритті ним окремих ділянок легень вони вимикаються з дихання, і хрипів можна не почути.

При цій симптоматиці вирішальну роль набуває рентгенологічного дослідження.

Виявлення мікобактерій туберкульозу має значення для підтвердження діагнозу. Одноразове дослідження мокротиння методом бактеріоскопії без посіву на живильні середовища не дозволяє судити про ступінь виділення бактерій у хворого. Необхідно провести посів мокротиння на мікобактерії туберкульозу у людей, у яких неможливо провести рентгенологічне дослідження. Збір мокротиння здійснює фельдшер, а посів здійснюється у бактеріологічній лабораторії протитуберкульозного диспансеру. Тільки уважне ставлення фельдшерів до хворих, які висувають скарги на кашель, дозволить виявити причину їх захворювання.

За ким варто спостерігати?

Фельдшера повинні стежити за систематичним обстеженням туберкульозу хворих з хронічними неспецифічними захворюваннями легень, цукровим діабетом, виразковою хворобою шлунка та дванадцятипалої кишки, хворих з іншими захворюваннями, що перебувають на щорічному диспансерному обліку, а також усіх звертаються за медичною допомогоюнезалежно від захворювання.

Обстеження хворих, які звернулися за медичною допомогою до поліклініки, вважається повноцінним, якщо застосований рентгенологічний метод (бажано флюорографія або оглядова рентгенографія, тому що при рентгеноскопії часто бувають помилки) та зроблено аналіз на мікобактерій туберкульозу мокротиння, якщо воно виділяється.

Щорічно обстежуються особи тих професій, які підлягають обов'язковому медичному огляду на туберкульоз, а також члени сімей вагітних жінок, сім'ї, в яких виявлені діти з віражем туберкулінових проб (вперше позитивною туберкуліновою пробою), люди похилого та старечого віку (жінки старші 5). старше 60 років).

Необхідно особливо ретельно обстежити осіб, які спілкувалися з хворими на бацилярний туберкульоз в осередках інфекції, оскільки захворюваність на їх туберкульоз у багато разів перевищує таку решту населення.

У зв'язку з цим необхідно підвищувати кваліфікацію завідувачів фельдшерсько-акушерських пунктів з питань туберкульозу. Вони мають право направляти до диспансеру хворих з підозрою на дане захворювання, минаючи дільничних та районних лікарів. Це сприяє більш швидкому обстеженню хворих та своєчасному наданню кваліфікованої медичної допомоги.

Таким чином, фельдшерсько-акушерський пункт є одним із важливих етапів

у виявленні хворих на туберкульоз у сільській місцевості.

KOHTLA-JÄRVE MEDITSIINIKOOL

ÕE PÕHIKOOLITUS

TROFIMOVA JULIA

ÕE ROLL ELANIKKONNA TUBERKULOOSI HAIGESTUMISE PROFÜLAKTIKAS

Diplomitöö juhеndaja:

KOHTLA - JÄRVE 2002

Õe roll elanikkonna tuberkuloosi haigestumise profülaktikas

Töö maht on 67 lehekülge, 15 graafikut ja 2 lisa.

Töös on kasutatud 16 erinevat kirjandusteost ja allkat: meditsiinialane kirjandus, õpikud ja artiklid ajakirjandusest.

Töö on kirjutatud vene keeles.

Võtmesõnad: tuberkuloos, informatsioon, rentgen, kopsud, mükobakterid, batsill, bakterid, profülaktika,

Uurimise objektikstiks oli 80 erinevat inimest:

· 20 õpilast üldhariduskoolist;

· 20 õmblusvabriku tõõtajat;

· 20 hoolduskodu elanikku;

· 20 prügila elanikku.

Uurimise метоодіки оlid анкетееримін.

Uurimise tulemused on järgmused:

· kõige enam on tuberkuloosi olmusest informeritud asotsiaalide grupp;

· peaaegu täiesti puudub informeeritus üldhariduskooli õpilastel;

· õmblusvabriku töötajad ja hooldekodu elanikud on tuberkuloosist hästi informeeritud.

Uurimistöö järeldused on järgmised:

· õde peab koolis tutvustama tuberkuloosi haigestumise põhjusi ja vältimise võimalusi;

· õde peab perioodiliselt suunama õpilasi kopsude uuringutele ja informeerima riskigruppi;

· koolis pööratakse liiga vähe tähelepanu riskigruppidele.
ЗМІСТ:

ВСТУП 4-5

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА РОБОТИ

1.1. Історичні відомості 6-7

1.2. Туберкульоз. Етіологія 8-9

1.3. Класифікація 10-11

1.4. Клініка 12-19

2. ДОСЛІДНА ЧАСТИНА РОБОТИ

2.1. Характеристика об'єктивного дослідження 20-23

2.2. Результат дослідження 24-30

2.3 Порівняльний аналізрезультатів у 4 групах 31-42

3 ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 43-44

3.1 Роль сестри у профілактиці туберкульозу серед

населення 44-51

ВИСНОВОК 52

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 53-54

ДОДАТОК 1 55-58

ДОДАТОК 2 59-66

ДОДАТОК 3 67-68
ВСТУП

Туберкульоз - одне з найдавніших захворювань, відоме ще у стародавньому Єгипті. Це небезпечне життя захворювання. Нещодавно від туберкульозу гинули до 3 мільйонів людей щорічно. Це більше, ніж від малярії та тропічних інфекцій разом узятих. Ситуація посилювалася ще тим, що суспільство не вміло використовувати належним чином у боротьбі з тією епідемією ті засоби, які має.

Останнім часом у суспільства з'явилася можливість позбутися вічного страху перед цим захворюванням. Починаючи з 1994 року відкрито 5 дуже ефективних протитуберкульозних препаратів. У Тазанії в 1977 році розроблено нову стратегію, яка показує, що захворювання можуть перемогти і бідні країни. ВООЗ оголосила 1993 рік небезпечним туберкульозом і почала мобілізацію зусиль проти цієї епідемії.

У Нарві за 1999 рік налічувалося 25 туберкульозних хворих та 2 рецидиви; за 2000 рік перебували на обліку 35 хворих та 6 рецидивів; 2001 року ця цифра трохи знизилася: 34 хворих та 5 рецидивів. За останні 3 роки було 5 випадків вторинного спалаху туберкульозу, що призвело до туберкульозу нирки, колінного суглоба. З туберкульозних хворих найчастіше безробітні, асоціали та алкоголіки.

Туберкульоз – соціальна хвороба, причинами якої є: недостатнє харчування, хронічне недоїдання, погані санітарно-гігієнічні умови праці та побуту, антигігієнічні перенаселені сірі житла.

МЕТА ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

· Показати роль сестри у попередженні захворювання на туберкульоз серед населення.

Для вирішення мети необхідно виконати такі завдання:

1. Провести аналіз літератури з даному захворюванню.

2. Провести практичне дослідження у 4 групах.

3. Провести порівняльний аналіз результатів дослідження з 4 груп.

4. Роль сестри у профілактиці захворювання на туберкульоз серед людей із групи ризику та хворих на туберкульоз.

1. ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА РОБОТИ

1.1. ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Туберкульоз був відомий ще в давнину: про нього згадується у зведенні законів Хаммурате (Вавилонія 2000 років до нашої ери), у священних книгах індусів "Рівегра" (1500 років до н.е.), у творах Гомера.

Патоморфологічні зміни туберкульозного характеру було виявлено при археологічних розкопках у кісткових рештках людей кам'яного віку та мумій Єгипту. Лікарі давнини описали певний симптомокомплекс туберкульозу, що характеризувався наявністю сильного кашлюз виділенням макроти, частим кровохарканням та лихоманкою, що призводили до швидкого виснаження хворого. Звідси і з'явилися назва «сухоти» (від слова «чахнути») та «фтиза», що означає в перекладі з грецької (phthitisis) «виснаження», «руйнування».

У ті часи вже виникло уявлення про заразність туберкульозу та спадкову схильність до нього. Для попередження розповсюдження хвороби в Персії проводилася ізоляція хворих на туберкульоз нарівні з хворими на проказу, а в Індії заборонялися шлюби з хворими на туберкульоз та їх родичами.

Перший опис захворювання, яке ми називаємо туберкульозом, можна знайти в працях Гіппократа (460-377 р. до н.е.). Гіппократ виклав симптоми захворювання, дав характеристику його перебігу та запропонував деякі терапевтичні методи та засоби.

Ідеї ​​Гіппократа, а надалі давньоримського лікаря Галена були основою для подальшого розвитку уявлень про туберкульоз.

Про заразність туберкульозу говорив 1546 року італійський учений Фрокастро.

Більш детальний опис клінічних та патологічних змін при туберкульозі було зроблено французьким ученим Лаеннеком (1781 – 1826); ним же вперше було введено термін туберкульоз.

В 1882 Кох виділив з макроти хворого бацили туберкульозу і 24 березня того ж року в доповіді Фізіологічному товариству в Берліні представив переконливі дані про відкриття ним збудника туберкульозу.

1.2. Етіологія

Мікобактерії туберкульозу мають дуже велику стійкість до впливів різних факторів зовнішнього середовища. Холод навіть дуже низькі температури не змінюють їх біологічних властивостей. При температурі кипіння води та прямих сонячних променів вони швидко гинуть, У рідині, мокротинні та у висохлому стані мікобактерії залишаються життєздатними. Протягом кількох місяців і при попаданні в людину здатні спричинити захворювання.

Основним резервуаром та джерелом туберкульозної інфекції є люди і велика рогата худоба, рідше кішки, собаки дикі тварини. Мікобактерії туберкульозу можуть бути у водоймах, річках, якщо в них потрапляє недостатньо знезаражені стічні води туберкульозних стаціонарів, санаторіїв. Вживані з таких водойм води навіть для господарських цілей істотно збільшується інфікованість і захворюваність на туберкульоз населення.

Джерело зараження туберкульозом є головним чином людина, хвора на туберкульоз і виділення з харкотинням туберкульозних паличок; при кашлі макрота розбризкується та осідає на різних предметах. Життєздатність мікроба при висиханні, особливо у слабоосвітлених місцях, зберігається надовго. Зараження туберкульозом відбувається шляхом вдихання дрібних пилових частинок або бризок макроти, зважених у повітрі. Іншим джерелом зараження є їжа, що містить мікробактерії туберкульозу, інфікований ними посуд, а також загальні предмети побуту (хустки хворого, а також його постільну білизну тощо). При недостатньому ветеринарному нагляді істотне епідеміологічне значення має вживання молока від корів хворих на туберкульоз. Інші способи зараження трапляються рідко. Спадкова передача туберкульозу наукою заперечується. Внутрішньоутробне зараження плода хворої на туберкульоз матері зустрічається вкрай рідко; зазвичай діти навіть хворих батьків народжуються здоровими.

1.3. КЛАСИФІКАЦІЯ

Туберкульоз органів дихання:

· Туберкульоз легень вогнищевий

· Туберкульоз внутрішньогрудинних лімфатичних вузлів

· Туберкульома легень

· Туберкульозна інтоксикація

· Туберкульоз легень інфільтративний

· Туберкульоз легенів кавернозний

· Туберкульоз легень фіброзно-кавернозний

· Туберкульоз легенів циротичний

· Туберкульоз верхніх дихальних шляхів, Трох, бронхів.

Туберкульоз органів дихання, комбінований із пиловими професійними захворюваннями легень.

Туберкульоз лімфатичних вузлів:

· Туберкульоз периферичних лімфатичних вузлів

· Туберкульоз брижових лімфатичних вузлів

Кістково-суглобовий туберкульоз:

· Плечового суглоба

· ліктьового суглоба

· Тазостегнового суглоба

· Колінного суглоба

Туберкульоз мозку

Туберкульоз ока

Туберкульоз гортані

Туберкульоз сечоводу та статевих органів

Туберкульоз надниркових залоз

Туберкульоз кишечника

Туберкульоз шкіри

1.4. КЛІНІКА

· Первинний туберкульоз.

Первинний туберкульоз розвивається після контакту мікоорганізмів із мікобактеріями туберкульозу. Здебільшого це туберкульоз легень.

· Вторинний туберкульоз.

Вторинний туберкульоз, тобто. захворювання на туберкульоз осіб, які перенесли в минулому первинний туберкульоз, може виникати як едогенним шляхом, так і внаслідок повторного (екзогенного) інфікування організму.

· Туберкульоз органів дихання:

Туберкульоз легень вогнищевий

Характеризується обмеженим за поширеністю ураження у вигляді вогнищ не більше одного див. в діаметрі протікає у вигляді свіжого вогнищного ураження та давніх фірозно-осередкових процесів. Вогнищевий туберкульоз легень часто не викликає порушень самопочуття хворого, а тому хворих із такою формою туберкульозу зазвичай виявляють за допомогою флюрографічного обстеження.

Туберкульоз внутрішньогрудинних лімфовузлів

Туберкульоз внутрішньогрудних лімфовузлів є приватною формою первинного туберкульозу. Уражені лімфовузли збільшуються від невеликої гіперплазії (мала форма) до значної, добре помітної на рентгенограмах.

Туберкульома легень

Є ізольованим інкапсульованим казаозним фокусом діаметром більше 1 см. Вона виникає з інфільтрату, при його регресуванні на фоні протитуберкульозної терапії або з вогнища в результаті багаторазових перифокальних запальних реакцій.

Туберкульозна інтоксикація

Туберкульозна інтоксикація є комплексом функціональних порушеньщо виникають у період віражу туберкулінової реакції, тобто. при першій реєстрації позитивної туберкулінової реакції.

Туберкульоз легень інфільтративний

Являє собою ділянку специфічного запалення діаметром більше 1 см, що складається з осередку казеозу з перифокальним запаленням переважно ексудативного характеру.

Інфільтрат може займати часточку легені, субсегмент, частку. При розпаді інфільтрату, що протікає у вигляді казеозної пневмонії, процес може поширюватися на всю частку, переходити в іншу легеню. Інфільтративний туберкульоз може виникати безсимптомно та розпізнається за допомогою рентгенографічного дослідження.

Туберкульоз легень фіброзно-кавернозний

Формується з кавернозної, інфільтративної та десимінованої форм туберкульозного процесу при прогресуючому перебігу захворювання. Каверна набуває широкої фіброзної стінки, навколо каверни виникає виражені фіброзні зміни та вогнища бронхогенного обсіменіння. Поразки займає значну область легені, буває одностороннім та двостороннім з наявністю однієї або кількох каверн.

Туберкульоз легенів циротичний

Характеризується розростанням у легенях сполучної тканини внаслідок інволюції фіброзно-кавернозного, інфільтративного та інших форм внутрішньогрудинного туберкульозу. Туберкульозні зміни, що зберігаються серед фіброзної тканини, представлені осередками, кальцинованими лімфотичними вузлами, іноді і щілинними кавернами.

Туберкульоз верхніх дихальних шляхів, тріхає, бронхів.

Є ускладненням туберкульозу легень. У разі туберкульозу дихальних шляхів в хворих з'являється біль у горлі, змінюється голос. При гематогенному поширенні туберкульозу можуть уражатися інші органи.

· Туберкульоз органів дихання, комбінований з пиловими професійними захворюваннями легень.

Серед пневмоконеозів найчастіше туберкульоз виникає у хворих на силікоз. Чим важчий силікоз, тим частіше він ускладнюється туберкульозом. В результаті поєднання цих захворювань формується своєрідний по міфології та клінічній картиніпотологічний процес – силікотуберкульоз.

· Туберкульоз лімфотичних вузлів

Туберкульоз перефірних лімфатичних вузлів.

У більшості випадків відноситься до первинного періоду хвороби, і пов'язаний із залізистим компонентом первинного комплексу, але може бути і післяпервинні лімфаденіти.

Ураження туберкульозом периферичних лімфатичних вузлів частіше спостерігається у дітей та підлітків, рідше – у дорослих та літніх людей (виключно рідко). Діти уражаються туберкульозом часто кілька груп периферичних лімфатичних вузлів.

Туберкульоз брижових лімфатичних вузлів (мезаденіт).

Туберкульоз брижових лімфатичних вузлів може розвиватися як при первинному, так і при вторинному туберкульозі.

Вторинні туберкульозні мезаденіти спостерігаються лише при різкому зниженні захисних сил організму, викликаних тяжким прогресуючим перебігом легеневого або позалегеневого туберкульозу; Найчастіше виникнення мезаденіту можна пов'язати з первинною формою туберкульозу.

· Кістково-суглобовий туберкульоз

Один із проявів загальної туберкульозної інфекції, спостерігається у 10% хворих на туберкульоз. Процес уражає кінці довгих трубчастих кісток, а також хребці. Туберкульозні вогнища, що утворилися, призводять до руйнування кістки, виходу процесу в суглоб і деформації його. Цим туберкульозом найчастіше хворіють діти. Поразка хребта – від 2-3 років; суглоб верхніх кінцівок 15-20 років; тазостегновий суглоб 3-6 років. Найчастіше уражається хребет (40%), на 2-му і 3-му місці стоять кульшовий та колінний суглоби (разом 40%), потім гомілковостопний суглобі стопа (7%), на суглоби верхніх кінцівок падає 5% усіх туберкульозних уражень суглобів, решта – 8%.

Кістково-суглобові ураження є вторинними осередковими, що виникли внаслідок розсіювання.

Розвиток захворювання зумовлюється не тільки активним збудженням туберкульозу, а й підвищенням реактивності організму та місцевої тканинної реакції. Спочатку захворювання протікає як ізольоване кісткове вогнище, яке при поширенні на суглоб веде до запалення та подальшого руйнування його. Перебіг кістково-суглобового туберкульозу циклічний і за відсутності правильного лікування веде до потворності, наприклад – горб.

Туберкульоз плечового суглоба.

Туберкульозне ураження плечового суглоба, трапляється відносно рідко. Вогнище туберкульозу, що виникає в головці плечової кістки, розташовується на весь суглоб у неповному руйнуванні головки, анкілозом. Іноді настає «сухе» руйнування кістки – без гнійника та нориці.

Туберкульоз ліктьового суглоба.

Зустрічається у дитячому віці частіше, ніж туберкульоз плечового суглоба. Вторинне інфікування. При тривалому процесі атрофуються м'язи кінцівки. Туберкульоз поширюється на синовіальну оболонку, руйнує суглобові кінці кісток та капсулу.

Туберкульоз кульшового суглоба.

Зустрічається значно частіше, ніж ураження інших суглобів. Атрофія м'язів, нориці, з яких виділяється гнійний вміст, кісткові секвестри. Відзначається зміна форм тазу.

Туберкульоз колінного суглоба.

За частотою він на 2-му місці після кульшового. При руйнуванні суглобових поверхонь і капсули може виникати підвивих гомілки назад. При стиханні запалення часто утворюється анкілоз суглоба.

· Туберкульоз мозку

Поразка мозкових оболонок – менінгіт, є вторинним і найважчим проявом туберкульозного захворювання. У переважній кількості випадків (90-95%) менінгіт виникає за наявності в організмі активного легеневого або позалегеневого туберкульозного процесу. У дітей менінгіт може розвиватися на тлі первинного комплексу або бронхоаденіту. У невеликій кількості випадків (близько 5%) менінгіт виникає за відсутності видимих ​​туберкульозних змін у легенях чи інших органах.

· Туберкульоз очей

Туберкульоз очей розвивається внаслідок переважно гематогенного поширення мікобактерій туберкульозу. Лише іноді ураження ока є наслідком подальшого широкого поширення запалення при туберкульозі шкіри обличчя та повік.

· Туберкульоз гортані

Туберкульоз гортані є ускладненням легень і зустрічається переважно у чоловіків віком від 20 до 40 років. Поталогічні зміни характеризуються утворенням епітеліоїдних горбків. При розвитку інфільтратів та сирного розпаду туберкулів виникають виразки. При поширенні туберкульозного процесу вглиб уражаються надхрящниця та хрящ.

· Туберкульоз сечоводу

З ураженням туберкульозом сечоводу на його слизовій оболонці виникають специфічні виразки, що мають схильність до швидкого рубцювання, що призводить до стійкого звуження просвіту сечоводу.

· Туберкульоз статевих органів

Туберкульоз статевих органів є вторинним. Мікобактерії туберкульозу потрапляють у статеві органи переважно гематогенним шляхом (найчастіше з легень, кишківника, очеревини). Зустрічаються частіше у молодих жінок (20-30 років), але спостерігаються також у дітей, людей у ​​юному та літньому віці. Найчастіше уражаються туберкульозом маткові труби (85-90%), матка (32-40%), рідше яєчники (15-20%). Туберкульозне ураження шийки матки та піхви зустрічаються дуже рідко.

· Туберкульоз надниркових залоз

Поразка туберкульозом кори надниркових залоз викликає хронічну недостатністьцих залоз з комплексом характерних симптомів, відомим під назвою хвороби Аддісона (Morbus Addisoni) на ім'я автора. Захворювання є відносно рідкісним та спостерігається переважно у осіб віком від 20 до 40 років; у чоловіків хвороба Аддісона спостерігається частіше, ніж у жінок.

· Туберкульоз кишечника

Поява у хворих на туберкульоз стійких проносів у 18 та 19 століттях

розглядалися лікарями як смертельну ознаку сухот.

Туберкульозний процес у кишечнику може виникати спутогенним, лімфогенним та контактними шляхами. Патоморфологічні зміни при туберкульозі кишок можуть бути у вигляді розсіяних вогнищ. Найбільш часто туберкульоз локалізується в ілеоцекальній ділянці тонкого та товстого кишечника, і так само прямої кишки.

· Туберкульоз шкіри

Туберкульоз шкіри - група захворювань, зумовлених проникненням у шкіру або підшкірну клітковину мікобактерій туберкульозу. Майже завжди туберкульозне ураження шкіри є вторинним (збудник заноситься в шкіру лімфатогенним шляхом з вогнищ інших органів). Останнім часом туберкульоз шкіри трапляється рідко.

2. ДОСЛІДНА ЧАСТИНА РОБОТИ.

Таблиця №1.

Статистика з БЦЖ Солдинівської гімназії м. Нарви.

Мета дослідження:

Виявити поінформованість про захворювання на туберкульоз серед різних груп населення.

Для отримання заданої мети необхідно виконати такі задачи:

1. виявити поінформованість про причини туберкульозу;

2. виявити поінформованість про шляхи передачі інфекції;

3. Виявити поінформованість про методи профілактики.

2.1. Характеристика об'єктивного дослідження

Метод дослідження – анкетування.

Було складено анкету, що включає 20 питань (Див. додаток 1). Респонденти відповідали на запитання анонімно, добровільно та самостійно.

Характеристика об'єкта дослідження.

У дослідженні брали участь 80 осіб. Усі досліджувані з різних груп, по 20 осіб, відповідно до віку та соціального статусу.

Таблиця 2.

№ групи		Соц. Статус
		Школярі
		робіт. Люди
		Пенсіонери
		Асоціали

Місцями дослідження з'явилися:

2. Швейне підприємство

3. Дім Ветеранів

4. Міське звалище

Нарвська гімназія «Солдіно», де зараз навчаються 1148 дітей.

Було опитано 20 учнів

· Троє з 9-го класу

· десять з 10-го класу

· Сім з 11-го класу

Більш активну участь брали дівчата (11): брали участь у розмові, ставили запитання. Молоді люди (9) були стриманішими, хоча теж зацікавилися дослідженням.

2. Швейне підприємство A/S “JUNONA”

Було опитано 20 осіб:

· 12 чоловіків: клепальники, закрійники, вантажники, бригадир, вахтер, директор (вони були менш зайняті, ніж жінки).

· 8 жінок: швачки, пакувальники, бригадир, технолог.

На підприємстві працює 90 осіб.

3. Дім Ветеранів у Нарва-Йиесу.

Здебільшого переважають жінки за кількістю. На анкетування відповіли 15 жінок, з яких 12 можуть самостійно пересуватися. Інші жінки були опитані у себе в кімнаті. Чоловіки (5) усі пересуваються самостійно. Усі відповідали з полюванням, чоловіки жартували та цікавилися дослідною роботоюі самим туберкульозом як легеневе захворювання.

У будинку Ветеранів проживає 267 осіб.

4. Міське звалище.

Було опитано 20 людей.

Тут, як і швейному підприємстві, переважають, за кількістю чоловіки (16) людина. Двоє із чоловіків відповідали на запитання швидко – машинально. Інші поставилися до анкетування серйозно. Під час заповнення анкети жінки (4) ділилися своєю думкою щодо якогось із заданих питань. Вони рідко ухвалювали самостійне рішення.

У групі опитаних вік дуже різний: від 37 до 70 років. Там проживає понад 30 осіб, створено своє окреме містечко, зі своїми законами та зі своїм старшим – «головою». Усі люди поділені на 4 групи:

· Не залишають місцевість – охорона;

· Ходять містом збирають пляшки і потім їх здають;

· Дивляться по сміттєвих контейнерах речі, пляшки тощо;

· Не залишаючи звалище, сортують сміття – дістають їжу;

2.2. Результати дослідження:

2. Як Ви вважаєте: це захворювання небезпечне для людини?

3. Чи легко їм заразитися?

Соціальний статус
Асоціал
Алкоголік
Дитина до 6 років
Курець
Школяр
Літня людина
Працююча людина
Людина зі зниженим пита-
Безробітна людина

7. Чи часто ви хворієте на простудні захворювання?

8. Чи зроблено Вам щеплення від туберкульозу?

9. Чи знаєте, які щеплення Вам зроблено?

10. Чи знаєте Ви, як довго зберігається туберкульозна паличка і від чого вона гине?

11. У Вас у сім'ї хтось хворіє на хронічні захворювання легень?

12. Ви курите?

14. У Вашій родині курять?

	1 раз на рік	2 рази на рік	1 раз на два роки

19. На які теми ви мали лекції?

20. Як ви думаєте, скільки людей хворіє на туберкульоз у нас у Нарві.

			Людина 20

2.3. Порівняльний аналіз результатів у 4 групах

У порівняльних результатах дослідження по всіх 4 групах спостерігається різниця у відповідях груп школярів та асоціалів від груп пенсіонерів та працюючих людей. У таблицях та графіках видно порівняльна різниця між цими групами.

Чи знаєте Ви, що таке туберкульоз?

Ні

За наданими даними, про туберкульоз мало поінформовані школярі. Їх відсоток становить лише 5% - це одна людина, решта 19 не знає, що таке туберкульоз. На 50% більше учнів знають асоціали. Набагато краще знають про туберкульоз працюючі люди – 75% та літні – 95%.

На вашу думку, хто частіше може заразитися туберкульозом?

Соціальний статус
Асоціал
Алкоголік
Дитина до 6 років
Курець
Школяр
Літня людина
Працююча людина
Людина зі зниженим пита-
Безробітна людина

Про схильність ризику людей до зараження туберкульозом розбираються трохи краще, ніж інші асоціали, на другому місці працюючі люди, на третьому – літні. Школярі недостатньо мають уявлення про групи ризику.

Чи знаєте Ви, як передається це захворювання?

Група 4

Подивившись на графік, видається наступна картина: друга, третя і четверта групи майже не відрізняються за результатами. З них лише 25% - 5 осіб із 60 не знають яким шляхом передається туберкульоз. У учнів, зовсім інша картина: 85% нічого не знають про шляхи передачі туберкульозу.

Чи є у Вас знайомі, які хворіють на туберкульоз?

У першій та третій групах немає знайомих. Які хворіють на туберкульоз. У другій групі у 5% - це одна людина, хворіє на туберкульоз. А в групі асоціалів серед їхніх знайомих хворіють троє людей – 15%.

Чи зроблено Вам щеплення проти туберкульозу?

Працівники та пенсіонери 95% знають, що у них зроблено щеплення проти туберкульозу. З асоціалів знають це лише 15%, а школярі лише 10% - дві людини з двадцяти. З асоціалів одній людині не було зроблено щеплення проти туберкульозу. А от не пам'ятають про це 90% - школярів, 80% - асоціалів і лише 5% - людей похилого віку.

Чи знаєте, які щеплення Вам зроблено?

Група 4

За отриманими даними однаково відповіли працюючі люди та пенсіонери 35%, асоціали 15%, а школярі нічого не знають про щеплення.

Ви палите?

Група 4

Багато хто курить серед школярів 90%, хоча серед них було опитано більше дівчат.

На другому місці працюючі люди 70%, 30% з опитаних – це чоловіки, решта відсотка йде на жінок – 50%.

Третє місце посідають асоціали.

З людей похилого віку курять 35%, 25% - чоловіки, а 10% жінки.

На вашу думку, куріння сприяє розвитку туберкульозу?

Група 4

Із другої групи 60% вважають «ТАК».

Трохи відстає третя група – 55% опитаних.

Четверта група відповіла "ТАК" - 50%.

Школярі відповіли позитивно лише 35%.

Ви проходили рентгенівське дослідження легень?

Усі працюючі люди та пенсіонери проходили рентген легень. Із асоціалів відвідували 80%. Зі школярів ходили на рентген легень 85%. Майже всі опитані проходили рентген легень.

Хто Вас надіслав на рентген легень?

Самі пішли

У всіх групах найчастіше на рентген легень відправляв сімейний лікар. Після сімейного лікаря йдуть:

хірург - 35%,

травматолог – 20%.

Найменше, на рентген легень, відправляє шкільна састра – 10%.

Як ви вважаєте, скільки разів на рік треба робити рентген легень?

	1 раз на рік	2 рази на рік	1 раз на 2 роки
Група 3

Дуже багато хто вважає, що рентген легень потрібно робити 2 рази на рік

набагато менше, вважають, що потрібно робити рентген легень 1 раз на 2 роки школярі (20%), асоціали (15%), люди, що працюють (40%) і тільки літні люди – 95%;

на варіант відповіді: 1 раз на рік відповіли 5% - школярі та люди похилого віку,

35% – асоціали.

Де Ви отримали інформацію про хвороби?

Здебільшого всі чотири групи слухали лекції у школі.

На які теми ви мали лекції?

Пенсіонери та асоціали всі проходили курс першої допомоги про деякі захворювання. Люди, які працюють, теж проходили курс першої допомоги, але так само їм давалися лекції про особисту гігієну, про статевий розвиток. Школярам дається багато матеріалу про СНІД, наркомонію та про статеве життя, але не проведено жодної лекції про профілактику туберкульозу.

Як Ви думаєте, скільки людей хворіє на туберкульоз у нас у Нарві?

			Людина 20

Дуже гарне уявлення про кількість хворих на туберкульоз мають асоціали – 80%. На решту відповідей вони мають по 5%.

На другому місці – школярі з них 25%, знають скільки людей хворіє на туберкульоз, але 30% вважають, що не дуже багато. 25% школярів вважають, що близько 20 осіб у нас у Нарві хворі на туберкульоз. Лише 5% не знає.

На третьому місці – люди похилого віку: 15% - знають скільки хворих на туберкульоз; а 65% у цьому не впевнені.

У свою чергу, працюючі люди на 80% не впевнені в точній кількості хворих на туберкульоз. Інші відповіді по 5%.

3. ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

В результаті проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

· Учні загальної освітньої школи майже не поінформовані про туберкульоз.

· Група асоціалів недостатньо добре поінформована про туберкульоз.

· Працівники швейної фабрики та люди похилого віку з дому Ветеранів добре поінформовані про туберкульоз.

Для більшої поінформованості та про оздоровлення населення:

· Сестра повинна активно залучати до періодичного обстеження та інформувати групи ризику.

· Сімейна сестра повинна нагадувати про користь дотримання санітарно-гігієнічних умов у побуті та на роботі, а також про шкоду неправильного харчування та порушення режиму.

· Диспансерна сестра повинна:

Вчити хворого дбайливо ставиться до свого здоров'я (акуратно приймати препарати, виконувати режим, відмовитися від куріння та спиртних напоїв),

Пояснювати та допомагати рідним у створенні обстановки домашнього санаторію,

Роз'яснювати хворому необхідність убезпечувати членів сім'ї від зараження.

· Шкільна сестра повинна проводити лекції та заняття про захворювання та про причини туберкульозу.

Під час практики мною були проведені бесіди з учнями гімназії «Солдіно» на тему «Туберкульоз заразне захворювання»

Внаслідок чого я відчула виявлений інтерес учнів до цієї теми та виявила майже повне незнання туберкульозу.

(Див. додаток 2)

3.1 ПРОФІЛАКТИКА СЕСТРИ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ.

Профілактика – це боротьба із хворобою та попередження зараження туберкульозом.

Організація проведення профілактики туберкульозу є одним із основних розділів протитуберкульозної роботи.

Одним із центральних завдань сестри є проведення в життя системи заходів, спрямованих на запобігання зараженню туберкульозом здорових людей, на боротьбу з туберкульозом як інфекційним захворюванням. Науковою основою профілактики зараження є туберкульозної інфекції, вчення про протитуберкульозний імунітет, тобто. про саме захворювання та його попередження.

У своїй діяльності сестра виходить з того, що основним джерелом зараження на туберкульоз є виділення хворого, головним чином, мокротиння при кашлі.

До основних завдань профілактики туберкульозу належить прагнення наскільки можна обмежити і зробити безпечним контакт хворих на туберкульоз, здатних до зараження навколишній (особливо бацилловыбелителей) зі здоровим населенням.

Вогнище туберкульозної інфекції - це житло хворого на відкриту форму туберкульозу (бактеріовиділювача). Бактеріовиділення має найбільше епідеміологічне значення при туберкульозі легень.

Види профілактики:

1. соціальна

2. специфічна

3. санітарна

1. Соціальна профілактика

Сукупність покращення стану здоров'я населення:

- Трудове законодавство

– Охорона материнства та дитинства

– Житлове будівництво та благоустрій населених місць

– Поліпшення матеріальних умов життя

– Підвищення загальної культури та впровадження санітарних знань

- Широкий розвиток фізичної культурита спорту

Це все може знизити захворюваність на туберкульоз.

2. Специфічна профілактика:

– Догляд у диспансері за хворим та його навчання

– Групи спостереження у диспансері

– Групи ризику

Догляд у диспансері за хворим та його навчання

Не слід забувати особливості психіки хворого на його реакцію відомості про туберкульоз. Хворий на туберкульоз - це слухач і читач особливого роду, дуже чутливі до всього, що стосується його хвороби. При необережності лектора, якщо він, наприклад, докладно зупиняється на патологічних змінах та різних ускладненнях, у хворого можуть виникнути пнеоімеотичні уявлення та скептичне ставлення до користі відношення режиму та лікування. У емоційних хворих може розвинутися іпохондрія. Тому слід пояснити хворому, що виліковні навіть далеко зайшли форми туберкульозу. За такої тактики лекція стає ефективним психотерапевтичним заходом.

Необхідно переконати хворого відмовитися від вживання спиртних напоїв – це важливий елемент гігієнічного режиму. При цьому поряд з викладенням тих небезпек, які є пияцтвом і алкоголізмом, слід особливо підкреслювати шкоду спиртного для хворого на туберкульоз. Велике значення також має роз'яснення хворим на туберкульоз про шкоду куріння.

Сестра вчить хворого дбайливо ставиться до свого здоров'я (акуратно приймати препарати, виконувати режим, відмовитися від куріння та спиртних напоїв), пояснює та допомагає рідним у створенні обстановки домашнього санаторію, роз'яснює хворому необхідність убезпечувати членів сім'ї від зараження. Розмова сестри з рідними та хворим полягає у поясненні:

1. Гігієнічний режим, що включає дотримання дієти, - основа лікування туберкульозу.

2. особистої гігієни хворого, поточна дезінфекція

3. харчування хворого на туберкульоз

4. боротьба з вживанням алкоголю та куріння

5. регулярний прийом хіміопрепаратів

6. охорона інших від зараження (відвідувачів).

Найбільш небезпечною у сенсі зараження оточуючих є макрота. Сестра повинна навчити хворого, щоб він дотримувався гігієни кашлю та правильне збирання макроти. При кашлі та чханні необхідно прикривати рот і ніс тильною частиною долоні лівої руки, відвертаючись від сусіда чи співрозмовника – це принцип, який сестра повинна роз'яснити хворому.

Сестра повинна навчити хворого поводитися з кишеньковою плювальницею і домагатися, щоб він нею користувався всюди, зберігаючи в спеціально зшитих і дезинфекції мішечків.

Сестра має також пояснити родичам правильну поведінку з хворим.

Групи спостереження у диспансері:

Група 0 - дорослі, підлітки та діти, які потребують уточнення активності туберкульозних змін у легенях, а також діти та підлітки, яким необхідна диференційна діагностика легеневої та позалегеневої патології, підозрілої на туберкульоз, уточнення характеру туберкулінової реакції, етіологія.

Група 1 - вперше виявлені хворі, а також хворі на хронічний активний туберкульоз органів дихання з бактеріовиділенням і без такого, що потребують проведення комплексу лікувальних протиепідемічних та соціальних заходів.

Група 2 - хворі з активним туберкульозом, що затихає, перекладені з 1 групи.

Група 3 - особи, які закінчили спостереження в 1 та 2 групах обліку і у яких досягнуто клінічного лікування туберкульозу легень, а також діти та підлітки, вперше виявлені з залишковими змінами туберкульозу за відсутності симптомів та інтоксикації та активності процесу інфіковані з 4 групи обліку.

Група 4 - дорослі, які перебувають у сімейному та спорідненому контакті, а також і діти, які перебувають у сімейному та квартирному контакті з бактеріовиділювачем, діти та підлітки – в контакті з хворим на активний туберкульоз без бактеріовиділення.

Група 5 - хворі на позалегеневий туберкульоз і вилікувані від нього особи.

Група 6 – діти та підлітки з первинним інфікуванням, а також нещеплені БЦЖ у період новонародженості та діти з поствакцинальними ускладненнями.

Група 7 – дорослі особи з залишковими туберкульозними змінами.

Група 8 - хворі на саркоїдоз будь-якої локалізації та особи, від нього виліковані.

Групи ризику:

· Особи, які часто страждають захворюваннями легень

· Хворих на повторні, атипово протікають або повільно розсмоктуються пневмоніями

· Хворі на хронічні захворювання легень (поза загостренням)

· Особи, які перенесли ексудативний плеврит або страждають на рецидивуючий плеврит

· Хворі з професійними захворюваннями легень

· Хворі на виразкову хворобу та 12-палої кишки

· Хворі на цукровий діабет

· Жінки у післяпологовий період

· Особи молодого віку

· Хворі, яким призначена тривала гормональна чи променева терапія

· Особи, які страждають на хронічний алкоголізм і наркоманію

· Особи нещодавно переїхали із сільської місцевості

3. Санітарна профілактика:

· Вакцинація та ревакцинація

· Хіміопрофілактика туберкульозу

Протитуберкульозна вакцинація та ревакцинація

Для вакцинації та ревакцинації застосовується внутрішньошкірний метод введення вакцини, який має ряд дозування вакцини, що досягає імунологічної перебудови організму короткий строк, а також забезпечити більш стійкий та тривалий імунітет. Усі новонароджені здорові діти піддаються вакцинації БЦЖ на 4-7 день життя. Щеплення проводиться у пологовому будинку, де лікар, під наглядом якого знаходиться немовля, призначає вакцинацію з урахуванням протипоказань до неї. До протипоказань відносяться підвищення температури вище 37.5С, диспепсичні розлади, клінічні симптоми пологової травми, резус-конфлікт за наявності клінічних проявів, захворювання, що впливають на загальний стан дитини (піодерміт, пухирчатка, шкірний абцес і т.д.),

Діти, вакцинованих при народженні внутрішньошкірним методом, імунітет зберігається протягом 7-10 років. Звідси виникає потреба ревакцинації через певний період після вакцинації. В даний час повторні щеплення проводять виттям неінфікованим дітям та підліткам у встановлені терміни:

– перша ревакцинація БЦЖ (бацили Кальмета-Герена; BCG Bacilles Calmette-Guerin) у 6-7 років (при вступі до школи)

- друга - в 11-12 років (5 клас)

– третя – у 16-17 років (10 клас)

Наступні ревакцинації проводять з інтервалами 5-7

(Див. додаток 3.)

Хіміопрофілактика туберкульозу

Сестра слідкує за застосуванням хіміопрепаратів, не тільки для лікування хворих на туберкульоз, але також з метою профілактики цього захворювання у практично здорових людей. Хіміопрофілактика застосовується за певними суворо обмеженими показаннями. Немає підстав розглядати первинну хіміопрофілактику як широкий захід щодо запобігання інфікованості. Тільки вакцинація БЦЖ є надійним методом профілактики туберкульозу не інфікованих. Призначення хіміопрофілактики не іфікованому допустимо на обмежений термін, якщо проведення вакцинації чомусь неможливе або за наявності великого ризику зараження.

Істотними умовами досягнення ефективності хіміопрофілактики є правильний та обґрунтований відбір відповідного контингенту і сестра повинна проводити ретельний контроль за щоденним прийомом препаратів протягом усього курсу хіміопрофілактики.

ВИСНОВОК:

Туберкульоз - це захворювання, від якого досі страждає малозахищене населення.

У ході проведеного практичного дослідження було зроблено такі висновки:

· Учні загальної освітньої школи майже не поінформовані про туберкульоз. (90%)

· Група асоціалів недостатньо добре поінформована про туберкульоз. (75%)

· Працівники швейної фабрики та люди похилого віку з дому Ветеранів досить поінформовані про туберкульоз. (80-95%)

Завданням сестри є попередження захворювання на туберкульоз, і серйозна профілактична робота з людьми з групи ризику.

· Шкільна сестра повинна проводити лекції та заняття про захворювання та про причини туберкульозу, про методи профілактики.

· Сестра повинна активно залучати до періодичного обстеження та інформувати людей із групи ризику.

За допомогою літератури, отриманих знань у медичній школі та консультаціями з фахівцями з цього захворювання, сподіваюся використати отримані дані та досвід написання дипломної роботи у професії сестри, у подальшій практичній роботі з пацієнтами у профілактиці захворювань

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Буянов В.М. , Нестеренко Ю.О. "Хірургія" - підручник Москва "Медицина" 1990 рік

Задворна О.Л., Тур'янов М.Х. «Довідник медичної сестри» 1 том – довідник

Москва «Нова хвиля» 1999 рік

Дворецький Л.І. «Довідник фельдшера» том 1 – довідник

Москва «Нова хвиля» 1999 рік

"Велика Радянська Енциклопедія" том 13, 48, 52, 28

Москва 1980

Лук'янова О.М. «Енциклопедія матері та дитини»

Київ 1994 рік

«Боротьба проти туберкульозу» – брошура Who/tb/2995/184

Шебанов Ф.В. «Туберкульоз» – підручник

Москва "Медицина" 1981 рік

«Популярна медична енциклопедія»

Ульяновськ «Книжок» 1997 рік

Наумов Л.Б. «Рентгенологія»

Москва 1996 рік

«Довідник студентських медичних вузів» «Діагностики захворювань»

Москва 1998 рік

«Популярна медична енциклопедія»

Москва «Онікс» 1998 рік

"Здоров'я" - журнал 1990/1; 1992/3; 1994/12; 1996/1,7,9; 1998/6; 1999/12.

“Eesti õde” – журнал 199/2

"Tervisedrend" - журнал 1999/5

Користування інтернетом:

“Endus alused” Roper, Logen, Tierney Elmatar Tartu 1999 a

"Tervisedendus ja tervisekaavatus" Lemon-5 Tallinn 1997 a .

“Hendusprotsess ja selle dokumenteerimine” Lemon-4

ДОДАТОК 1

1. Чи знаєте Ви, що таке туберкульоз?

3. Як Ви вважаєте: це захворювання небезпечне для людини?

4. Чи легко їм заразитися?

4. На вашу думку, хто найчастіше може заразитися туберкульозом?

Асоціал

Алкоголік

Дитина до 6 років

Курець

Школяр

Стара людина

Працююча людина

Людина зі зниженим харчуванням

Безробітна людина

5. Чи знаєте Ви, яким чином передається це захворювання?

6. У Вас є знайомі, які хворіють на туберкульоз?

8. Чи часто ви хворієте на простудні захворювання?

9. Чи зроблено Вам щеплення від туберкульозу?

10. Чи знаєте, які щеплення Вам зроблено?

11. Чи знаєте Ви, як довго зберігається туберкульозна паличка і від чого вона гине?

12. У Вас у сім'ї хтось хворіє на хронічні захворювання легень?

12. Ви курите?

13. На вашу думку, куріння сприяє розвитку туберкульозу?

14. У Вашій родині курять?

15. Чи проходили Ви рентгенівський огляд легень?

16. Хто направив вас на рентген легень?

Сімейний лікар

Травматолог

Шкільна сестра

Самі пішли

17. Як ви вважаєте, скільки разів на рік треба робити рентген легень?

1 раз на рік

2 рази на рік

1 раз на 2 роки

18. Звідки Ви отримали інформацію про хвороби?

19. На які теми ви мали лекції?

________________________________________________________________________________________________________________________

20. Як ви думаєте, скільки людей хворіє на туберкульоз у нас у Нарві.

Людина 20

ДОДАТОК № 2

Конспект лекцій у школі.

«Туберкульоз заразне захворювання»

У світі на туберкульоз за рік хворіють 8 мільйонів, а гине від туберкульозу 3 мільйони людей.

ТУБЕРКУЛЬОЗ ХРОНІЧНЕ СОЦІАЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНЕ ІНФЕКЦІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ.

Туберкульоз у період максимального поширення в Європі (16-19 століття) через високу смертність називали «білою чумою». Збудником туберкульозу у людини є відкрита Робертом Кохом у 1982 році така мікобактерія (mycobakterium tuberkulosis), яку через її паличкоподібну форму називають також паличкою Коха. Її позитивна знахідка матеріалі позначається символом «ВК+».

Туберкульоз – хвороба всього організму, яка може захопити кожний орган та кожну тканину. Але в 90-95% випадків вона проявляється легеневим туберкульозом - найнебезпечнішою формою туберкульозу. Найнебезпечнішою життя формою туберкульозу – це туберкульозна запалення мозкових оболонок і мозку (менінгіт, менінгоенцинфаліт).

Заразним для людини є збудник туберкульозу худоби (mykobakterium bovis). У людей після зараження цим збудником найчастіше виникають позалегеневі форми туберкульозу (туберкульоз лімфатичних залоз, нирок, кісток, суглобів та д.т.). В Естонії туберкульоз худоби не зареєстровано протягом останніх 20 років. Багато випадків цієї інфекції мало місце у кількох державах СНД. На сьогодні, естонські ветеринари стурбовані тим, що люди, які хворіють на туберкульоз, можу заразити і корів, т.к. туберкульозна мікобактерія заразо-небезпечна і для худоби

Збудник туберкульозу виділяє в зовнішнє середовище макроту, хворого на легеневий туберкульоз, що розбризкується в повітря найдрібнішими, невидимими крапельками (краплинна інфекція): при кашлі, чханні та розмові, сечею хворого на туберкульоз, нирок, спраги. та суглобів, кров'ю місячних хворого на туберкульоз матку та яєчників, молоком корів хворих на туберкульоз тощо.

ПОБУДИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ЗБЕРІГАЮТЬ ЗДАТНІСТЬ ЗАРАЗИТИ

Крапельками повітря, що розноситься на відстані до 5 метрів і зберігається до п'яти годин;

У висохлих виділеннях у темряві до 1 року;

У сторінках книжок 3 місяці;

У вуличному пилу 10 днів;

У відкритих водоймах 150 днів (були знайдені у воді чорного моря, біля південного берега Криму, поблизу великих туберкульозних санаторій та у воді річок, куди стікали стічні води туберкульозних лікарень).

У продуктах (при їх зберіганні в холодильних камерах) із зараженого молока (масло, сир) 260 днів

У похованих трупах померлих від туберкульозу 3 роки.

ПОБУДИ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ГИНУЮТЬ

При інтенсивному ультрафіолетовому випромінюванні за 2-3 хвилини

Соняшникове випромінювання за 1.5 години

При пастеризації молока при 70 градусах за 30 хвилин

При сухому загартуванні висохлих виділень при 100 градусах за 45 хвилин

При дії дезінфекційних засобів (фенол та інші) за 15 хвилин.

ПОШИРЕННЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ ВІДБУВАЄТЬСЯ:

1. Крапельною інфекцією (алкоголь в Естонії в 1/3 – ½ випадках підрядним фактором при поширенні туберкульозу)

2. Пилової інфекцією

3. Побутовий інфекцією у ній чи квартирі.

Крім крапельної та пилової інфекції туберкулзе може передаватися завантаженим збудником туберкульозу побутовими предметами (посуд, носовичок, білизна та інше). Такий вид передачі особливо небезпечний поки хворому не відомо про свою хворобу.

Туберкульоз починається часто без помітних скарг. Хворий може бути активним, життєрадісним, а іноді примхливим, втомленим. Може мати місце нічне потіння, а також обіднє не значне підвищення температури тіла. Іноді зустрічається короткочасне (близько 1 тижня) лихоманкове захворювання, яке приймається за грип.

У ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ ТРЕБА ТУБЕРКУЛЬОЗ виявити у фазі зараження

Виявлення туберкульозу в дітей віком вже вираженому захворюванням є запізнілим. Причини цього може бути не свідомість чи недбалість батьків.

Для виявлення інфікування туберкульозом необхідно у дітей та підлітків регулярно проводити туберкулінові проби.

МОЖЛИВО УНИКАТИ РОЗВИТОК ТУБЕРКУЛЬОЗНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ХВОРОБУ

Щоб уникати розвитку хвороби треба за призначенням лікаря - фтизіатра (лікаря з туберкульозу) протягом 3 місяців один раз на день приймати одне протитуберкульозне ліки в дозі, що відповідає вазі. Під час цієї так званої кемопрофілактики жодних обмежень у образі в житті та в роботі немає.

Хоча із заражених захворює на туберкульоз тільки кожен 10, досі, на жаль, немає жодного достовірного методу для відокремлення 9/10 щасливчиків від нещасливого 1/10, захворювання якого без застосування кемопрофілактики дуже ймовірне.

ТУБЕРКУЛЬОЗ ЛЕГКИХ ВИЯВИМО НА РЕНТГЕНІВСЬКОМУ ЗНИМКУ

Для уточнення поширеності та фази хвороби необхідний ряд рентгенівських снамків у різних напрямках та з різних шарів грудної клітки.

ДО ПОЧАТКУ ЛІКУВАННЯ ХВОРОГО ТРЕБА ОСНОВНО ОБСТЕЖУВАТИ.

Для цього необхідно провести:

Різні загальноклінічні функціональні та лабораторні дослідження

Бронхоскопію або внутрішній огляд слизової оболонки дихальних шляхів у відповідним інструментом. Взяті з просвіту дихальних шляхів або зі зміненої слизової оболонки проби дають після лабораторних досліджень можливість уточнити суть хвороби. Цим методом можна виявити і рак легені, який у ранній фазі хвороби буває виліковним.

Тораскопію або огляд плевральної порожнини через стінку грудної клітини інструментами, що вводяться. Видима картина та дані лаборатонних досліджень взятого матеріалу дають можливість уточнити діагноз.

Бактеріологічне дослідження, що дозволяє визначити збудника хвороби, його чутливість до ліків, забезпечує тим самим цілеспрямоване лікування.

Цитологічне та гістологічне дослідження, що дозволяють визначити клітинну будову вогнища хвороби та поставити правильний діагноз

Комп'ютерну томографію, що дозволяє з високою точністю визначити поширення та локалізацію хвороби

Деякі дослідження під час лікування доводиться повторювати. Для виявлення позалегкового туберкульозу застосовуються спеціальне дослідження залежно від підозрюваного хворого органу.

ТУБЕРКУЛЬОЗ ВИЛІКУЄМО

При помірному розвитку туберкульозу легень лікування хворого триває 6 місяців. Щоб збудників туберкульозу не виникало нечутливість до медикаментів, потрібно одночасно приймати до 3 ліків. Треба змінити спосіб життя – необхідний режим, що щадить. У другій половині лікування відновлення працездатності треба займатися лікувальної фізкультурою.

ПОШИРЕНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ ВИМАГАЄ ЛІКУВАННЯ НЕ МЕНШЕ РОКУ

Для лікування необхідно одночасно застосовувати 5 медикаментів. Деякі з них треба ввести уколом внутрішньом'язово або через крапельницю у вену. Це доцільно на лікарняному режимі лікування.

Може виявитися хірургічне лікування - видалення частки легені або цілої однієї легені.

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ ТУБЕРКУЛЬОЗОМ НА 100000 ЛЮДИНА НАСЕЛЕННЯ

У 1992 році у світі в середньому 152 особи

Водночас у Південній та Східній Азії 247

В Африці 227

У Середній та Південній Америці 127

У країнах Східної Європи 47

У розвинених країнах 27

В Естонії в інших країнах Європи

1953 417,0 Монако 1990 3,4

1960 227,0 Данія 1988 5,4

1970 64,9 1990 6,8

1980 33,8 Швеція 1990 6,6

1990 21,0 1991 6,0

1991 21,4 Норвергія 1988 6,9

1992 21,0 1991 8,5

1993 29,9 Голландія 1988 8,0

1994 34,4 1990 9,2

1995 41,5 Фінляндія 1991 15,3

1996 50,7 1994 10,6

Латвія 1991 28,7 1994 44,1

Литва 1991 34,4

СРСР 1988 45,8

Російська Фед. 1995 57,8

Дітей хворий на туберкульоз в Естонії

ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЩЕПЛЕННЯ ВАКЦІНОЮ БЦЖ ДОПОМАГАЮТЬ ЗМЕНШИТИ ЗАХВОРЮВАНІСТЬ І УНИКНУТИ Важкі життєнебезпечні форми хвороби

Новонароджені вакцинуюсь у пологовому будинку

Дітей ревакцинують до вступу до школи (на 6-7 році життя), якщо вони раніше не заразилися туберкульозом

Щеплення робляться до 30 років.

Здоровий спосіб життя та загартування зменшують поширення туберкульозу та інших захворювань.

ДОДАТОК № 3

Назва хвороби, препарати та компоненти.	Схема щеплень	Примітка
Протитуберкульозна вакцинація. Одним із головних завдань сестри є протитуберкульозна вакцинація. Вакцинація проводиться вакциною БЦР.
Вакцина БЦ внутрішньошкірного застосування. Щепленням підлягають усі діти та дорослі до 30 років.	Вакцинацію проводять у період новонародженості за відсутності протипоказань на 5-7 день життя. Вакцину вводять одноразово на зовнішній поверхні плеча верхньої руки після обробки шкіри 70% спиртом. Дозу вакцини (0,05 мг) розводять ізотичним розчином натрію.	Вакцинації підлягають особи з негативним або сумнівним резусом Манту з 2 ТЕ

Ревакінація
Проводять погано здоровим людям, у яких туберкулінова проба Манту з 2ТЕ очищеного туберкуліну дала негативний результат. Особи, які перенесли туберкульоз або свідомо заражені туберкульозом, не повинні підлягати ревакцинації і не повинні обстежуватися з метою відбору для ревакцинації проти туберкульозу.	Ревакцинації одноразово внутрішньошкірним методом у бозі 0,05 мг вакцмнації підлягають зрілі діти та підлітки у віці 7 років, 11-12 років, 16-17 років, а також дорослі у віці 22-30 років. У містах і районах, де практично ліквідовано захворюваність дітей на туберкульоз і серед них невиявляються локальні форми захворювання. Проводять ревакцинацію в 7 років і 14, і в 15 років. Наступна ревакцинація не заражених туберкульозом осіб проводять з інтервалом 5-7 років до 30-річного віку.

KOHTLA-JÄRVE MEDITSIINIKOOL ÕE PÕHIKOOLITUS TROFIMOVA JULIA ÕE ROLL ELANIKKONNA TUBERKULOOSI HAIGESTUMISE PROFÜLAKTIKAS DIPLOMITÖÖ Diplomitöö juhendaja: V. SAHAR

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я І СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ДЕРЖАВНА ОСВІТАЛЬНА УСТАНОВА ВИЩОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

ЧЕРВОНОЯРСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

Факультет вищої сестринської освіти

Кафедра сестринської справи

Допущена до захисту

Завідувач кафедри __________________

(Підпис)

Дипломна робота

За спеціальністю 040600 – Сестринська справа

Аналіз протитуберкульозних заходів, які проводяться медичною сестрою в санаторній школі-інтернаті

Студент-дипломник

Заочне отд., гр 554 (підпис) В.В. Панькова

Керівник

к.м.н., доцент (підпис) Л.О. Мудрова

м. Красноярськ 2007

Вступ

Розділ 1. Організація протитуберкульозної служби у Росії

1.1 Історія фтизіатрії

1.2 Структура протитуберкульозного диспансеру, його функції та завдання

1.3 Туберкульоз у дітей Росії: завдання медичних працівників щодо стабілізації рівня захворюваності

1.4 Форми туберкульозу у дітей

1.5 Профілактика туберкульозу імунізацією

1.5.1 Хіміопрофілактика

1.5.2 Санітарна профілактика

1.5.3 Соціальна профілактика

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження

2.1 База дослідження, характеристика кадрових, матеріально-технічних ресурсів санаторної школи-інтернату

2.2 Комплекс заходів щодо боротьби з туберкульозом у дітей та підлітків, що застосовуються у санаторній школі – інтернаті

Розділ 3 Результати власних досліджень

3.1 Аналіз протитуберкульозних заходів, що проводяться медичною сестрою в школі-інтернаті

3.2 Оцінка ефективності перебування дітей та підлітків у санаторній школі в інтернаті

3.3 Аналіз результатів анкетування

3.4 Роль медсестри у наданні протитуберкульозної допомоги підліткам та дітям

Висновки та пропозиції

Висновок

Література

додаток

Вступ

Актуальність дослідження пояснюється зростанням захворюваності дитячого населення на туберкульоз, який в останні роки став характерною дуже тривожною тенденцією в Росії. Так було в 1989 р. на 100тыс. дитячого населення припадало 7,4 випадки захворюваності; в 1990-7,8; 1995-11,4; 1998р. -15,8;, а 2003г.-15,9 випадків, тобто. з 1990 р. кількість дітей, хворих на туберкульоз, збільшилася більш ніж удвічі і продовжує зростати.

1990-2000 рр. відзначалося збільшення захворюваності на туберкульоз, і лише у 2005-2006 році відзначається стабілізація захворюваності, проте смертність від туберкульозу залишається високою (вмирає кожен 3 з вперше виявленим туберкульозом). На даний момент немає належної настороженості з боку лікарів та населення до туберкульозу.

У Регіональному комітеті боротьби з туберкульозом склалася напружена епідемічна ситуація, пов'язана зі зростанням числа захворювань соціального характеру. Захворюваність на всі форми туберкульозу в 2000 році склала 100,2 на 100 тис. населення – з урахуванням усіх вперше хворих на території краю, у тому числі осіб без певного місця проживання, з місць позбавлення волі та ін.

Аналіз захворюваності за статтю та віком показав, що чоловіки хворіють на туберкульоз у 2,4 рази частіше, ніж жінки. Серед хворих у віці 20-55 років становлять 80%, зокрема 42,7 – непрацюючі (1996 року непрацюючих серед хворих було 30%).

Для стабілізації епідеміологічної ситуації щодо захворювань соціального характеру було визначено такі завдання:

─ впровадження в медичну практикунових, ефективніших організаційних форм виявлення, діагностики та профілактики туберкульозу;

─ лікування хворих із впровадженням у медичну практику сучасних технологій.

За сучасних економічних умов у медицині втрачено профілактичний напрямок, який необхідно терміново відновлювати, особливо при такому захворюванні, як туберкульоз.

Важливу роль профілактиці туберкульозу грає своєчасне виявлення. Велике значення має флюорографічні дослідження, бактеріологічні дослідження діагностичного матеріалу, профілактичні огляди.

Особливої ​​уваги з боку фтизіатрів та лікарів-терапевтіввимагають особи, які можуть бути віднесені до групи підвищеного ризику захворюваності на туберкульоз. До них відноситься алкоголіки, токсикомани, особи БОМЖ, засуджені і нещодавно звільнені з місць позбавлення волі, а також страждають на хронічні неспецифічні захворювання легень, цукровий діабет, психічні розлади, виразкову хворобу та ін. Ці групи повинні бути виявлені та враховані лікарями.

Для успішного проведення профілактики туберкульозу необхідно приділяти значну увагу підвищенню резистентності населення до інфекції. Тут важливу роль належить створенню специфічного протитуберкульозного імунітету з допомогою імунізації вакцинами БЦЖ і БЦЖ-М.

У підвищенні загальної реактивності організму, зниження сприйнятливості макроорганізму до туберкульозної інфекції важлива роль належить соціальній профілактиці. Поліпшення умов та способу життя, стабілізація способу життя призводять до загального підвищення захисних сил людини та зниження сприйнятливості до туберкульозу. Сьогодні ж зростанню захворюваності на туберкульоз сприяє цілий комплекс соціальних факторів: неповноцінне харчування більшої частини населення країни, зростання алкоголізму, наркоманії, ВІЛ-інфекція, погіршення житлових умов, зростання кількості осіб БОМЗ та ін.

Для сучасного туберкульозу характерним є те, що він викликається МБТ, що має високу стійкість до протитуберкульозних препаратів. Нині понад 10% вперше виявлених хворих на «відкриту» форму туберкульозу виділяють лікарсько-стійкі мікобактерії. Тому сьогодні ВООЗ розробила спеціальну стратегію лікування хворих на туберкульоз – стратегію DOTS (лікування короткостроковими курсами під безпосереднім наглядом медичних працівників), яка, на думку експертів, є економічно ефективною та дозволяє досягти високих результатів при лікуванні хворих. Вже понад 80 країн світу (зокрема Росія) запровадили та почали впроваджувати цю стратегію.

Гіпотеза дослідження:

─ Вивчення структури протитуберкульозних заходів дозволяє виявити найбільш ефективні з них у лікуванні та профілактиці туберкульозу в даний час, а виявлення порушених потреб у зв'язку із захворюванням та їх відновлення – дозволяє покращити якість життя хворих на туберкульоз.

Мета дослідження:

─ Визначити причини захворюваності на туберкульоз та соціальний статус дітей, які перебувають на лікуванні та виявити найбільш ефективні протитуберкульозні заходи, що проводяться медичною сестрою в санаторній школі-інтернаті.

Завдання дослідження:

1. Вивчити літературні дані щодо роботи медичної сестри з туберкульозними хворими

2. Визначити структуру протитуберкульозних заходів у школі-інтернаті за 2006 рік

3. Провести оцінку протитуберкульозних заходів щодо документації та анкетування, виявити порушені потреби хворих на туберкульоз та проблеми, що виникають у дітей, справжні та потенційні.

Розділ 1. Організація протитуберкульозної служби у Росії

1.1 Історія фтизіатрії

Туберкульоз відомий з найдавніших часів. Всіми мовами цю хворобу називали сухотою від слова «чахнути». Справді, людина, яка захворіла на туберкульоз, повільно згасала, іноді згоряла дуже швидко. Про причини існування цієї хвороби ходили легенди, а дієвих заходів допомоги був.

З джерел літератури про туберкульоз випливає, що 5 тисяч років до нашої ери вже хворіли на туберкульоз (були знайдені кістки хребта, що свідчать про цю патологію). Перші клінічні описи туберкульозу датуються 8-9 століттями нашої ери (фтиза - захворювання легень, інтоксикаційний синдром, кровохаркання, легеневе кровотеча, велике виділення мокротиння).

Даний опис збірний, перелічені симптоми характерні і для туберкульозу і для раку легені, ХОЗЛ і т.д. Пізніше фтизіатрії стала називатися наука, що вивчає тільки туберкульоз. Туберкульоз вражає не тільки легені, до патологічного процесу можуть залучатися всі наявні органи (туберкульоз ЦНС, очей, гортані, трахеї, легенів, бронхів, серця, перикарда, шлунка та кишечника, геніталій, нирок тощо). Перша думка про те, що туберкульоз є інфекційним специфічним захворюванням, належить Авіценні (9-10 століття нашої ери), що це захворювання передається від людини до людини, від тварини і т.д. У 1865 році вперше була висловлена ​​найближча до істини здогад про те, що є збудником туберкульозу.

24 березня 1882 року Роберт Кох зробив доповідь про збудника туберкульозу. Мікобактерія туберкульозу інакше називається паличкою Коха.

У 1680 року було дано перше опис захворюваності та смертності від туберкульозу Лондоні (на 100 тис. населення довелося 80 смертей від туберкульозу). Нині 5 на 100 тис. населення. У 1860 року смертність від туберкульозу Москві становила 470 на 100 тис. населення, у Петербурзі приблизно 600 на 100 тис. людина. У 18 столітті у Петербурзі ситуація захворюваності на туберкульоз була дуже несприятливою (злидні, нетрі, багато людей жили в підвалах).

Лейб-медик імператора Наполеона Лаеннек одним із перших звернув увагу на морфологічну схожість будови туберкульозного вогнища - так званий туберкульозний горбок.

Рентген дозволив побачити патологічний процес на власні очі.

В наш час одним із найточніших методів діагностики є комп'ютерна томографія. Інший метод діагностики – проба Пірке – туберкулінова проба.

У Росії її боротьба з туберкульозом велася і раніше (у XVIII - ХIХ ст.) на пожертвування меценатів. На початку ХІХ століття від туберкульозу гинули 80 людей на добу. "Біла ромашка" – символ боротьби з туберкульозом. У квітні 1911 року в Росії вперше на пожертвування у розмірі 150 тис. рублів розпочалася боротьба з туберкульозом. Після перемоги Великої Жовтневої Соціалістичної Революції у Росії почали створюватися протитуберкульозні диспансери. Борці з туберкульозом: Воробйов, Краснобаєв, Рябухін. У наші дні – академік АМН Росії Хоменко. Знаменитий російський хірург минулого століття І.П. Пирогов сказав: "Відокремити навчальне від наукового не можна"

У Європі найнижча захворюваність у Данії, Швеції (7-8 хворих на 100 тис.), Португалії, Греції (14 на 100 тис.).

Причини розвитку підвищення захворюваності на туберкульоз у Росії: економічні; стресові ситуації; криміногенність суспільства (захворюваність людей у ​​місцях позбавлення волі у 20 разів вища); армія (висока захворюваність); зниження імунітету на тлі радіації; велика кількість великої рогатої худоби заражена туберкульозом, порушено контроль продукції (захворюваність людей, які живуть поруч із фермами у 6 разів вища). .

1.2 Структура протитуберкульозного диспансеру

Виявлення та облік туберкульозних хворих проводитиметься спеціалізованими ЛПЗ – протитуберкульозними диспансерами. Диспансери, зокрема, є установами для амбулаторного та стаціонарного лікування.

У реєстратурі ведеться облік хворих за місцем проживання, кожного хворих на туберкульоз .

У реєстратурі диспансеру ведеться облік хворих за місцем проживання, кожного заводиться медична карта, які розкладені за адресами.

Кабінети дільничних фтизіатрів, які проводять фізикальне дослідження. Кожен протитуберкульозний диспансер повинен мати свою лабораторію, де є гематологічна, імунологічна, біохімічна, цитологічна лабораторії. Також є процедурні кабінети. Оскільки основним методом діагностики туберкульозу є рентгенологічний, існує рентгенівський кабінет. Крім цього, існують кабінети вузьких фахівців - аж до стоматолога. Вузькі спеціалісти, як правило, працюють не на повну ставку.

Також при районному диспансері може бути стаціонар. Крім того, виявлені хворі у цих диспансерах беруться на облік. Таким чином, у нашій країні всі хворі на туберкульоз перебувають на обліку в диспансері.

Завдання протитуберкульозного диспансеру:

1. Виявлення туберкульозу на ранніх стадіях (виявлення малих форм туберкульозу). Це ті форми туберкульозу, які характеризуються обмеженою поширеністю – невеликі осередки у вигляді осередкового туберкульозу, обмежені форми інфільтративного туберкульозу без розпаду легеневої тканини та бактеріовиділення. Ці форми найлегше і з меншими витратами лікуються.

Методи виявлення – флюорографія. До 1989 року населення починаючи з 12-14 років мало проходити флюорографію, а деякі категорії мали проходити 2 десь у рік. На флюорографії виявляли хворих на туберкульоз на ранніх стадіях до 80%. Кожен такий хворий має пройти курс лікування в стаціонарі. Там, де на флюорограмі картина якоїсь легеневої патології не зрозуміла, таких осіб направляли на контрольну рентгенографію, де робили оглядовий знімок. Якщо на оглядовому знімку було щось не зрозуміло, то спрямовували хворого на прицільний знімок.

Другий метод – туберкулінодіагностика. Всі особи від 1 до 30 років повинні були обстежуватися один раз на рік за допомогою постановки реакції Манту. В основному піддається такій діагностиці дитяче та підліткове населення. дитячий садки, ясла, школи. У кожній школі є свій лікар (нештатний), який стежить за цією функцією. Фельдшер щорічно робить пробу Манту, аналізує реакцію, складає перелік дітей. Виділяє дітей, у яких вперше виявилася гіперергічна реакція на туберкулін, що називається віражем. Таким чином, стає зрозумілим, хто інфікований. Друга група діти з віражем - минулого і позаминулого року у них реакція була нормоергічна, а цього гіперергічна (папула більше 17 мм в діаметрі). Ці діти одразу викликають підозру. Діти з негативною пробою прямують на ревакцинацію. Діти старше 12-14 років прямують на рентгенологічне обстеження.

2. Друге основне завдання – лікування хворих на туберкульоз. До 1993 року СЕС вимагала обов'язково госпіталізацію хворого на туберкульоз. Оскільки ліжкова ємність на тлі зростання захворюваності не збільшилася, а зменшилася на 500 ліжок, постало питання про лікування таких хворих. Малі форми лікують амбулаторно. Хворих малими формами туберкульозу можна одразу направляти до санаторіїв для проходження лікування. Хворі на поширені форми, хроніки, вперше виявлені хворі з розпадом проходять курс лікування у стаціонарі.

Лікування хворих на туберкульоз завдання досить непросте. Основним методом лікування туберкульозу є гарне харчування. Хворим на туберкульоз необхідна дуже калорійна їжа (3300 - 3600 ккал/сут), що потребує певних витрат.

Хіміотерапія при туберкульозі застосовується з 1943 року, коли американський дослідник, бактеріолог Ваксман запропонував стрептоміцин. Потім з'явився ізоніазид, ПАСК та ін.

Крім харчування та хіміотерапії потрібні вітаміни, антиоксиданти. Дуже багатьом хворим необхідно проводити регідратаційну терапію. Якщо консервативні методи лікування не допомагають, і якщо є можливість прооперувати хворого, його направляють на оперативне лікування.

3. Третім завданням є дотримання наступності. Хворий з виявленим туберкульозом повинен обов'язково прямувати до стаціонару, але в сучасних умовахце не обов'язково. Після проведеного лікування у стаціонарі хворий прямує до санаторію. Потім хворий знову прямує до диспансеру, для спостереження до повного одужання.

4. Профілактика туберкульозу. Специфічна, соціальна, санітарна.

Диспансер проводить роботу за такими основними напрямками:

1. профілактика туберкульозу (організація профілактичної вакцинації та ревакцинації, санація вогнищ туберкульозної інфекції; хіміопрофілактика, санітарна освіта);

2. своєчасне виявлення хворих на туберкульоз (контакт із загальною медичною мережею масові профілактичні огляди);

3. систематичне спостереження контингентами диспансеру;

4. організація комплексного лікування (проведення антибактеріальної та патогенетичної терапії в амбулаторіях та домашніх умовах, лікувальна робота у стаціонарі та допоміжних установах та ін.);

5. реабілітація хворих на туберкульоз та їх раціональне працевлаштування;

6. планування боротьби з туберкульозом у районі.

1.3 Туберкульоз у дітей Росії: завдання медичних працівників щодо стабілізації рівня захворюваності

До причин збільшення захворюваності на туберкульоз дітей у Росії відносять: погіршення умов життя значної частини населення; зростання соціальної напруженості у суспільстві; інтенсифікація міграційних процесів за рахунок біженців з колишніх союзних республік та осередків етнічних конфліктів на території Росії; погіршення екологічної ситуації у низці регіонів РФ; значне зменшення обсягу та зниження якості заходів щодо профілактики та раннього виявлення туберкульозу. Не можна не враховувати і соціальне тло, що надає емоційно-психологічний вплив на дитяче населення, яке веде до стресових реакцій, зниження опірності до специфічної інфекції. При цьому найбільшу епідемічну небезпеку для дітей становлять дорослі, хворі на туберкульоз, які не перебувають на обліку в протитуберкульозних диспансерах (тобто невстановлені джерела туберкульозної інфекції). Контроль фтизіатрів за цим контингентом неможливий, і профілактичні заходи для дітей із «невідомого» контакту проводитися також не можуть. Вищевикладене дозволяє прогнозувати і подальше поширення туберкульозної інфекції серед дитячого населення.

За офіційними статистичними даними, що подаються в МОЗ РФ з регіонів Росії, загальний показникчисла хворих виріс переважно за рахунок вперше інфікованих мікробактеріями дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, дітей із сімей мігрантів, груп ризику.

Так, незважаючи на існуючі методи профілактики туберкульозу в групах ризику, за останні роки в Росії вдвічі збільшилася захворюваність дітей із туберкульозних вогнищ і досягла в 2003 році 485,1 випадку на 100 тис. дітей (1/10 від усіх хворих дітей). Збільшилася кількість хворих на туберкульоз дітей з контингентів, що спостерігаються в протитуберкульозних диспансерах (ПТД) у зв'язку з вперше позитивною або гіперергічною пробою Манту. Їхня кількість становить ¼ від усіх вперше виявлених дітей з активним туберкульозом. Даний факт можна пояснити збільшенням резервуару інфекції, що призвів до того, що кількість вперше інфікованих туберкульозом дітей за останнє десятиліття збільшилася більш ніж удвічі. Ці діти становлять понад 2% всього дитячого населення і щороку ставляться на облік у протитуберкульозні диспансери. Не можна не відзначити той факт, що в територіях, де добре поставлена ​​робота з діагностики та якісного профілактичного лікування у групах ризику, відсутні випадки захворювання дітей та з даної категорії.

1. 4 Форми туберкульозу у дітей

У структурі туберкульозу в дітей віком у Росії переважають малі і нескладені його форми із поразкою внутригрудных лімфатичних вузлів. Позалегеневі важкі форми туберкульозу в дітей віком становлять трохи більше 10%. Так, при зростанні рівня загальної захворюваності дітей продовжується зменшуватися кількість випадків туберкульозного менінгіту (1996 р.- 38 дітей, в 2003 р.-35) залишається стабільним число хворих на кістково-суглобовий туберкульоз, урологічний, з ураженням периферичних лімфатичних вузлів.

Статистичні показники туберкульозу у різних регіонах Росії дуже різняться. Так, показник захворюваності у 2003 році коливався від 3,0 на 100 тис. у Мурманській області, до 117,4 – у Камчатській області. Пояснити цей факт особливістю поширення туберкульозу не можна. Найбільш стабільними даними рік у рік відзначаються у Північному, центральному, центрально-Чорноземному та Уральському районах. Однак і в цих територіях виділяються окремі області з великою кількістю хворих дітей. Такими є Рязанська, Кіровська, астраханська, Курганська та Ярославська області, а також м. Санкт-Петербург.

Високими протягом ряду років зберігаються показники захворюваності дітей на туберкульоз у республіках Інгушетія, Північна Осетія – Аланія, Алтай, Дагестан і Тува, а також у Кемеровській, Тюменській, Іркутській, Камчатській, Калінінградській областях та в Красноярському краї.

Велику тривогу викликає кількість вперше виявлених дітей із залишковими посттуберкульозними змінами. Цей факт підтверджують пізню діагностику захворювання. Число таких дітей щорічно становить не менше 1,5 тис. (у 2003 р. – 1455 хворих). Діти з такими змінами схильні до найбільшого ризику щодо рецидиву захворювання (особливо в підлітковому та юнацькому віці) та формування стійкості мікробактерій туберкульозу до протитуберкульозних препаратів. Захворюваність із цієї групи ризику в дитячому віці вдвічі перевищує показник захворюваності внаслідок контакту з хворим на туберкульоз: у 2003 році він склав 1195,6 на 100 тис. дітей. Смертність як показник епідеміології відбиває рівень діагностики та лікування туберкульозу. У дітей вона свідчить про рівень профілактики. Показник смертності дітей від туберкульозу в Росії залишається поки що стабільним і коливається в останні два десятиліття від 0,16 до 0,11 на 100 тис. дітей. Вмирають діти від туберкульозу переважно у віці до року після контакту з хворими за відсутності або неякісної вакцинації при народженні. Цей факт зобов'язує нас покращити якість підготовки фахівців з вакцинної профілактики.

Таким чином, згідно з офіційними статистичними показниками за дитячим туберкульозом у Росії чітко простежується тенденція щорічного погіршення епідеміологічної ситуації за рахунок збільшення числа вперше виявлених дітей з туберкульозом, переважно у вигляді його малих не ускладнених форм. Загалом у країні зростає інфікованість туберкульозом дитячого населення та кількість осіб із залишковими посттуберкульозними змінами, що дозволяє констатувати наявність серед населення великого неврахованого резерву інфекції.

Виходить, що дорослі інфікують дітей туберкульозом, після чого в останніх формуються залишкові посттуберкульозні зміни, які можуть бути деактивовані в будь-якому віці. Ці діти все життя будуть у групі ризику щодо захворювання та інфікування майбутнього покоління. Впоратися з інфекцією можливо лише за умови пріоритетності в системі заходів щодо боротьби з туберкульозом дій щодо захисту дітей від інфікування та захворювання.

Проте домогтися зменшення кількості хворих дітей нині не можна. Можна лише стабілізувати показники захворюваності дітей на туберкульоз, що на тлі загального погіршення епідеміологічної ситуації можливе завдяки широко проведеним профілактичним заходам: щеплення БЦЖ, туберкулінодіагностики та профілактичного лікування дітей з груп ризику захворювання. Враховуючи зростання захворюваності на туберкульоз дітей у певних групах населення, необхідно всі зусилля спрямувати на роботу з групами ризику захворювання (вперше інфікованими туберкульозом, дітьми з сімей мігрантів та їх соціально дезадаптованих груп населення).

1.5 Профілактика туберкульозу

Профілактика туберкульозу складається із 3 «С» - специфічна, санітарна, соціальна. Збудник туберкульозу було відкрито Р. Кохом в 1882 року, і почав працювати над профілактикою туберкульозу. Епідемією туберкульоз вважається тоді, коли хворіє в якомусь регіоні понад 1% населення. Наприкінці 19 століття пандемія туберкульозу. Р. Кох своїми роботами в 1892 році, розробив метод профілактики запропонував туберкулін, випробував на собі (ввів у м'яз) і деякий час лихоманив, зліг, його обстежили та виявили туберкульоз. Ця парадоксальна реакція занапастила його. Весь світ відразу поставив під сумнів істинність відкриття збудника туберкульозу, і стали стверджувати, що туберкульоз викликається. вірусною інфекцією(Р. Кох культуру, яку виростив, відфільтрував через фарфоровий фільтр). Тільки в 1907 році австрійський лікар барон фон Пірке показав імунологічними дослідженнями, що збудником є ​​Mycobacterium tuberculosis, відкрив явище алергії, імуногенність Mycobacterium tuberculosis. І.І. Мечников активно займався бактеріологією показав у наступні роки, що Mycobacterium tuberculosis має певні властивості, одна з яких яскраво виражена мінливість під дією різних факторів (опромінення, культури і т.д.). Насамперед Mycobacterium tuberculosis змінює свою вірулентність (ступінь патогенності). На основі цієї якості Mycobacterium tuberculosis французькі вчені Кальмет і Жеррен поставили за мету зробити так, щоб збудник втратив свої патогенні властивості. У 1908 році вони почали свою роботу, вони взяли Mycobacteriumtuberculosisbovinusі вирощували його на живильному середовищі, що складалася з картопляного агару, з додаванням жовчі та ін. І в 1921 вони закінчили, зробивши 233 пересівання з одного середовища на інше. Ця наполегливість увінчалася успіхом. Кальметт перевірив штам на морських свинках (найчутливіша тварина до мікобактерії), морські свинки після зараження не гинули, це було доказом того, що штам втратив свою патогенність. Після цього вони перевірили вакцину на людині. Оскільки вакцина була штам із середовищем. Вони взяли новонароджену дитину, яка народилася у матері хворої на відкриту форму туберкульозу (бабуся також хворіла на туберкульоз). Вони дворазово дали вакцину всередину і малюк згодом живучи в оточенні бактеріовиділювачів не захворював на туберкульоз, що стало доказом того, що вакцина є імуногенною. Згодом виявилося, що вона не абсолютно імуногенна, але вона створює імунітет, який захищає організм. При впровадженні вакцини були трагічні моменти - у Німеччині під час вакцинації населення переплутали вакцинальний штам і з високопатогенним і 235 малюків захворіли і Кальмета посадили у в'язницю, за створення «хибної вакцини». Потім було все спростовано, і Кальмета випустили.

У нас вакцина з'явилася в 20-х роках, офіційно ця вакцина була зареєстрована в МОЗ у 1936 році, тоді ж було видано указ про обов'язкову вакцинацію всього населення. Але на нашій території вакцина з 2-тижневим терміном зберігання не поширилася належним чином. У 1961 році зареєстровано нову суху вакцину БЦЖ з терміном придатності 12 тижнів і з цього часу проводиться поголовна вакцинація дітей вже в пологовому будинку (на 5-7 день народження). Ця вакцина випускається в ампулах, кожна містить 1 мг вакцини (20 вакцинальних доз). Випускаються в коробках 5 ампул + 5 ампул розчинника (фізіологічного розчину).

Медсестра або фельдшер, які мають право на вакцинацію, розчиняють вміст ампули в розчиннику. Одна доза становить 0.1 мл, вакцинацію проводять туберкуліновим шприцем зі спеціальним градуюванням. Набирають 2 дози - 0.1 мл вводиться суворо під шкіру, решта витрачається заповнення шприца.

Далі йде процес формування імунітету. Після введення вакцини мати з дитиною виписують додому і поступово розвивається реакція – виникає запалення, припухлість, іноді на цьому все й закінчується, що свідчить про те, що вакцина не якісна – втратила вірулентність та патогенність, імуногенність. Якщо вакцина якісна то на тлі запалення, в центрі припухлість з'являється виразка, яка заповнюється грануляціями і поступово гоїться. Загоєння триває 1.5 – 2 місяці, рідко до 5 місяців. На місці виразки залишається пігментна папулка, за якою судять про виконання щеплення (роблять у ліве плече). При підозрі на туберкульоз робиться проба Манту - якщо є пишна папула, з гіперергічною реакцією (розмір папули більше 17 мм) тоді потрібно обстежити дитину диспансеру. Але якщо реакція не більше 5-7 мм, можна сказати що туберкульозу немає .

Бувають протипоказання для вакцинації:

· Недошність (менше 2400). Тільки тоді, коли дитина досягає нормальної ваги, можна робити вакцинацію.

· Гемолітична яскраво виражена жовтяниця. Можна вакцинувати після зникнення жовтяниці.

· якщо в пологовому будинку у дитини розвинулася якась інфекція

· якщо є піодермія

Імунітет тримається в межах 5 років, тому для того, щоб захистити дитину, треба проводити ревакцинацію. У нашій країні ревакцинація проводиться триразово. Перша ревакцинація проводиться у 7 років (прийнято тому що зручно – діти йдуть до школи). Зараз роблять ревакцинацію під час випуску з дитячого віці. Другу та третю ревакцинацію проводять у 5 та 10 класі.

Формування імунітету йде таким же чином, але, як правило, слабовиражені прояви - виразка може не формуватися, може бути пустулка, яка розсмоктується. Після 17 років ревакцинація проводиться тільки по свідченням :

· контакт молодої людини з хворим на туберкульоз (сім'ї де один член сім'ї хворіє, і є особи до 30 років). Після 30 років ревакцинацію не проводять оскільки вважається, що людина після 30 інфікована.

Протипоказання до ревакцинації:

· Наявність інфікованості туберкульозом. У процесі життя більшість населення інфікується, але занедужує невелика частина, ревакцинація в даному випадку не має жодного сенсу.

· Наявність якоїсь алергії, зокрема всі хвороби носять алергічний характер, і в першу чергу бронхіальна астма(Різке загострення при ревакцинації, аж до астматичного статусу).

· Наявність шкірних поразок - піодермія, юнацькі вульгарні вугри і т.п.

· Наявність ускладнень при попередніх ревакцинаціях.

Ускладнення вакцинації та ревакцинації:

· виразки разом введення вакцини, виразка розміру більше 10 мм

· Келоїд на місці рубця

· Лімфаденіт, величина лімфовузлів більше 15 мм

1.5.1 Хіміопрофілактика

Хіміопрофілактика проводиться ізоніазидом у дозі 10 мг на кг ваги, проводиться у весняно-осінній період терміном 2-3 місяці.

Профілактиці підлягають:

1. діти та підлітки, що знаходяться в контакті з туберкульозними хворими

2. особи, які перехворіли на туберкульоз і в легенях або інших органах є залишкові явища, що виражаються у формі фіброзних полів, рубців, кальцинатів (петрифікатів). Так як у рубцях Mycobacterium tuberculosis може жити багато років і в умовах стресу, ослаблення імунітету (особливо зумовлене вірусною інфекцією).

3. хворі на цукровий діабет. Серед багатьох захворювань при цукровому діабеті ураженість туберкульозом дуже висока. Ці два захворювання є друзями.

4. особи, які страждають на виразкову хворобу, особливо за наявності залишкових явищ після перенесеного туберкульозу (у легенях, лімфовузлах). Про ці зміни людина може й не знати.

5. особи хворі на хронічні захворювання, що постійно приймають глюкокортикоїди. Гормони впливають на рівень імунітету та сприяють захворюванню на туберкульоз при контакті з хворими.

6. особи, які мають професійні захворювання легень - пневмоконіози, при яких загроза захворіти на туберкульоз висока.

Така система хіміопрофілактики допомогла знизити захворюваність на туберкульоз.

1.5.2 Санітарна профілактика

Санітарна профілактика складається з наступних моментів:

1. ізоляція хворих на туберкульоз з бактеріовиділенням

2. правильна та систематична дезінфекція місць знаходження хворого

3. санітарна пропаганда

Ізоляція. З 20-х років було узаконено, що сім'ї де перебуває хворий на туберкульоз з бактеріовиділенням обов'язково підлягають розселенню. До 1991 року давали житлоплощу. Якщо в сім'ї є двоє хворих - чоловік і дружина і виписується дитина з пологового будинку, то необхідно з метою безпеки краще ізоліварувати малюка на 2-3 місяці для формування імунітету (шпиталізуються в диспансер).

Розселення підлягають особи хворі на туберкульоз.

Дезінфекція широко застосовується і втратила значення. Проводиться хлораміном, хлорним вапном. Хлорамін в 1-2% розчині (застосовується в лікувальних закладах) не є ефективним проти Mycobacterium tuberculosis, тому використовують великі концентрації. Проводять вологе прибирання, 2 рази на день. При ізоляції хворого проводиться заключна дезінфекція силами дезстанціями міста – обробляється все приміщення, речі та одяг вирушає до дезкамери. Поточна дезінфекція включає також окремий посуд, обов'язкова обробка хлораміном (замочування протягом 5 годин). Краще радити кип'ятити в 2% розчині соди (гарячий розчин вбиває Mycobacterium tuberculosis моментально). Зазвичай радять взяти 60 соди на 3-літрову банку.

Постільна та натільна білизна має бути прокип'яченою. Бажано щоб у приміщенні, де живе хворий, не було килимів, тому що при кашлі порошинки осідають на меблів, килимах.

Важлива міра санітарної профілактики - недопущення хворих на туберкульоз до роботи з дітьми, у системі громадського харчування та сфері обслуговування. Заборона на деякі професії:

1. всі професії, пов'язані з контактом з дітьми - вихователі, вчителі та ін.

2. всі професії, пов'язані з комунальним обслуговуванням

3. професії, пов'язані з транспортом (провідники, стюардеси та ін.).

всього близько 20 професій.

1.5.3 Соціальна профілактика

Насамперед ця робота лежить на владі.

1. кожен хворий на туберкульоз має право на окрему житлову площу

2. право на лікарняний лист протягом 10-12 місяців

3. всі хворі на туберкульоз мали право на відпустку тільки в літній період

4. всі хворі на туберкульоз на виробництві мають право на безкоштовне дієтичне харчування

5. кожен хворий, який перехворів та його родичі мають право на безкоштовне санаторне лікування протягом 2-3 місяців

Санітарна пропаганда: нею має займатися влада - друковані листівки про захворювання у громадських місцях, телебачення, радіо та ін.

Медико-соціальна допомога громадянам, які страждають на соціально значущі захворювання. Громадянам, які страждають на соціально значущі захворювання, перелік яких визначається Урядом Російської Федерації, надається медико-соціальна допомога і забезпечується диспансерне спостереження у відповідних лікувально-профілактичних установах безкоштовно або на пільгових умовах.

Види та обсяг медико-соціальної допомоги, що надається громадянам, які страждають на соціально значущі захворювання, встановлюються Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації спільно з зацікавленими міністерствами і відомствами.

Фінансування медико-соціальної допомоги громадянам, які страждають на соціально значущі захворювання, здійснюється за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів, цільових фондів, призначених для охорони здоров'я громадян, та інших джерел, не заборонених законодавством Російської Федерації.

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження

2.1 База дослідження, характеристика кадрових, матеріально-технічних ресурсів санаторної школи-інтернату

Школа-інтернат є лікувально-профілактичною установою санаторного типу, призначений для проведення лікувальної та оздоровчої роботи серед учнів. Основним завданням школи є проведення профілактичного лікування туберкульозу та оздоровлення дітей. Розраховано школу на 180 місць, відвідують її діти віком від 7 до 16 років. Прямують до школи діти та підлітки, які перебувають на обліку в дитячому протитуберкульозному диспансері з діагнозом: локальні форми туберкульозу, віраж тубпроб, інфіковані туберкульозом та контактні туберкульоз діти. До школи приймаються діти за направленням лікаря фтизіатра протитуберкульозного кабінету.

Будівля школи типова, в цегляному виконанні, 3-х поверхова, з центральним опаленням, каналізацією та водопостачанням. Загальна площаінтернату 4040 м кв. У будівлі школи є 9 класних кімнат, 18 спальних, туалетні, умивальні кімнати та роздягальні для кожного класу. Є спортивний зал, тренажерний зали, актовий зал, комп'ютерний клас, кабінет психолога, кімната для хореографії, кабінет музики, кабінет для обслуговування праці дівчаток, майстерні для праці хлопчиків, кімната гігієни для дівчаток, зал для занять Л.Ф.К., бібліотека, їдальня, харчоблок, склад для зберігання продуктів, пральня. Також є кабінет лікаря, фізіокабінет, зубний кабінет, ізолятор на 7 ліжок та процедурний кабінет. Кабінети обладнані медичним обладнанням. У фізіокабінеті є УВЧ, тубус-кварц, кварц переносний, два інгалятори ультрозвукових «Мусон», солюкс, іонізатор повітря, плантограф, ваги медичні, ростомір, тонометри. У зубному кабінеті бормашина високочастотна з кріслом, набір стоматологічних інструментів, сухожарова шафа. Взимку працює фітобар. З вересня 2004 року у школі працює кабінет галотерапії.

Медичними кадрами Ачинська санаторна школа-інтернат укомплектована повністю: 2 лікарі – фтизіатр та педіатр, 4 медичні сестри.

Принцип роботи школи – лікувально-профілактичний. На початку навчального року складається план роботи на весь навчальний рік і робота здійснюється відповідно до плану.

Предмет дослідження:

─ протитуберкульозні заходи, що проводяться в школі-інтернаті

Об'єкт дослідження :

─ учні школи інтернату

Методи дослідження

─ Статистичний метод.

─ Соціологічний метод.

─ Метод системного аналізу, анкетування

Матеріал дослідження:

1. Статистичні дані річних звітів організаційно-методичного відділу школи-інтернату м. Ачинська

2. Дані соціологічного опитування

3. Медичні карти форма 026/у

Етапи дослідження:

1. Складання програми та плану дослідження.

2. Збір матеріалу.

3. Статистична обробка даних.

4. Аналіз дослідження, висновки.

Обробка матеріалу проводилася за допомогою таких програм :

· MicrosoftWord

· MicrosoftExcel

· MicrosoftPower Point

Місце проведення дослідження:

· КМУУ «Ачинська санаторна школа-інтернат»

2.2 Комплекс заходів щодо боротьби з туберкульозом у дітей та підлітків, що проводяться в школі інтернаті

У комплексі заходів щодо боротьби з туберкульозом у дітей та підлітків необхідно застосовувати такі методи

· Метод специфічної профілактики туберкульозу у дітей

Основними цілями специфічної вакцинації захист дітей раннього та молодшого вікута підлітків від захворювання ускладненими та поширеними формами туберкульозу, а також ліквідація смертності дитячого населення від туберкульозу.

Захист здійснюється за допомогою вакцинації та ревакцинації препаратами БЦЖ БЦЖ-М, які проводять медичні працівники загальної педіатричної лікувальної мережі. Фінансування даних заходів має здійснюватися централізовано органами охорони здоров'я федерального рівня.

Специфічна вакцинація проти туберкульозу в умовах епідемічного неблагополуччя є обов'язковою для дітей раннього віку, показана у перші 3-5 діб після народження в умовах пологового будинку чи іншої спеціалізованої установи та має проводитися спеціально навченими медичними сестрами. При цьому необхідно вимагати від медичного персоналу суворого дотримання техніки введення вакцини та правил вакцинації проти туберкульозу та домогтися:

Охоплення вакцинацією щонайменше 95% кількості новонароджених;

Профілактичного обстеження на туберкульоз всього домашнього оточення новонароджених на момент виписки з пологового будинку;

Використання вакцини БЦЖ-М для вакцинації всіх новонароджених на територіях із задовільною епідеміологічною ситуацією щодо туберкульозу.

Ревакцинація проти туберкульозу проводиться лише вакциною БЦЖ. В умовах епідемічного неблагополуччя вона показана у віці 7 та 14 років.

· Метод активного виявлення туберкульозу у дітей та підлітків

Основним методом активного виявлення туберкульозу у дітей є туберкулінодіагностика; у підлітків – туберкулінодіагностика у поєднанні з променевими методами. Щорічна перевірка внутрішньошкірної реакції Манту з 2ТІ у всього дитячого населення Росії (масова туберкулінодіагностика) дозволяє виявити до 2/3 випадків захворювання на туберкульоз (у 2003 р.). профілактичним методомвиявлено 78%). Цей метод забезпечує діагностику малих неускладнених форм, які потребують проведення коротких курсів хіміотерапії з лікуванням без залишкових змін.

Мета туберкулінодіагностики – виявлення інфікованих туберкульозом для подальшого профілактичного лікування та відбір дітей декретованого віку для специфічної вакцинації БЦЖ.

В умовах епідемічного неблагополуччя при ризику інфікування більше 1% (у 2003 р. він склав 1,8%) показано щорічне проведення реакції Манту з 2ТІ всьому дитячому та підлітковому населенню.

У підлітковому віцітуберкулінодіагностика повинна проводитися у поєднанні з іншими методами виявлення туберкульозу (променевими та бактеріостатичними), що застосовуються серед дорослого населення. Для підлітків інтервал між туберкулінодіагностикою та даними методами має становити не менше 6 міс.

Туберкулінодіагностика проводиться всім дітям та підліткам при підозрах на туберкульоз. Її проводять лише спеціально навчений середній медичний персонал в організованих дитячих колективах.

· Профілактичне (превентивне) лікування туберкульозу

Метою превентивного лікування є попередження розвитку хвороби у дітей та підлітків, які вперше інфіковані туберкульозом та/або входять до групи ризику щодо захворювання на туберкульоз. Це лікування має бути пріоритетним у роботі дитячої медичної служби.

Організація превентивного лікування проводитися диференційовано залежно від факторів ризику захворювання. За наявності специфічних факторів ризику (відсутності БЦЖ, контакту з хворим на туберкульоз та ін.) показано обов'язкове проведення превентивного лікування в умовах стаціонару або санаторно-оздоровчих закладів; в інших випадках показання, обсяг та місце проведення профілактичного лікування визначається індивідуально. Профілактичне лікування проводиться середнім медичним персоналом в організованих колективах (дитсадках, школах, спеціалізованих медичних закладах).

· Організація лікування дітей та підлітків, хворих на туберкульоз

Лікування хворих на туберкульоз дітей проводиться під наглядом лікаря-фтизіатра протитуберкульозної установи, який несе відповідальність за правильність та ефективність лікування.

Зміст основних компонентів лікування хворих на туберкульоз регламентується нормативними та методичними документами МОЗ Росії, що містять протоколи лікування. Ці протоколи являють собою стандартизовані схеми лікування певних категорій хворих на туберкульоз, лікування яких має здійснюватися за єдиним планом та призводити до певних результатів у конкретні терміни. Показання для застосування тієї чи іншої схеми проведення лікування визначаються виходячи з тяжкості туберкульозного процесу та/або фонових захворювань; епідемічна небезпека хворого; матеріально-побутових умов його життя та рівня соціальної адаптації; особливостей місцевих умов

Таким чином, проблема туберкульозу у дітей та підлітків у сучасних умовах має відмінності від загальноприйнятих понять про це захворювання. Змінився сам туберкульоз, з'явилися лікарсько-стійкі форми захворювання, зараження якими призводить до тяжкого перебігу процесу, необхідності оперативного лікування з подальшою інвалідизацією дитини. Загальне профілактичне лікування не захищає від захворювання. Туберкульозом стали хворіти діти із соціально благополучних сімей за наявності раціонального харчування та ведення правильного способу життя. Ці факти вимагають посилення профілактичної роботи з боку медичного персоналу, незалежно від місця роботи.

Розділ 3. Результати власних досліджень

3.1 Аналіз протитуберкульозних заходів, що проводяться медичною сестрою в школі-інтернаті

Загальна характеристика учнів школи

Віковий склад учнів віком від 7 до 16 років.

Таблиця №1

Кількість учнів у школі-інтернаті за статевою ознакою та класами за 2004-2006 роки.

Класи		Року
		2004		2005		2006
		Загальна кількість дітей у класі
1 клас	хлопчики	7	25	8	23	9	23
	дівчатка	16		15		14
2 клас	хлопчики	9	22	7	20	6	20
	дівчатка	13		13		14
3 клас	хлопчики	6	20	7	20	7	19
	дівчатка	14		13		12
4 клас	хлопчики	9	22	9	23	8	22
	дівчатка	13		14		14
5 клас	хлопчики	8	20	8	19	9	20
	дівчатка	12		11		11
6 клас	хлопчики	11	21	8	18	10	21
	дівчатка	10		10		11
7 клас	хлопчики	12	18	13	21	11	20
	дівчатка	6		8		9
8 клас	хлопчики	8	15	8	17	7	15
	дівчатка	7		9		8
9 клас	хлопчики	9	19	9	19	8	19
	дівчатка	10		10		11
Усього		180		180		179

Як видно з таблиці № 1 кількість учнів, які перебувають на лікуванні в санаторній школі-інтернаті у 2006 суттєво не відрізняється від 2005 та 2004 років. Хлопчики та дівчатка у різних вікових групах страждають на туберкульоз у рівній мірі.

Таблиця №2

Соціальна характеристика учнів школи-інтернату за 2006 рік

Показник	Число обстежених	% обсягу вибірки
Обсяг вибірки	179	100
Тип сім'ї
Повна (обидва чоловіки)	116	64,8%
Не повна (розведені, вдовствуючі, одинока мати, опікуни)	63	35,2%
Число членів сім'ї
Два	12	6,7%
Три	67	37,4%
Понад три	100	55,9%
Кількість дітей у сім'ї
Один	69	38,5%
Два	87	48,7%
Три і більше	23	12,8%
Рівень освіти батьків (розділ сім'ї)
Вища	37	20,7%
Середнє спеціальне	123	68,7%
Середнє	19	10,6%
Працюють обидва батьки	89	49,7%
Працює один із батьків	79	44,2%
Не працюють	11	6,1%
Житлові умови батьків
Окрема квартира	53	29,7%
Власний будинок	19	10,6%
Немає постійного житла	21	11,7%
Проживають із родичами	86	48%

Як видно з таблиці № 2, більшість сімей учнів школи-інтернату є повними і це становить 64,8% від загальної кількостіучнів та 35,2% учнів мають не повну сім'ю, при цьому найбільший відсоток 48,7% дводітні сім'ї та 12,8% сімей мають трьох і більше дітей. За рівнем освіти батьків найбільший відсоток 68,7% мають середню спеціальну освіту, та найменший відсоток 10,6% мають лише середню освіту. За ступенем зайнятості батьки розподілилися так, у більшості сімей учнів школи-інтернату працюють обидва батьки і це становило 49,7% від загальної кількості досліджуваних, у 79 випадків працює один з батьків, що становить 44,2% від загальної кількості сімей, також 6 ,1% сімей, де обоє батьків не працюють. При вивченні житлових умов лише 29,7% мають окрему квартиру, 10,6% мають власний будинок, найбільша кількість сімей 48% проживає з родичами, також 11,7% сімей учнів не мають постійного житла. Наведені цифри показують, що соціальна характеристика сімей учнів, які перебувають на лікуванні, переважно задовільна і всім дітям під час народження проводилася БЦЖ в пологовому будинку.

Діаграма №1

Кількість дітей у сім'ї

Діаграма №2

Ступінь зайнятості батьків у праці

Діаграма №3

Характеристика житлових умов батьків

Таблиця №3

Діагнози дітей та підлітків при вступі до санаторної школи-інтернату за 2006 рік залежно від класу навчання

Клас	Діагноз	хлопчики	дівчатка	Усього
1 клас	Віраж туберкулінової проби	4	5	9
	Туберкульозний контакт	4	5	9
	Туб. інфікування	1	4	5
2 клас	Віраж туберкулінової проби	1	2	3
	Туберкульозний контакт	2	-	2
	Туб. інфікування	3	12	15
3 клас	Клінічне лікування ПТК	1	1	2
	Туберкульозний контакт	1	3	4
	Туб. інфікування	5	8	13
4 клас	Віраж туберкулінової проби	-	2	2
	Туберкульозний контакт	4	7	11
	Туб. інфікування	4	5	9
5 клас	Віраж туберкулінової проби	2	1	3
	Туберкульозний контакт	1	4	5
	Туб. інфікування	3	6	9
	Клінічне лікування ПТК	1	2	3
6 клас	Віраж туберкулінової проби	1	3	4
	Туберкульозний контакт	3	2	5
	Туб. інфікування	6	6	12
7 клас	Віраж туберкулінової проби	-	1	1
	Туберкульозний контакт	2	4	6
	Туб. інфікування	6	7	13
8 клас	Клінічне лікування ПТК	1	-	1
	Туберкульозний контакт	-	1	1
	Туб. інфікування	6	7	13
9 клас	Осередковий туберкульоз лівої легені у фазі ущільнення	1	-	1
	Віраж туберкулінової проби	1	-	1
	Туберкульозний контакт	2	5	7
	Туб. інфікування	5	5	10

Таблиця №4

Відсоткове співвідношення захворюваності дітей, що надійшли

до школи-інтернату за 2006 рік

З таблиці №4 видно, що туб. інфікування перевищує інші діагнози і становить 55,3% від усіх учнів школи-інтернату.

Діаграма №4

Структура захворюваності дітей, що надійшли

до школи-інтернату за 2006 рік

На підставі оцінки стану здоров'я дітей, наявності або відсутності хронічних захворювань, рівня функціонального стану основних систем організму, ступеня резистентності до інфекційним захворюваннямта оцінки фізичного та нервово-психічного розвитку дітей виділяють п'ять груп здоров'я:

I. Здорові діти з нормальним рівнем фізичного розвитку та нормальним рівнем основних функцій.

ІІ. Діти, які мають деякі функціональні та морфологічні відхилення, часто хворіють діти:

А. Підгрупа короткострокових (менше 6 міс.) лікарського спостереження (рековалесценти після хірургічних втручань, травм, перенесених пневмоній та інших інфекцій, гострих захворювань, які вимагали госпіталізації, діти з початковими проявами рахіту, гіпотрофії, анемії).

Б. Підгрупа тривалого лікарського спостереження (помірна міопія, аномалії прикусу, негрубі порушення постави, функціональні шуми у серці, збільшення щитовидної залози у пубертатному періоді та ін.).

ІІІ. Хворі на хронічні захворювання в стані компенсації зі збереженням функціональних можливостей організму.

IV. Хворі на хронічні захворювання у стані субкомпенсації зі зниженими функціональними можливостями, але без значного порушення самопочуття.

V. Ті, що страждають хронічними захворюваннями в стані декомпенсації, що знаходяться в стаціонарі або на постільному режимі.

Таблиця №5

2004р.		2005р.		2006р.
абс.	%	абс.	%	абс.	%
I група	0	0,0	0	0,0	0	0,0
II група	136	75,5	135	75,0	141	78,7
ІІІ група	44	24,5	45	25,0	38	21,3
IVгрупа	0	0,0	0	0,0	0	0,0
Vгрупа	0	0,0	0	0,0	0	0,0

Діаграма №5

Розподіл дітей та підлітків за групами здоров'я

З діаграми №5 видно, що найбільший відсоток складають діти другої групи здоров'я, тобто діти, які потребують лікувально-оздоровчих заходів. Дітей та підлітків з першою групою немає, оскільки це не відповідає специфіці санаторної школи. Кількість дітей третьої групи у 2006 році відзначено зменшення, що вказує на ефективність протитуберкульозних заходів.

Таблиця №6

Захворюваність дитячого населення на всі форми туберкульозу

З представлених даних у таблицях 6, 7 очевидне хвилеподібне зростання захворюваності на туберкульоз дітей у місті. За віком пік захворюваності посідає шкільний період.

Таблиця №8

Поширеність туберкульозу

З наведених даних видно хвилеподібне зростання поширеності туберкульозу, що характеризує несприятливу епідемічну ситуацію.

У санаторній школі – інтернаті для дітей та підлітків звертається велика увага на заходи щодо санітарно-гігієнічного режиму, які будується диференційовано з урахуванням вікових особливостей та різного ступеня навчального навантаження учнів 1-4 класів, учнів 5 класів та учнів 6-9 класів. Характерною особливістюрежиму є:

· перебування дітей та підлітків на свіжому повітрі до 3 годин на день;

· Достатня тривалість сну /для учнів початкових класів в режим дня включений додатковий сон після обіду/;

· раціональне харчування;

· правильне чергування навчальних занять із відпочинком та забезпечення комплексу лікувально-оздоровчих заходів.

Для збереження працездатності, більшої ефективності занять дотримуються такі правила:

· Тривалість уроку 40 хвилин, 3 хвилини з них використовуються для фізкультурної паузи;

· Першокласникам для полегшення адаптації у вересні вводиться по три уроки на день, у лютому додаткові канікули на один тиждень;

· Організована прогулянка на свіжому повітрі після третього уроку тривалістю 40 хвилин;

· В режим дня включені такі форми фізичного виховання: ранкова гімнастика, уроки фізкультури, фізкультурні паузи, рухливі ігри на змінах, під час перебування дітей на свіжому повітрі, лікувальна фізкультура, заняття у спортивних секціях, процедури, що гартують / вранці вологе обтирання до пояса.

Правильно організоване та раціональне харчування є найважливішим лікувально-оздоровчим заходом. У школі-інтернаті організовано п'ятиразове харчування – сніданок, обід, вечерю та 2 полуденки. Харчування здійснюється відповідно до норм фізіологічних потреб у харчових речовинах та енергії для різних вікових груп населення. Раціон харчування збільшений рахунок підвищеного вмісту їжі білків тваринного походження, які підвищують опірність організму до туберкульозу. У харчування включається достатня кількість овочів, фруктів, соків та інших продуктів. Організація харчування неможлива без постійного медичного контролю. Складається десятиденне меню. Контроль за дотриманням норм харчування проводиться за накопичувальною відомістю з підрахунком білків, жирів, вуглеводів та калорій. За потреби проводиться корекція. Крім цього проводиться контроль за термінами реалізації продуктів, що швидко псуються, товарним сусідством, санітарно-гігієнічним вмістом харчоблоку. З працівниками кухні проводяться бесіди щодо дотримання технології приготування їжі для дітей.

У лікувально-профілактичну роботу включені такі заходи:

· хіміопрофілактика, відповідно до показань;

· туберкулінодіагностика;

· Огляд дітей та підлітків санаторної школи 4 рази на рік. Проведення лабораторних обстежень: розгорнутий аналіз крові, аналіз сечі, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки дітям віком до 15 років, флюорографія дітям віком від 15 років.

Антропометрія учнів санаторної школи 4 рази на рік /вимірювання росту, зважування, вимірювання грудної клітки при вдиху та видиху/, спірометрія.

Протягом перших 10 – 15 днів перебування у санаторній школі – інтернаті діти та підлітки оглядаються лікарем фтизіатром. Дані огляду заносяться до історії хвороби. Після огляду відповідно до клінічного діагнозу туберкульозу та рекомендацій лікаря протитуберкульозного диспансеру призначається дітям та підліткам відповідне лікування та санітарно-гігієнічний режим також намічається план оздоровчих заходів.

Всім дітям і підліткам і з контакту з хворими на активні форми туберкульозу призначається хіміопрофілактичні заходи восени – весняний період ізоніазидом з розрахунку 10мг/кг ваги на добу один раз перед обідом або фтивазидом з розрахунку 30мг/кг один раз на добу два місяці навесні.

Дітям з віражем туберкулінових реакцій на туберкулін, а також підліткам, інфікованим туберкульозом, хіміопрофілактика проводиться тими самими препаратами протягом трьох місяців одним курсом на початку навчального року. Дітям та підліткам з локальною формою туберкульозу у фазі ущільнення та кальцинації без симптомів інтоксикації призначається курс хіміопрофілактики зазначеними препаратами протягом трьох місяців /восени та двох навесні/.

При повторному перебування дітей та підлітків у санаторній школі – інтернаті питання хіміопрофілактики вирішується разом із протитуберкульозним диспансером. Крім специфічної антибактеріальної терапії застосовується вітамінотерапія / ревіт, вітамін В, аскорбінова кислота/, десенсибілізуюче лікування препаратами кальцію /глюконат кальцію/.

На початку та наприкінці навчального року /вересень та березень – квітень/ та проводиться туберкулінодіагностика /проба Манту 2 ТЕ ППД-Л/.

3.2 Оцінка ефективності перебування дітей та підлітків у санаторній школі в інтернаті

Основним критерієм ефективності проведених лікувально-профілактичних заходів при перебування дітей та підлітків у санаторній школі-інтернаті є:

· Досить хороше наростання ваги та позитивні зрушення в загальному фізичному розвитку;

· Зміна проби Манту з 2ТЕ в бік зменшення.

Після закінчення навчального року мною та лікарем-педіатром вирішується питання про виписку дітей та підлітків із санаторної школи – інтернату чи продовження їх лікування. Висновок представляється остаточне рішення лікаря протитуберкульозного диспансеру.

Таблиця №9

Аналіз ефективності профілактичного лікування дітей та підлітків санаторної школи-інтернату

Діаграма №6

Графік ефективності лікування учнів санаторної школи-інтернату

Аналізуючи дані таблиці та діаграми можна відзначити тенденцію до покращення ефективності лікування учнів з 57,2% у 2004 році до 68,1% у 2006 році.

3.3 Аналіз результатів анкетування

В анкетуванні взяли участь учні 8-9 класів. Вибіркову сукупність склали 23 учні, віком від 14 до 16 років. Основну групу респондентів становлять дівчатка 14 учнів (61%), 9 хлопчиків (39%). Статева структура опитаних представлена ​​у діаграмі 7

Діаграма №7

Розподіл учнів по підлозі

За кількістю членів сім'ї учні розподілилися так:

· 1 учень, проживає лише з мамою, що становило 4% від загальної кількості учнів.

· 3 члени сім'ї, у 6 учнів, що склало 26%.

· 4 члени сім'ї - у 5 учнів, що склало 22%.

· 5 і більше членів сім'ї - у 11 опитаних і становить 48% від загальної кількості проханих.

За кількістю дітей у сім'ї найбільший відсоток склали сім'ї з двома дітьми 52%, сім'ї, де була одна дитина 22%, та 26% сімей, де три і більше дітей.

За рівнем зайнятості батьків у праці відповіді розподілилися так (діаграма8):

· Працюють обидва батьки -39%

· Працює один з батьків -35%

· Не працюють 26%

Діаграма №8

Розподіл батьків опитаних за рівнем зайнятості у праці

Як видно з діаграми 8, досить великий відсоток батьків 26% від загальної кількості опитаних, не зайняті в праці.

Стан свого здоров'я учні оцінили в такий спосіб

· Хороше - 65%

· задовільний -35%

· Незадовільне -0%

Стан здоров'я у членів своєї сім'ї оцінюю як:

· Гарне – 35%

· Задовільний – 30%

· Незадовільне -35%

При вивченні загального стану дитини було поставлене запитання: як часто ти втомлювався через своє захворювання за останній тиждень?

· Більшу частину часу -17%

· Іноді, рідко – 44%

· Майже ніколи чи жодного разу - 39%

Проблеми, що виникають у зв'язку із захворюванням, учні виділяють такі (діаграма 9):

· Проживання не в сім'ї -39%

· Відсутність друзів - 26%

· Обмеження в розвагах -35%

Діаграма №9

Проблеми, що виникають у учнів, у зв'язку із захворюванням

З діаграми 9 видно, що з проблем, що виникають у дитини у зв'язку із захворюванням найбільший відсоток набрали відповіді проживання не в сім'ї 39% і обмеження в розвагах 35%

З порушених потреб учні виділяють такі:

· поганий апетит - 13%

· поганий сон - 13%

· Підвищення температури - 9%

· головний біль, слабкість -13%

· почуваюся добре - 52%

3.4 Роль медсестри у наданні протитуберкульозної допомоги підліткам та дітям

Усі різноманітні обов'язки медсестри фтизіатричного профілю можна умовно поділити на:

─ Маніпуляційні процедури, що відпускаються у всіх лікувальних закладах – роздача ліків, ін'єкції, внутрішньовенні вливання, налагодження крапельниці, промивання шлунка та кишечника, накладення пов'язок, догляд за хворими тощо.

─ Суто специфічну роботу, властиву лише протитуберкульозній службі.

Один із основних принципів хіміотерапії туберкульозу є контроль за прийомом протитуберкульозних препаратів (ПТП). Прийом ПТП відбувається у присутності медичної сестри, яка має працювати у умовах тактовно, коректно, але з наполегливо. При цьому не останню роль відіграє пояснення хворому на важливість моменту. Перерви в прийомі ПТП призводять, з одного боку, до звикання до них мікробактерій туберкульозу, а з іншого боку – до їхньої поганої переносимості.

Медсестра фтизіатричної служби може опинитися в ситуаціях, що вимагають від низки самостійних та грамотних дій. Як у стаціонарі, так і в амбулаторно-диспансерних умовах при ускладненнях туберкульозу легень, коли потрібна екстренна допомога, зокрема при легеневих кровотечах та спонтанному пневмотораксі, медсестра нерідко виявляється біля ліжка хворого раніше лікаря, і від повноти та раціональності наданої нею допомоги залежить життя та здоров'я пацієнта.

Значне місце серед обов'язків медичної сестри фтизіатричного профілю займає постановка туберкулінової проби Манту та заходи відповідно до її результатів.

Для встановлення проби Манту застосовую спеціальні однограмові шприци. З дотриманням асептики та антисептики в шприц набирають 0,2 мл розчину туберкуліну ППД-Л і тонкою голкою, введеною внутрішньошкірно зрізом вгору, вводять 0,1 мл розчину так, щоб утворилася папула білуватого кольору діаметром 5-8 мм. Реакцію оцінюють через 48-72 год., Вимірюючи прозорою лінійкою діаметр інфільтрату поперечної передпліччя.

Реакція вважається:

а) негативною (анергія), якщо немає почервоніння та інфільтрату, а є лише слід від уколу;

б) сумнівною – при діаметрі інфільтрату від 2 до 4 мм або почервоніння будь-яких розмірів;

в) позитивної – при діаметрі інфільтрату від 5 до 16 мм у дітей та підлітків та до 20 мм у дорослих (старше 17 років); позитивна реакція, своєю чергою, підрозділяється: на слабопозитивную – при діаметрі інфільтрату 5-9 мм; середньої інтенсивності – 10-14 мм; виражену -15-16 мм у дітей та підлітків та 15-20 мм у дорослих;

г) гіперергічної при діаметрі інфільтрату 17 мм і більше у дітей та підлітків та 21 мм і більше у дорослих, а також за наявності лімфангіїту та везиконекротичних змін будь-яких розмірів;

д) посилюється при збільшенні діаметра на 6 мм і більше протягом року або менше 6 мм, але при розмірі інфільтрату 12 мм і більше (наприклад, було 10 мм, збільшився до 13 мм).

Нарешті, виділяють «віраж» туберкулінової реакції – поява вперше позитивної реакції за умови постачання попередньої проби трохи більше 1 року і негативному її результаті.

Діти та підлітки з «віражем», гіперергічною та реакціями, що посилюються, належать до групи ризику, вони обстежуються з метою виявлення туберкульозу (огляд, загальний аналіз крові та сечі, рентгенограма легень та ін); за наявності хвороби їм проводитися відповідне лікування. Все ж таки, якщо навіть туберкульоз не виявляється, пацієнти беруться на диспансерний облік: у VIа групі (з «віражем»), VIб – з гіперергічною та VIв – з реакцією, що посилюється, і вони отримують хіміопрофілактику двома або трьома препаратами (переважно тубазидом, рифампіцином) етамбутолом у відповідних віком дозах) протягом 3 місяців.

Профілактичні та планові медичні огляди спрямовані на своєчасне виявлення захворювання. У дітей та підлітків регулярно 1 раз на рік повинна проводитися туберкулінодіагоностика, а у підлітків та дорослих не рідше 1 разу на 2 роки – флюорографія органів грудної клітки. Групи ризику туберкульозу оглядаються частіше - щорічно або 2 рази на рік,

Важливо пояснити пацієнтам, що не треба боятися флюорографічних обстежень, оскільки зараз застосовується цифрова рентгенодіагностична техніка з променевим навантаженням у 30-50 разів меншим, ніж у плівкових флюорографів.

Як і раніше виявлення туберкульозу в групах ризику проводять дослідження з метою виявлення мікробактерій туберкульозу в мокротинні, сечі та інших виділеннях людини. При цьому важливо правильно вилучити матеріал для дослідження, насамперед мокротиння (проведення дратівливих інгаляцій).

Виявлення найбільш епідемічно небезпечних хворих-бактеріовиділювачів – усіма методами (бактеріоскопія, посіви на МБТ) з подальшим їх лікуванням – один із найважливіших пріоритетів надання протитуберкульозної допомоги населенню. Необхідно своєчасно направляти на обстеження осіб із симптомами захворювання, які самостійно звертаються за медичною допомогою, як правило, – до дільничного терапевта.

Знайти бактеріовиділювачі дуже важливо, але не менше значення має робота так званих вогнищах туберкульозної інфекції. Вогнищем туберкульозної інфекції називається місце проживання, де проживає хворий на туберкульоз - квартира, гуртожиток, сільський будинок тощо.

Ці осередки ділять на:

─ вогнище туберкульозної інфекції першого типу - те вогнище, де проживає хворий на туберкульоз з масивним бактеріовиділенням. Це вогнище найбільш небезпечне, особливо якщо в ньому проживають діти, підлітки, вагітні жінки. Ще небезпечніше вогнище, якщо житлово-побутові умови погані (погане освітлення, погане опалення, вогкість тощо)

─ вогнище туберкульозної інфекції другого типу - вогнище, де проживає хворий на туберкульоз з відносним (умовним) бактеріовиділенням - виділення бактерій непостійне. Якщо у цьому осередку немає підлітків, дітей, вагітних жінок.

─ вогнище туберкульозної інфекції третього типу - найбільш сприятливе вогнище - хворий без бактеріовиділення, не дітей та підлітків.

─ вогнище туберкульозної інфекції четвертого типу або вогнище туберкульозної інфекції у сільській місцевості - де є хвора худоба з туберкульозом.

Осередок першого типу найбільш небезпечний і дільничний фтизіатр та епідеміолог повинні відвідувати його та контролювати та допомагати у профілактиці не менше 1 разу на місяць.

Осередок другого типу дільничний фтизіатр та епідеміолог відвідують 1 раз на 3-6 місяці. Осередок третього типу - 1 раз на півроку, необов'язково. Четвертий тип осередку спостерігається протягом року після вибою хворої худоби. Лікар проводить розмову, оцінює умови житла, і якщо воно не відповідає вимогам, то лікар дає характеристику вогнища та ставить хворого в чергу на розселення вогнища. На сьогоднішній день це неймовірно складна проблема (розселяється близько 9-14%). Медсестра пояснює, що така дезінфекція, як її проводити, також організовує профілактичне обстеження всіх членів сім'ї. При виявленні позитивної проби Манту у дітей в осередку, таких дітей намагаються направляти в дитячі санаторії для проведення курсу оздоровчого лікування. Якщо є вагітна жінка, то її відправляють до пологового будинку. І одразу проводять заключну дезінфекцію силами СЕС. Хворий обов'язково ізолюється, так щоб він не повертався до квартири.

У вогнищах другого і третього типу проводять ті самі заходи, але в менш жорсткому варіанті.

І диспансер і СЕС обов'язково відвідують поліклініки, проводять там лекції та бесіди в сім'ях хворих на туберкульоз дітей, перевіряють роботу дільничних лікарів - пульмонологом - чи правильно, і своєчасно вони проводять рентгенологічне дослідження особам, що часто хворіють на ГРЗ (якщо хворий перебуває з приводу ГРЗ не менше 3 разів на рік по лікарняному), пневмоніями.

Стаціонари перевіряються на виконання клінічного мінімуму хворому на туберкульоз - якщо хворий, що надходить до стаціонару не робив більше 1 року флюорографію, він повинен її зробити.

Рентгенологічному обстеженню у стаціонарі підлягають:

─ особи, які отримують тривалий час глюкокортикоїди

─ особи з виконаною операцією резекції шлунка з приводу виразкової хвороби

─ особи часто хворіють на пневмонії та ін. легеневими захворюваннями

─ хворі на цукровий діабет

─ діти, підлітки у яких спостерігалася протягом року гіперергічна, або близька до гіперергічної реакції проба Манту

─ якщо є залишкові явища перенесеного туберкульозу.

Усі хворі на туберкульоз перебувають на обліку в диспансері. Облік провадиться по 7 групам:

─ особи, хворі на активні форми туберкульозу з бактеріовиділенням. А-вперше виявлена ​​форма, Б - хронічна форма.

─ всі особи з затихаючими формами туберкульозу (лікувалися в стаціонарі, припинилося бактеріовиділення, почалося розсмоктування запальних інфільтратів)

─ особи, вилікувані від туберкульозу. У цій групі спостерігаються 1-3 роки. Якщо у пацієнта протягом 2-х років не бактеріовиділення, рентгенологічно розсмокталися фокуси бактеріовиділення, то таких осіб знімають з обліку і вони можуть працювати де завгодно.

─ здорові особи з вогнища інфекції

─ усі особи хворі на нелегкові форми туберкульозу. Тут вони поділяються на 4 групи залежно від активності процесу

─ особи залишковими змінами у легенях після перенесеного туберкульозу – перебувають на довічному обліку.

Джерело туберкульозної інфекції в більшості випадків існує тривалий час, оскільки туберкульозу властиво тривалий, нерідко хвилеподібний та хронічний перебіг. За контактними хворими спостерігають протягом усього терміну виділення МБТ хворим на туберкульоз, а також протягом 1 року після зняття бактеріовиділювача з епідеміологічного з епідеміологічного обліку або виїзду з осередку інфекції, крім, протягом 2 років після смерті хворого, що виділяв МБТ у зовнішнє середовище.

Перша зустріч людини із збудником туберкульозу, як правило, закінчується сприятливо, а саме – виробленням природного імунітету. Але тут важливо не пропустити період первинного інфікування туберкульозом, під час обстеження дитини та проведення курсу хіміопрофілактики.

Досвід показує, що не всіх дітей за результатами тубіркулінодіагностики направляють до фтизіатрів при «віражі» туберкулінової проби або її наростання в порівнянні з попереднім роком на 6 мм і більше. До 30% «віражних» дітей не доходять до фтизіатра, а зворотнього зв'язкуміж загальними педіатрами та фтизіопедіатрами, між педіатрами поліклініки та шкіл, дитячих дошкільних закладів часто немає. Не завжди обстежують оточення «віражної» дитини, щоб виявити джерело туберкулінової інфекції. Середній медичний персонал має брати повноправну участь у усуненні цих недоробок.

Велике значення має освітня діяльність. У санбюлетенях, плакатах, пам'ятках для населення треба постійно пропагувати здоровий спосіб життя. Успіх санітарно-освітньої роботи серед населення значною мірою залежить від середнього медичного персоналу. Медична сестра може допомогти лікаря в оцінці факторів ризику конкретно для тієї чи іншої людини, переконати пацієнта в необхідності їх усунення, щоб попередити захворювання. При цьому дуже важливо знайти правильний тон розмови і служити прикладом свідомого ставлення до збереження і підтримання здоров'я. У разі захворювання на туберкульоз успіх лікування та результат захворювання багато в чому залежить від доброзичливих взаємин медсестри з пацієнтом та його родичами. Слід своєчасно навчити осіб, які перебувають у контакті з хворими, дотримуватися необхідних запобіжних заходів, а самого хворого переконати систематично виконувати рекомендації лікаря.

З викладеного вище видно роль медичної сестри дуже значуща всіх етапах протитуберкульозних заходів населенню у профілактиці, діагностиці та лікуванні туберкульозу.

Висновки та пропозиції

Підсумовуючи проведеному дослідженню, можна зробити такі висновки:

1. Основним напрямом діяльності медичної сестри санаторної школи-інтернату є охорона здоров'я дітей, що включає насамперед профілактичну роботу, а також виконання лікувально-діагностичних заходів та сестринських втручань, санітарно - протиепідемічні заходи, організаційні заходи та ін.

2. Соціальна характеристика сімей учнів, які перебувають на лікуванні, переважно задовільна і всім дітям під час народження проводилася БЦЖ в пологовому будинку.

3. У статистичних показниках щодо дитячого туберкульозу чітко простежується тенденція погіршення епідеміологічної ситуації за рахунок збільшення числа вперше виявлених дітей з туберкульозом, переважно у вигляді його малих та неускладнених форм.

4. При аналізі проведеного специфічного курсового протитуберкульозного лікування, загальнозміцнювальної терапії та оздоровчих заходів відзначається динаміка у бік покращення ефективності лікування учнів з 57,2% у 2004 році до 68,1% у 2006 році.

5. Правильно організована хіміопрофілактика, проведення широких оздоровчих заходів щодо зміцнення здоров'я дітей та підлітків сприяє зниженню захворюваності на туберкульоз.

6. Профілактична робота повинна займати першочергове місце у діяльності медичної сестри школи-інтернату.

У ході дослідження нами було розроблено низку пропозицій, спрямованих на оптимізацію діяльності медичного персоналу санаторної школи-інтернату, як один із факторів удосконалення медико-соціальної допомоги дитячому населенню:

1. Включення до посадові інструкціїсестринського персоналу обов'язків щодо проведення консультативної роботи з сім'ями дітей, які перебувають на лікуванні, щодо роз'яснення особливостей профілактики туберкульозу, догляду за хворими, пропаганди здорового образужиття.

2. Проведення регулярних занять із середнім медичним персоналом з вивчення сучасних методів догляду за хворими на туберкульоз, стану та перспектив розвитку сестринської справи в країні та за кордоном, ролі та місця медичної сестри в процесі надання медичної допомоги.

3. Пошук коштів на поліпшення матеріально – технічного оснащення діяльності середнього медичного персоналу. Фактором, здатним істотно підвищити якість медичної допомоги, є впровадження в установі єдиної інформаційної системи, що дозволило б скоротити час на другорядні напрямки діяльності на користь важливіших, підвищити рівень професійної кваліфікації співробітників, за рахунок оптимізації використання спеціалізованої інформації, зменшити робоче навантаження на персонал.

4. Кваліфікований кадровий склад лікарів та медичних сестер є гарантією ефективного лікування.

Висновок

Охорона здоров'я дітей у нашій країні є одним із пріоритетних завдань, бо немає більшої цінності, ніж здоров'я людини, яка є показником благополуччя суспільства.

Декларація «Про права дитини» свідчить, що держава має забезпечити захист життя та здоров'я дитини незалежно від економічного становища суспільства.

Здоров'я людини закладається в дитинстві, як пройде дитинство – з хворобами та травмами, голодом та поневіряннями чи буде оточене турботою, захищене від потрясінь тілесних та душевних – таким і буде його здоров'я, а отже, професія, кар'єра, родина, потомство. Вирішення цих проблем певною мірою залежить від якості нашої роботи.

Особлива увага належить профілактичним та оздоровчим заходам, які сприяють зниженню захворюваності на туберкульоз.

Санаторна школа-інтернат для дітей та підлітків з малими та загасаючими формами туберкульозу є однією з найважливіших заключних ланок у плані етапного лікування дитячого туберкульозу.

Завдання протитуберкульозної установи цього типу полягає у забезпеченні правильного поєднання навчання хворих дітей та підлітків за програмою масових загальноосвітніх шкіл з проведенням специфічного лікування та широкого комплексу оздоровчих заходів до повного одужання.

З поданих даних у роботі основними заходами медичних працівників, які обслуговують дітей у школах, є:

· Організація всіх санітарно-гігієнічних заходів, необхідних для правильної постановки оздоровчої, виховної та навчальної роботи в установі;

· медичний контроль за розвитком та станом здоров'я дітей, організація та проведення всіх необхідних профілактичних та лікувальних заходів;

· Запобігання поширенню захворювань серед дітей та підлітків, профілактика дитячого травматизму;

· робота з гігієнічного навчання батьків, персоналу та гігієнічного виховання дітей та підлітків.

У статистичних показниках щодо дитячого туберкульозу чітко простежується тенденція погіршення епідеміологічної ситуації за рахунок збільшення числа вперше виявлених дітей з туберкульозом, переважно у вигляді його малих та неускладнених форм. Вищевикладене свідчить про необхідність збереження в країні існуючої системи організації протитуберкульозної допомоги дитячому населенню, завдяки якій, незважаючи на збільшення резервуару інфекції в країні, туберкульоз у дітей виявляється своєчасно і лише одиниці хворих помирають від цього захворювання. Пріоритетними в сучасних умовах мають бути методи активного виявлення та профілактики туберкульозу серед дитячого населення за допомогою заходів, які проводяться в санаторній школі-інтернаті.

Література

1. Основи законодавства України про охорону здоров'я громадян № 5487-1 від 22.07.93 р., в ред. Федерального закону№139-ФЗ від 02.12.2000.

2. Наказ Міністерства охорони здоров'я РФ "Про затвердження номенклатури закладів охорони здоров'я" № 395 від 03.11.99

3. Постанова Уряду РФ від 11.09.98г. № 1096 «Про затвердження Програми державних гарантій надання громадянам Російської Федерації безкоштовної медичної допомоги» (у редакції постанов Уряду РФ від 26.10.99 р. № 1194, від 29.11.00 р. № 907, від 24.07.01 р. № 550).

4. Наказ МОЗ РФ від 05..08.2003 № 330 «Про заходи щодо вдосконалення лікувального харчування в ЛПЗ в Російській Федерації».

5. Метод. вказівки від 22.12.99 №99/230. «Добові норми харчування у санаторіях, санаторіях-профілакторіях, санаторних оздоровчих таборах цілодобової дії, а також у дитячих оздоровчих таборах».

6. Агаханова Г.А. Виноградов К.А., Корчагін Є.Є., Ноженкова Л.Ф., Шнайдер І.А. Здоров'я населення та здоров'я Красноярського краю на рубежі століть. - Красноярськ: ГУП ПІК «ОФСЕТ», 2001. - 192 с.

7. Аксьонова В.А. Туберкульоз у дітей у Росії: завдання медичних працівників щодо стабілізації рівня захворюваності. // Головна медична сестра. – 2004. - № 11. – с. 45-50.

8. Антонова Н.В. Матеріально- технічне забезпеченняпротитуберкульозних заходів у Російській Федерації в 2001 році: проект Центральний НДІ туберкульозу РАМН, 2000. - с.-52.

9. Браженко Н.А. Складові елементи сучасної профілактики туберкульозу/зб. наук. тр..- М.: 2000. - с.-240.

10. Візель А.А., Гурильова М.Е. Туберкульоз. М: ГЕОТАР «Медицина». 1999. з - 180.

11. Валієв Р.Ш.// Казан. мед. журнал.-1998. - №4. с.- 288.

12. Гусейнов Г.К. Медична сестра протитуберкульозної установи. // Медична сестра.-2006. с.-16-17.

13. Закопайло Г.Г. Про вплив соціальних факторів на захворюваність на туберкульоз. Збірник резюме 5-го Національного конгресу з хвороб органів дихання. - М.: 1995. - с.-17-58.

14. Земенкова З.С., Дорожкова І.Р. Приховано протікає туберкульозна інфекція. - М.: 1984. - с.-14.

15. Жамборов Х.Х. Допомога з фтизіатрії. Нальчик. вид. "Ель-Фа". - 2000. - С.-260.

16. Куфакова Г.А., Овсянкіна Є.С. Фактори ризику розвитку захворювання на туберкульоз у дітей та підлітків із соціально-дезадаптованих груп населення: нав. розр.- Центральний НДІ туберкульозу РАМН, 2000.

17. Корчагін Є.Є. Принципи формування «Програми державних гарантій забезпечення громадян Красноярського краю безоплатною медичною допомогою» та розміщення муніципального замовлення. //Інформаційно-методичний «Вісник» КФОМС, 2002 р., № 3

18. Карачунський М.А. Профілактика туберкульозу.// Медична сестра.2003. с.-10.

19. Корецька Н.М. Москаленко О.В. Клініко-соціальні характеристики хворих на інфільтраційний туберкульоз легень// Проблема туберкульозу. - 1997 №5. с.-15-16.

20. Литвинов В.І. Нові технології діагностики туберкульозу: Зб. наук. тр.- Москва. 2000. – с. - 140.

21. Міняєв В.А., Вишняков Н.І., Юр'єв В.К., Лучкевич С.П. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я. Навчальний посібник. Том 1., СПб. 1997. - с.- 220.

22. Перельман М.І., Корякін В.А. Фтизіатрія. - М.: Медицина, 1996. - с. - 320.

23. Перельман М.І. Новий етапрозвитку протитуберкульозної допомоги населенню Росії. - М:. Медицина, 1996. с.- 240.

24. Пароол М.Б. Допомога хворим на туберкульоз// Медична сестра.- 2006. с.- 19-22.

25. Посібник із соціальної гігієни та організації охорони здоров'я, під ред. Ю.П. Лісіцина, т. 2. – 1987 . - с. 121.

26. Серенко О.Ф., Єрмаков В.В. та Петраков Б.Д. Основи організації поліклінічної допомоги населенню, М., 1982. – 320.

27. Скачкова Є.І., Нечаєва О.Б. Протитуберкульозна допомога населенню: головні напрямки, роль медсестри.// Медична сестра.-2006. с.-21-23.

28. Туберкульоз. Посібник для лікарів / Под ред. А.Г. Хоменко. - М.: Медицина. - 1996. - 496 с.

29. Туберкульоз органів дихання. / За ред. А.Г . Хоменко, М., 1996. - с. -125.

30. Туберкульоз у дітей та підлітків, під ред. О.М. Янченко та М.С. Греймер, Л., 1997, с. -211.

31. Філіппов В.П. Бронхологічні методи дослідження у диференціальній діагностиці туберкульозу. М.: 1989. - с. -101.

32. Юр'єв В.К., Куценко Г.І. Суспільне здоров'я та охорону здоров'я: Підручник. Санкт-Петербург. Вид. "Петрополіс", 2000. - 914 с.

33. Фірсова В.А. Туберкульоз органів дихання в дітей віком. М.: 1988. - с.-240.

34. Хоменко О.Г. , Мішин В.В. //Кубан. наук. мед. вестн.- 1997 № 6-7.-с. 36.

35. Чумаков Ф.І. та Лук'янова М.А. В даний час туберкульоз гортані, Пробл. туб, № 4, 1989. - с.-58

36. Юр'єв В.К., Куценко Г.І. Суспільне здоров'я та охорону здоров'я: Підручник. Санкт-Петербург. Вид. "Петрополіс", 2000. - 914 с.

37. Шебанов Ф.В. Туберкульоз. М: Медицина. 1981.- с. – 420.

38. Шестеріна М.В. Зміни бронхів при туберкульозі легень, М., 1976,

39. Шилова М.В. Туберкульоз у Росії 2004 року. -2005. - с.-3-23.

40. Яблуков Д.Д. та Галібіна А.І. Туберкульоз легень у поєднанні з внутрішніми хворобами.- Томськ.-1986.- с.- 262.

додаток

Для отримання об'єктивної інформації просимо вас відповісти на запитання анкети

Анкета для учнів санаторної школи-інтернату

1. Вік

2. Підлога:(підкресліть)

3. Число членів сім'ї(підкресліть):

і) 10 і більше

4. Кількість дітей у сім'ї(підкресліть):

в) три і більше

5. Інші члени сім'ї проживають спільно(підкресліть):

6. Ступінь зайнятості батьків у праці

а) працюють обидва батьки

б) працює один із батьків

в) не працюють

7. Як ти оцінюєш стан свого здоров'я?

а) гарне

б) задовільний

в) незадовільний

8. Як ви оцінюєте стан здоров'я членів твоєї родини?

а) гарне

б) задовільний

в) незадовільний

9. Як часто ти ВСТАВАВ через своє захворювання за останній тиждень?

а) Більшу частину часу

б) Іноді, рідко

в) Майже ніколи чи жодного разу

10. Як часто ти відчував себе не схожим на інших або самотні через своє захворювання за останній тиждень ?

(Прочитайте варіанти відповідей, обведіть або позначте лише одну)

а) Більшу частину часу

б) Іноді, рідко

в) 3.Майже ніколи чи жодного разу

11. Які проблеми у тебе виникають у зв'язку із захворюванням?

а) проживання над сім'ї

б) відсутність друзів

в) обмеження у розвагах

12. Які потреби у тебе порушено?

а) поганий апетит

б) поганий сон

в) підвищення температури

г) головний біль, слабкість

д) почуваюся добре

Основи законодавства України про охорону здоров'я громадян. Стаття 41